3.Душа і творчі здібності

У тілі є все для процесу творчості. Це "все" має безліч різноманітних механізмів. Але оскільки йдеться про механізми творчості, нам важливо зрозуміти, що кожна клітина людського тіла почуває і як кожна клітина рухається.

А якщо є почування - це означає, що є душа (психе). Якщо є рух, то є й моторика.

Ми сприймаємо безліч сигналів навколишнього світу і реагуємо на них не тільки рухом тіла, а й зміною нашого внутрішнього стану, що зазвичай висловлюємо так: "добре, бо все красиво і спокійно", "совість замучила", "це мені нагадує..." і т. ін. Вас не треба переконувати, ви маєте душу; вона є, бо так все влаштоване, бо ви - людина. Але це не душа взагалі; це - людська душа.

З одного боку, все живе має душу. З другого - залежно від рівня розвитку життя вона буває: 1) рослинна; 2) тваринна; 3) поетична.

Кожна з цих "душ": 1) відчуває; 2) пам'ятає; 3) співіснує з іншими душами.

А в людини в оптимальному стані ця тріада перебуває в гармонії: функції всіх трьох душ працюють спільно. Чим же різняться душі -рослинна, тваринна і поетична?

Природне покликання рослинної душі - бути живою істотою.

Природне покликання тваринної душі - підтримувати життя власне та подібних собі в стані комфорту.

Природне покликання поетичної душі - творити.

Людина саме через поетичну душу перетворює живе на духовне - продукт роботи почуттів, мислення і уяви.

Тваринна душа - це єдність тропізмів, інстинктів, пам'яті і емоцій.

Духовність - це гармонійні форми енергії та інформації, сили людини, якими вона здатна винаходити, відкривати і створювати художні образи.

Дух створює душу. Дух - це муляр, що будує душу з цеглин ноосфери.

4. Генетичний аспект здібностей.

Проблема психології здібностей завжди перебувала в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних фахівців.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності. Здібності не зводяться до наявності в індивіда , навичок. Вони виявляються у швидкості, глибині та володіння засобами і прийомами діяльності.

Рівень розвитку здібностей залежить від:

1) якості знань і умінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;

2) природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;

3) більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів.

Задатки — спадкові властивості периферичного і центрального нервового апарату — є істотними передумовами здібностей людини, але тільки передумовами. Від задатків до здібностей — таким є шлях розвитку особистості. Задатки багатозначні, вони можуть розвиватися в різних напрямах, перетворюючись на різні здібності. Будучи передумовою успішної діяльності людини, її здібності водночас тією чи іншою мірою становлять продукт діяльності. В цьому виявляється взаємозалежність здібностей людини і її діяльності.

Виокремлюють дві сторони розвитку здібностей — загальну й особистісну. Незважаючи на наявність у здібностях загальнопсихологічного, "родового", вони завжди є суто індивідуальними.

Із здібностями тісно пов'язані нахили, тобто вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. Ця спрямованість ґрунтується на стійкій потребі. Нахили — передумови розвитку здібностей, але можливі випадки їх незбігу.

Якісна і кількісна характеристика здібностей

Якісна характеристика. Кожна здібність людини є складною її властивістю. Являючи собою внутрішню спроможність людини впоратися з тими вимогами, які висуває певна діяльність, вона спирається на низку інших властивостей. До них треба насамперед віднести життєвий досвід людини, надбані нею знання, вміння та навички. Здібності людини виявляються в тому, як вона використовує наявні в неї знання і набуває нових знань, умінь та навичок, необхідних для розв'язання завдань, які постають перед нею.

Кількісна характеристика. Кількісні виміри здібностей характеризують ступінь їх вираженості. Найпоширенішою формою оцінки ступеня вираженості здібностей є тести. В останні десятиліття вітчизняні психологи розробили велику кількість оригінальних тестів, а також адаптували до наших умов зарубіжні. В процесі дослідження здібностей вони використовують систему тестів, які поступово ускладнюються. Ця система дістала назву батареї тестів (тести досягнень, тести інтелекту, тести креативності).

Види здібностей

Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності.

Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються в усіх видах її діяльності. Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети.

Під спеціальними розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих, спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).

Розрізнення загальних і спеціальних здібностей має умовний характер. Власне, йдеться про загальні і спеціальні сторони в здібностях людини, які існують у взаємозв'язку. Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто у здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності.