Тема 2. Творчі стани людини

План.

1. Гармонійний стан механізму творчості.

2. Дводіючий механізм творчості.

3. Однодіючий механізм творчості.

4. Творче натхнення.

1. Гармонійний стан механізму творчості

Складові механізму творчості в цих людей працюють спільно. Залежно від задач, які вони розв'язують, перевага надається тій або іншій його складовій, і вона панує доти, доки задача існує. Із цього випливає спосіб визначення гармонійних типів людей. Вони налаштовані на пошук і вирішення задач пізнавальних, моральних та естетичних, діяти з образами, думками, почуттями.

Здібності людини виявляються не в знаннях - заучених знакових системах, а у формі почуттів, думок, образів - безпосередніх регуляторів дій і вчинків, у тому, як доцільно вона діє, як точно спирається на природну логіку предмета.

Люди з гармонійним механізмом творчості йдуть свідомо на дискомфорт і, долаючи його, отримують задоволення. Доки гармонійна людина перебуває в стані втоми і перевтоми, вона:

1) або не бачить задач у стані дискомфорту;

2) або бачить, але, не маючи енергії для їх розв'язання, страждає;

3) або просто уникає їх, оскільки не знає іншого порятунку від дискомфорту.

Розсудок, розум та інтуїція.

Розум і розсудок є необхідними засобами пізнання, які зумовлюють один одного. Найвищий ступень відображення - позитивно-розумове мислення, яке дає абсолютне знання. Розум є єдино реальним і предметним, кінцевим етапом саморозвитку духовності, де самосвідомість (рефлексія) осягає свою єдність з образом світу.

2. Дводіючий механізм творчості

Дводіючі люди розподіляються на три групи: естети, мислителі та моралісти. У естета механізм творчості діє за допомогою ослабленого мислення, а тон йому задає потужне естетичне почуття. Його домінанта - естетичні почуття + уява. Але, ставлячи "плюс" між психічними явищами, ми ні у якому разі не маємо на увазі суму їх властивостей. Це - синтез двох психічних механізмів, що створює нове функціональне утворення, у якому зберігаються властивості кожного й додається щось таке, чого немає ні у жодного з них. Але синтез двох механізмів містить у собі функціональний дефект - дисгармонію, що обмежує продуктивність механізму творчості, а отже і психічне здоров'я людини. Так от, серед естетів іноді знаходять і вундеркінда, диво-дитину.

Вундеркінд (нім. Wunder - чудо і Kind - дитина) - дитина, що виявила винятковий для свого віку розвиток розуму і обдарованість у науці, мистецтві, спорті, конструюванні тощо. Отже, навчання в освітніх закладах не дуже виразно впливає на стан механізму творчості, бо засвоєння навчального матеріалу не вимагає від учнів активності психічних утворень, які ним розвиваються.

Навчання розбудоване на функціях пам'яті (закріплення, збереження та відтворення того, що заучене) підкоряється золотому правилу теорії інформації. При передачі інформації вона втрачається: на виході менше, ніж на вході, а енергія - витрачається і розпорошується. З обміном енергії в людині відбувається те ж саме: наприкінці дії її менше, ніж на початку. Але нагромадження інформації та енергії відбувається без витрат при владарюванні в організмі людини золотого правила оптимального енергопотенціалу: за цієї умови під час дії енергія накопичується, інформація скупчується у великі згустки, їх стає більше, ніж на початку роботи. Такого роду розширеному відновленню енергії та скупченню інформації майже немає меж.

Стан механізму творчості людині диктує спосіб життя. Людина в оптимальному стані не може жити без прирощування своєї території знань. Не від надлишку сили, не від агресивності, а тому, що за певних умов потужність її механізму творчості почне збільшуватись. Колишня територія стане тісною і вона почне руйнувати свої і чужі стереотипи, якими, як стінами, закриті межі пізнаного в предметах праці і явищах життя.

Під впливом чого ламаються стереотипи мислення, почуттів та уяви? Станом натхнення. Але, щоб зрозуміти його вплив, повернемося до будови душі. У людині злиті в цілісність три душі: рослинна, тваринна і поетична.