10.2. Право власності на надра і право надрокористування

У відповідності зі ст. 4 КпН України, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, що у прямої або непрямої формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Далі підкреслюється, що народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Крім того, окремі повноваження по розпорядженню надрами можуть даватися законодавством України відповідним органам державної виконавчої влади.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок про те, що на території України надра можуть даватися тільки у користування. Здійснювати це право надрокористування можуть: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства.

Надра надаються у користування для таких цілей:

• геологічного вивчення, у тому числі дослідницько-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

• видобування корисних копалин;

• будівництва й експлуатації підземних споруджень, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруджень для підземного збереження нафти, газу й інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• створення геологічних територій і об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятники природи, лікувальні, оздоровчі установи та ін.);

• задоволення інших потреб.

У відповідності зі ст. 15 КпН України, надра надаються в постійне або тимчасове користування. Постійним признається користування надрами без заздалегідь встановленого терміна. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до п'ятьох років) і довгостроковим (до двадцятьох років). У разі потреби терміни тимчасового користування надрами можуть бути продовжені.

Термін користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в даному документі не зазначені інші терміни.

Тепер з'ясуємо, що являє собою ліцензування й у чому полягає порядок надання спеціального дозволу на користування надрами. Ст. 16 КпН України визначає, що ліцензування діяльності користування надрами - це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр для відповідної мети.

Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами в межах конкретних ділянок даються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, що мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні й економічні можливості для користування надрами. Надання ліцензій на користування надрами здійснюється після попереднього узгодження з відповідною Радою питання про надання земельної ділянки для визначених потреб, крім випадків, коли в наданні земельної ділянки немає потреби.

У випадку виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними в спеціальному дозволі (ліцензії), відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами (ліцензіями), несе суб'єкт, що одержав відповідну ліцензію.

Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами даються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр за узгодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, як правило, на конкурсній основі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для здійснення права користування надрами необхідно одержання гірничого відводу. Гірничий відвід - це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин і цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Ст. 17 КпН України встановлює, що гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва й експлуатації підземних споруджень та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, даються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. У свою чергу, гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення даються Верховної Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими Радами і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

У відповідності зі ст. 19 КпН України, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам, при наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу або спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбачених законодавством України. Наприклад, ст. 20 КпН України встановлює, що для геологічного вивчення, у тому числі для дослідницько-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування після одержання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення зазначеної діяльності. Також як приклад можна призвести ст. 23 КпН України, у якій встановлюється, що власники землі і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціального дозволу (ліцензії) і гірничого відводу добувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів, а також використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Далі в зазначеній статті підкреслюється, що видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, що можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами й органами спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях.

Ст. 24 КпН України встановлює основні права й обов'язки користувачів надрами. До числа прав надрокористувачів можна віднести такі:

• здійснення на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інших робіт відповідно до умов спеціального дозволу (ліцензії);

• право розпоряджатися добутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);

• право на умовах спеціального дозволу (ліцензії) здійснювати консервацію наданого у користування родовища корисних копалин або його частини;

• право на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

Особи, що здійснюють користування надрами мають також ряд обов'язків, до числа яких можна віднести такі:

• використовувати надра відповідно до цілей, для яких вони були надані;

• забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання й охорону надр;

• забезпечувати безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища;

• призводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, у стан, придатний для подальшого їх використання в суспільному виробництві;

• виконувати інші вимоги, що стосуються користування надрами, що встановлюються законодавством України.

Ст. 26 КпН України встановлює, що право користування надрами припиняється у випадку:

• якщо на даний момент відсутня потреба в здійсненні права користування надрами;

• закінчення встановленого терміна користування надрами;

• припинення діяльності користувачів надрами, яким вони були надані у користування;

• користування надрами з застосуванням методів і засобів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

• використання надр не для тих цілей, для яких вони були надані, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр;

• якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;

• у випадку вилучення наданої у користування ділянки надр у встановленому законодавством порядку.

Право користування надрами припиняється органом, що надав надра у користування, а у випадку незгоди з боку користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Також зазначена стаття встановлює, що законодавством можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.