3. Однодіючий механізм творчості

Людина з однодіючим механізмом творчості має особливий склад. У ній одна складова є домінуючою, всевладною (дві інші виключені з активності, безробітні). Будь-яка альтернативна домінанта, наприклад, почуттєва або уяви, придушується. Те саме стосується й інших поодиноких домінант.

Дефект у стані механізму творчості - це наслідок єдиновладдя однієї з його складових над іншими, до складу яких дана складова входить. Утворений дефект визначає поведінку, манеру дій у спілкуванні і навчанні. Це - не патологія, не хвороба, а штучно створені труднощі розвитку: навчання вимагає однобічних навчальних дій. Наприклад, трудність розвитку мислення в тому, що до 13 років у дітей пам'ять випереджає мислення. Вона, як губка, всмоктує в себе все, не розбираючись у захопленому, у цінностях. Якщо до цього часу мислення не активізоване (малосильне або бракувало його навантаження), то він придбає, можливо, на все життя - звичку виконувати пізнавальну роботу силами пам'яті, стане "зубрилкою", якій простіше й надійніше створити мнемосхему матеріалу, ніж його осмислити.

Навчання в освітніх закладах не дуже виразно впливає на стан механізму творчості, бо засвоєння навчального матеріалу не вимагає від учнів активності психічних утворень, які ним розвиваються. Навчання розбудоване на функціях пам'яті (закріплення, збереження та відтворення того, що заучене) підкоряється золотому правилу теорії інформації. При передачі інформації вона втрачається: на виході менше, ніж на вході, а енергія - витрачається і розпорошується. З обміном енергії в людині відбувається те ж саме: наприкінці дії її менше, ніж на початку. Але нагромадження інформації та енергії відбувається без витрат при владарюванні в організмі людини золотого правила оптимального енергопотенціалу: за цієї умови під час дії енергія накопичується, інформація скупчується у великі згустки, їх стає більше, ніж на початку роботи. Такого роду розширеному відновленню енергії та скупченню інформації майже немає меж.

4. Творче натхнення.

Найвищий кульмінаційний творчий стан - натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людину в стані творчого натхнення нібито несе «потік», вона не все усвідомлює у своїх діях, не завжди може сказати, скільки минуло часу (година, день, доба). Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов'язане й виникнення інсайтів, осяяння.

Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого ситуативного впливу на інших, пов'язаного з власним натхненням, називають харизмою.

Добре відоме сьогодні поняття «харизматичний лідер» (тобто лідер, який веде за собою не стільки глибинною силою переконання, скільки власним надихаючим прикладом). Інколи такого впливу вимагають і від учителя, дорослого, який працює з дітьми, лідера творчого колективу та ін.

Кажуть, що творчий учень є дзеркальним відображенням творчого вчителя. При цьому від дорослого вимагають творчості найвищого, об'єктивного рівня, не тільки педагогічного, а й предметно-змістового натхнення, яке завойовує серця, харизми - надзвичайної надихаючої обдарованості, яка викликає у кожного учня “почуття повної довіри», «готовність дотримуватися того, чого вчить учитель” (І. В. Бестужев-Лада).

Однак такий підхід не зовсім продуктивний, по-перше, тому, що ця характеристика не може (і не повинна) торкатися кожного з мільйонів учителів, керівників гуртків і студій, тренерів-професіоналів та інших дорослих, які професійно працюють із дітьми. По-друге, проста констатація зв'язку творчості вчителя і творчості учня, непомірні вимоги до творчої майстерності вчителя зменшують його потенціальні можливості в оволодінні методиками розвитку творчості. Проте слід зважити на існуючу сьогодні можливість виявлення й експлікації механізмів формування творчості, створення відповідних технологізованих методик і прийомів. Інша річ, що в принципі можливості розвитку та реалізації творчого потенціалу не мають обмежень.

Натхнення - це незабутні (хоча і не завжди усвідомлювані) миттєвості нашого життя. І хоча щоразу вони виняткові - в них є правила: здатність пережити натхнення характеризує енергетику людини.

Натхнення - це спалах у той момент, коли хвиля енергії здіймається до максимуму. Відбувається ніби вибух. Він осяює те, що до цього часу перебувало в темряві. Людина опиняється на висоті, про яку і не здогадувалась. І легко розв'язує задачі, які ще вчора були для неї непосильні.

Натхнення не може бути безпредметним; воно пов'язане з розв'язанням задачі або проблеми. Отже, тільки енергія задачі або проблеми дає той імпульс, завдяки якому синусоїда енергетичної хвилі підіймається до максимально можливого рівня.

Натхнення - це процес. Зрозуміло, воно доступне лише тим людям, в яких працює поетична душа. Повторюємо: те, що виконавець або ерудит вважає натхненням - це умиротворення, це - можливість жити без страху наступної хвилини, години, дня. Те, що споживач вважає натхненням, - це максимальний комфорт, відчуття себе будь-якою квіткою природи.

Спокій - це стан душі, коли вона створює свою гармонію.

Натхнення, свобода і спокій - це не три окремих процеси; це три складові одного процесу, що народжені процесом розв'язання задачі або проблеми. Процес формується у свободу і завершується спокоєм. Усі три стани - це тільки післядія, тільки результат натхнення. Для натхнення потрібні: 1) задача або проблема, рівновелика вашій душі, і тому для свого розв'язання вона вимагає вас цілком, причому до вас ставляться жорсткі вимоги; 2) ваш механізм творчості повинен бути в гармонійному стані; 3) енергопотенціал - оптимальний.

Якщо ж стани: 1) спокою або 2) свободи або 3) натхнення виникають самі по собі і в довільному порядку - це всього лише ерзаци.

Спокій тут як продукт медитації або дрімотного розслаблення після відвідання лазні; свобода - як реакція на алкогольний або наркотичний вплив; або ще простіше: "нікому не винен, все є, а завтра тільки від мене залежить"; натхнення як відчуття навальної сили зсередини душі, як безпричинна ейфорія: "який чудовий цей світ!".

Натхнення - акумуляція енергії та інформації.

Логос - це закони, що упорядковують енергію природи.

Ноосфера - вже пізнаний, освоєний, культивований логос.

Культурна розумна оболонка Землі. Сутність ноосфери - інформаційно-енергетична. Це енергія і інформація, доступні будь-якій людині, але зрозумілі їй залежно від її розвитку. Отже, ця енергія і інформація укладені в гармонійні форми, що зберігають, як раніше говорили, невмирущу інформацію, інформацію, яка не старіє. Чому вона не старіє? Бо це інформація логосу, закону природи.

Творчість — це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади.