2. Концептуальні засади сучасної порівняльної політології

Концептуальні засади сучасної порівняльної полі­тології виявляють себе у визначенні таких понять, як «полі­тика», «влада», «держава». Найважливіша роль у політичній компаративістиці належить порівняльному методу й такому базовому поняттю порівняльного аналізу, як національна держава.

Політика є одним із ключових понять політичної науки.

Політика — це сфера стосунків різних соціальних груп та індивідів щодо використання інститутів публічної влади задля реалізації своїх соціально значущих інтересів і потреб.

Політика — це обмежене застосування влади. Вивчен ня політики — це вивчення природи обмежень і техніки застосування соціальної влади в рамках цих обмежень.

Поняття політика, як правило, визначається як бороть­ба за владу та здійснення влади. Політика має справу з роз­поділом цінностей, які є в обмеженій кількості. Коло осіб, які ухвалюють безпосереднє рішення, є зазвичай невеликим і визначається поняттям «еліта», тоді як пов'язане з ним по­няття «маси» фіксує ту більшість членів суспільства, що є або взагалі усуненою від ухвалення рішень, або впливає на цей процес опосередковано.

Ще одним провідним поняттям у політичних досліджен­нях є влада. У політичній науці налічується понад 50 визна­чень цієї категорії. Найвідоміші з них: влада — це спосіб досягнення відповідної мети, отримання очікуваних резуль­татів; влада — різновид стосунків між керуючим і керова­ним; влада — можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

Влада ефективна тоді, коли існує переконання, що наказ буде виконано підвладним індивідом. Адекватне розуміння влади неможливе без урахування позиції того, хто має під-корюватись.

У міру ускладнення стосунків соціальних груп та органі­зацій, появи необхідності ухвалення впорядкованих рішень у суспільстві виробляються відповідні регулювальні проце­дури, певні рамки. У масштабах окремої країни (окремого

макросоиіального організму) роль таких рамок відіграє дер­жава. Держава — це єдиний регулятор законного застосу­вання сили в межах даної території. Проте насильство — це не стабільне джерело влади. Ефективно функціонує та й тільки та державна влада, якій вдається сформулювати й підтримувати в народі переконання, що наявний лад найбільше відповідає певному суспільству. М. Вебер визна­чив таку владу як легітимну.

Зауважимо: держава лише тоді є державою, коли ви­дається виправданою її претензія бути єдиним регулятором застосування сили з боку інших соціальних інститутів й приватних осіб.

На політичній карті світу знаходимо понад 200 суверен­них держав, які мають міжнародне визнання. Серед сучас­них держав далеко не всі є національними. Крім того, треба мати на увазі, що в певних процесах (зростання міжнарод­ної торгівлі, посилення транснаціональних корпорацій в економіці, створення таких регіональних політичних об'єд­нань, як ЄС) національна держава втрачає актуальність. І все-таки в сучасному світі національна держава, як і раніше, залишається головною формою політичної організації, а в порівняльній політології національна держава розглядається як базова аналітична одиниця.

Способи порівняння, які застосовуються в соціальних науках, досить різноманітні. До провідних належать: порівняльно-зіставний метод, орієнтований на вияв природи різнорідних об'єктів; історика-типологічне порівняння; істо-рико-генетичне порівняння. Мистецтво компаративістики по­лягає в умілому використанні й комбінуванні всіх цих підходів. Проте в порівняльній політології переважно засто­совується перший із них. Саме порівняльно-зіставний метод дає змогу послідовно здійснювати кроснаціональне порів­няння (порівняння країн між собою), без якого політична компаративістика неможлива.

Проте несвідоме застосування порівнянь іще не створює компаративістської дослідницької практики, так само, як дії за принципом «проб і помилок» за наявної, на перший пог­ляд, подібності до наукового експерименту такими не є. Специфіка порівняльних спеціальних наук полягає саме в тому, що порівняння виступає тут як метод, який дає змогу перейти від опису (що? коли? як?) до відповіді на фундамен-тальніші питання виявлення та пояснення причинових (ка­зуальних) зв'язків.

Стисле знайомство з визначеннями понять «політика», «влада», «держава», «національна держава» методологією порівняльного аналізу є необхідними концептуальними ос­новами та передумовою дослідження політичних процесів, політичних інститутів.

Короткі висновки

1. Порівняльна політологія як відокремлена частина політичної науки сформувалась у 30—40-х роках XX століття. Виникнення порівняльної політології як самостійного напряму політичної науки зумовлюєть­ся суттєвими змінами у світі та необхідністю розши­рення географічного виднокола політичної науки.

2. Порівняльна політологія пройшла складний шлях розвитку. Відбувся поступовий перехід від вивчення формальних інститутів правління до аналізу реаль­них політичних процесів. В Україні порівняльний (компаративний) метод набуває дедалі більшої попу­лярності в рамках становлення вітчизняної школи порівняльної політології.

3. Концептуальну основу сучасної порівняльної політо­логії становлять такі поняття політичного аналізу, як «політика», «влада», «держава», «національна держа-

ва». Особлива роль у політичній компаративістиці на­лежить порівняльному методу. Центральне місце в політичному житті посідає політичний режим. Політична історія людства пере­конливо свідчить, що політичний лад суспільства роз­вивається від тоталітарного через авторитарний до демократичного режиму. Людство виробило різно­манітні моделі демократії, громадянські інституції (політичні партії, зацікавлені групи), які сприяють розвитку демократичних засад управління сус­пільством.

Важливим принципом цивілізованого політичного ладу є розподіл функцій законодавчої, виконавчої та судової влади. Кожна з них має різновиди своїх інсти­туцій і відповідні функції. Беззаперечну роль у де­мократизації суспільно-політичного ладу відіграють засоби масової інформації.

Контрольні запитання та завдання

1. Які обставини зумовили виникнення порівняльної політології як окремого напряму політичної науки? Дайте характеристику етапів розвитку та сучасного стану порівняльної політології.

2. Визначте концептуальні засади сучасної порівняльної політо­логії.

3. Які типи політичних режимів вам відомі?

4. Схарактеризуйте головні моделі демократії.

5. Що вкладається у зміст понять «зацікавлені групи», «політичні партії»?

6. Дайте визначення мажоритарної, пропорційної та змішаної сис­тем виборів.

7. Дайте визначення головних гілок влади (парламенти, органи виконавчої влади, судова влада), засобів масової комунікації.

8. Схарактеризуйте форми державного управління та форми дер­жавного устрою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть: Монографія. — К., 1999. — 240 с

2. Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модерни­зация или лимитроф Европы? — К., 2001. — 440 с.

3. Сарторі Джованні. Порівняльна конституційна інженерія: Пер. з англ. — К., 2001. - 224 с.

Панов