3. Бюджетний устрій та бюджетна система в Україні

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. У фінансово-правовій літературі існує однозначне визначення бюджетної системи — це заснована на економічних відносинах, врегульованих правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави.

Кожна держава має свою бюджетну систему і встановлює принципи її побудови, з тим щоб власний бюджет мала сама держава, її частини (якщо це федерація) і всі адміністративно-територіальні одиниці, тобто бюджетний устрій в державі визначається формою державного устрою і включає в себе організацію бюджетної системи, принципи її побудови, повноваження законодавчих та виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів. Стаття З Закону України «Про бюджетну систему України» встановила: «Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу [13, c. 84-85].

Бюджетно-правові норми установлюють види бюджетів, які діють на території держави, місце їх у бюджетній системі, взаємозв'язок між ними і принципи функціонування.

Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна — унітарна держава, в якій, відповідно до статті 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо. В зв'язку з цим бюджетна система України складається з двох рівнів: державного бюджету та республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

У державах з федеративною формою устрою існує трирівнева бюджетна система: федеральний бюджет; бюджети суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації — республіканські бюджети республік у складі РФ, крайові, обласні бюджети областей, міські бюджети міст Москви та Санкт-Петербурга, обласні бюджети автономних областей, окружні бюджети автономних областей); місцеві бюджети — районні бюджети районів, міські бюджети, районні бюджети в містах, бюджети селищ і сіл.

Кожний з видів бюджетів, які існують в Україні, затверджується органом місцевого самоврядування, але системі місцевих бюджетів існують зведені (консолідовані) бюджети, які об'єднуються спочатку з бюджетом вищого рівня, потім - в бюджет області, а бюджети областей входять у зведений (консолідований) бюджет України.

Зведеними (консолідованими) бюджетами в Україні є: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим; бюджети областей; бюджети районів; бюджети міст, які мають районний поділ.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Стаття 2 Закону України «Про бюджетну систему України» вміщує припис: «Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад за наявності необхідної фінансової бази», але далі встановлено, що районні, міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Стаття 140 Конституції України встановила, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Районні і обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Зі статті 140 Конституції випливає, що сільські, селищні і міські ради здійснюють місцеве самоврядування, що неможливо без достатньої матеріальної і фінансової бази. Стаття 142 Конституції установлює цю матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, в тому числі і доходи місцевих бюджетів.

Стаття 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко встановила, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети. Це свідчить про те, що, сільські, селищні та міські бюджети. існують.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній в місті раді адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих адміністративно-територіальних утворень об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, радам яких ці населені пункти підпорядковані [9].

Бюджетний устрій в Україні ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. .

Принцип єдності бюджетної системи забезпечується існуванням єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетів; єдиною бюджетною класифікацією, ціноутворенням; єдністю форм бюджетної документації, що встановлюються Міністерством фінансів України. Єдність бюджетної системи виявляється у взаємодії бюджетів усіх рівнів з питань доходів. Взаємодія йде шляхом розподілу між бюджетами регулюючих доходних джерел, утворення і часткового перерозподілу цільових фондів. Єдність бюджетної системи дозволяє проведення єдиної фінансової та податкової політики.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків, які па підставі законодавства включаються нього.

Принцип достовірності — це формування бюджету на реальних показниках, науково обгрунтованих нормативах та відображення у звіті про виконання бюджету, тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банку.

Принцип гласності означає обов’язковий відкритий розгляд бюджетів усіх рівнів на сесіях представницьких органів. Другою, нерозривною частиною цього принципу є публічність, тобто обов'язкове обнародування бюджетних матеріалів.

Принцип наочності передбачає відображення показників бюджетів у взаємозв’язку із загальноекономічними показниками.

Всі ланки бюджетної системи с самостійними. Самостійність, згідно із Законом України «Про бюджетну систему України», забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України.

Однією і головних ознак самостійності кожного виду бюджету є конституційне право кожного органу представницької влади самостійно затверджувати бюджет.

Велике правове значення в бюджетному устрою кожної держави має принцип спеціалізації показників доходів і видатків бюджетів.

Цей принцип полягає у конкретному визначенні розмірів доходів за джерелами утворення і видатків за їх призначенням.

,Бюджет затверджується не тільки в загальній сумі доходів і видатків. У ньому визначається, які суми надходять, від, якого джерела доходу (податок на додану вартість, акцизний збір, плата (податок) за землю, державне мито тощо), кому і скільки виділяється коштів. Принцип спеціалізації здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу за допомогою застосування встановленої у визначеному порядку класифікації доходів і видатків бюджету.

Закон України «Про бюджетну систему України» визначає бюджетну класифікацію як єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою України.

За допомогою бюджетної класифікації в фінансових, податкових органах, кредитних та бюджетних установах проводиться облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів. Саме бюджетна класифікація допомагає і проводити дійовий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. затверджена нова структура бюджетної класифікації України. В умовах проведення реформ в економіці та управлінні і повинна забезпечити бюджетний облік і ефективність контролю за бюджетом з боку законодавчої та виконавчої влади.

Бюджетна класифікація України складається з 4 розділів:

Розділ І. Доходи бюджету

Розділ ІІ Видатки бюджету

розділ ІІІ Фінансування бюджету

Розділ IV Державний борг