6.5. Організація харчування в спортивному туризмі

Спортивний туризм можна розглядати як вид спорту, який передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання механічних транспортних засобів, покладаючись лише на власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді тощо. Складовою цього виду туризму є також участь у змаганнях з гірського, пішохідного, велосипедного, лижного, водного, спелео- та інших підвидів. Інколи для означення цього виду туризму вживають термін “спортивно-оздоровчий туризм з активними засобами пересування”.

Люди обирають спортивний туризм через можливість спортивного вдосконалення, оздоровлення, пізнання навколишнього середовища і самих себе. Однією з важливих умов організації спортивних видів туризму є забезпечення нормального харчування.

Харчовий раціон визначається тривалістю та складністю виду спортивного туризму. Так, харчування в поході вихідного дня може обійтися без приготування гарячих страв. Харчування в тривалих походах слід організовувати як триразове (сніданок, вечеря ─ гарячі страви, обід ─ сухий пайок) або чотириразове (сніданок, вечеря ─ гарячі страви, обід ─ сухий пайок та “кишенькове харчування”).

Складаючи меню, слід дотримуватись таких вимог:

─ висока калорійність (2500 – 3000 ккал на одну людину в день пішохідних походів першої категорії складності);

─ правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів (приблизно 1:1:4);

─ наявність вітамінів;

─ стійкість до псування за тривалого зберігання;

─ відносно невеликі обсяг і маса;

─ висока якість (дотримання контрольних термінів споживання продуктів, зазначених на упакуванні).

При розробці меню складають добовий раціон. Складати меню зручніше на три─чотири дні, а потім повторювати його. Як правило, для пішохідних і гірських походів передбачається дворазове гаряче харчування в день ─ сніданок і вечеря, на обід “сухий пайок”. Для готування перших страв використовують сублімовані концентрати супів у пакетах чи брикетах. Другі страви ─ це каші з різних круп: рисової, гречаної, пшеничної, манної; а також страви з макаронних виробів. Другі стави не обов’язково готувати з м’ясом, оскільки воно має велику масу і порівняно малу калорійність. Це можуть бути страви з сухофруктами, згущеним молоком, сиром.

Свіжі овочі, окрім цибулі і часнику, як правило, не використовують через велику масу за низької калорійності. Їх замінюють сушеними або свіжими, придбаними на маршруті для разового використання.

Асортимент напоїв включає чай, узвар, какао, каву, киселі, молоко.

На обід планують “сухий пайок” – сало, копченості, сир, рибні та овочеві консерви, халву.

Окрім продуктів, необхідних для триразового харчування, передбачають “кишенькове харчування”: родзинки, сухофрукти, горіхи, льодяники, карамельки, полівітаміни. Ці продукти видають невеликими порціями кожному туристу, який самостійно визначає, коли і скільки їх з’їсти.

6.6. Організація харчування в релігійному туризмі

Релігійний туризм ─ подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін. Релігійний туризм як самостійний вид туризму поділяється на паломницький туризм і релігійний туризм екскурсійної спрямованості. Особливо інтенсивно та з великим успіхом в наш час розвивається паломницький туризм. Дотепер на формування туристичних потоків суттєво впливає релігійна мотивація. Саме релігійні переконання є одним із головних мотивів подорожей. За статистикою, щороку понад 200 млн осіб у світі здійснюють паломництво, з них 150 млн християн, 20─3О млн індуїстів, 40 млн буддистів, мусульман, синтоїстів та ін. Віряни подорожують до своїх святинь із надією отримати душевний спокій, позбутися тяжкої недуги чи відчути єднання з духовно близькими людьми. Як правило, туристичні фірми обслуговують традиційні маршрути.

Подорожі з релігійною метою поділяються на пішохідні та з використанням різних видів транспорту. За тривалістю виокремлюють паломництва тривалі і короткі. Цей вид туризму може бути як індивідуальним, так і груповим. Залежно від того, в якій країні знаходяться об’єкти паломництва, існують поїздки внутрішні і зарубіжні.

Харчування туристів, що подорожують з релігійною метою, чітко визначене і пропонується в спрощеному вигляді, їжу часто споживають у примітивних умовах. Однією з форм є купівля їжі в придорожніх магазинах з подальшим приготуванням страв у певний час доби. Іншою формою є використання гостинності місцевих жителів, які бажають годувати паломників. Паломникам пропонують страви придорожні заклади ресторанного господарства, а воду вони часто беруть з випадкових джерел, колодязів. Паломники (особливо організовані групи) не мають часу для довгого сидіння за столом. Особливістю організації харчування в релігійному туризмі є випадковість вибору місця харчування і купівлі харчових продуктів та обмежене використання гігієнічних заходів. При організації харчування необхідно враховувати обмеження, що накладаються церковним календарем. Домовляючись з монастирем про прийом групи, турфірми обумовлюють і можливості організації харчування.

Пізнавальні тури релігійної спрямованості, на відміну від паломницьких, коротші і не приурочені до релігійних свят. У пізнавальних релігійних турах використовують елементи туристичної інфраструктури.

Туристи, що подорожують святими місцями, користуються послугами закладів ресторанного господарства. Це можуть бути ресторани, кафе, закусочні тощо, а також монастирські храмові їдальні, у яких готується їжа для відвідувачів, що може бути простішою, пісною, вегетаріанською.