Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:

• пошкодження магістральних судин (стегнової вени, артерії) з кровотечею;

• пошкодження судин сім'яного каналу;

• операційні та післяопераційні кровотечі в черевну порожнину із судин чепця, органів, при роз'єднанні злук;

• гематоми в ділянці операційної рани чи калитки;

• пошкодження сечового міхура;

• стиснення сім'яного канатика, набряк  яєчка чи калитки;

• нагноєння післяопераційної рани;

• післяопераційні епідідіміти, орхіти, рання атрофія яєчка;

• післяопераційні неврити, невралгії з ірадіацією болю в калитку і стегно;

• післяопераційні пневмонії, тромбоемболічні ускладнення.

Рецидиви гриж:

• в перший рік – 1-3 %;

• через 5 років – 5-12 %;

• при невеликих грижах – 2-85 %;

• при великих і гігантських – 15-35 %;

• прямі грижі – 6-37 %.

Фактори, що спричиняють рецидив грижі:

• неправильний вибір типу оперативного втручання (при пластиці “free tension” частота рецидивів нижча);

• помилки в оперативній техніці;

• ускладнення в ранньому післяопераційному періоді;

• недотримання рекомендацій лікаря;

• раннє або систематичне підвищення внутрішньочеревного тиску.                  

Закриті та відкриті ушкодження черевної порожнини

Закриті пошкодження черевної порожнини виникають під дією тупого предмета на черевну стінку або у разі падіння на живіт. Травма може при-зводити не лише до забиття передньої черевної стінки, але й супроводжува-тися пошкодженням внутрішніх органів (паренхіматозних, порожнистих).

Іммобілізацію чи оперативне втручання застосовують лише при численних переломах ребер з флотацією ділянки грудної стінки.

Ступінь травми залежить від низки чинників:

• сили травмівного агента,

• фізіологічного стану передньої черевної стінки в момент одержання травми,

• анатомо-фізіологічного стану пошкодженого органа.

Що сильніше впливає травмівний агент, то більші зміни відбуваються в організмі. Коли в момент одержання травми передня черевна стінка розслаблена, з'являється більше можливостей для травмування внутрішніх органів. Пошкодження порожнистих органів (шлунок, кишки, сечовий міхур) настає частіше тоді, коли вони в момент травми переповнені, а паренхіматозних органів — коли вони патологічно змінені. У такому разі органи можуть пошкоджуватися навіть за невеликої травми. Має значення й розташування органів у черевній порожнині (печінка, селезінка травмуються частіше, підшлункова залоза, що глибше розташована, — рідше). У разі сильного тупого удару в надчеревну ділянку через пошкодження сонячного сплетення може розвинутися шок, навіть без пошкодження внутрішніх органів.

Клінічна картина закритої травми живота залежить від ступеня ураження. Якщо забито лише передню черевну стінку, хворий відчуватиме в ділянці удару біль, який посилюється під час руху. Можна побачити невелику припухлість, на обмеженій ділянці передньої черевної стінки виникає напруження м'язів. Ізольовані пошкодження черевної стінки можуть супроводжуватися частковим або повним розривом м'язів на більшій чи меншій відстані, крововиливом у підшкірну основу. Через дефекти розірваного м'яза випинається очеревина, і утворюється травматична грижа. Сильні пошкодження черевної стінки супроводжуються й загальними явищами: нудотою, блюванням, прискоренням пульсу і дихання, гикавкою, метеоризмом.

Nota bene!!! Провести диференціальний діагноз між травмою передньої черевної стінки і пошкодженням внутрішніх органів тяжко, а тому такі хворі повинні бути своєчасно госпіталізовані і має бути встановлений нагляд.

Забиття черевної стінки звичайно не вимагають особливого лікування. Під впливом спочатку холоду, а потім тепла ознаки травми зникають через кілька діб. У разі пошкодження внутрішніх органів клінічна картина залежатиме від того, який орган травмовано — паренхіматозний чи порожнистий. У першому разі спостерігається різного ступеня кровотеча, у другому запалення очеревини (перитоніт). Кровотеча виникає після розриву печінки, селезінки, підшлункової залози, судин брижі. Причиною перитоніту є пошкодження шлунка, кишечнику, сечового міхура. Іноді незначне пошкодження цих органів може спричинити тяжкий перитоніт із смертельним наслідком. Найтяжчий перебіг мають травми з одночасним пошкодженням паренхіматозних і порожнистих органів, за яких кровотеча поєднується із запаленням очеревини.

Діагноз пошкодження органів черевної порожнини іноді поставити тяжко. А тому всі хворі з травмою живота повинні бути госпіталізовані. Діагностику утруднює і той факт, що навіть у разі тяжкої закритої травми черевної порожнини відразу після травми може настати світлий проміжок. Тому на догоспітальному етапі не рекомендується вводити хворому знеболювальних препаратів. Кожна закрита травма живота спочатку характеризується клінічною картиною шоку, і тільки через деякий час вимальовуються симптоми, що характерні для пошкодження того чи того органа. Симптоматологія розривів паренхіматозних органів залежатиме від розмірів пошкодженого органа і ступеня кровотечі. За незначних розривів і невеликої кровотечі, яка швидко спинилася внаслідок тромбування судин, загальний стан хворих може не дуже порушуватися. У разі масивної кровотечі виникає типова клінічна картина:

1. хворий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, миготіння перед очима.

2. він блідий, вкритий холодним потом,

3. пульс частий, слабкого наповнення і напруження,

4. артеріальний тиск знижений.

5. нудота, блювання.

6. передня черевна стінка відстає в акті дихання, під час пальпації помірно напружена, різко болюча.

7. симптом Щоткіна—Блюмберга позитивний.

8. під час перкусії притуплення перкуторного звуку у фланках (наявність рідини).

9. при пальцьовому дослідженні прямої кишки виявляють нависання передньої стінки прямої кишки внаслідок нагромадження в тазу крові.

З лабораторних досліджень важливе значення має аналіз крові (виявляють зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну тощо). Показники складу крові треба визначати в динаміці.

Описана вище клінічна картина свідчить про наявність у хворого внутрішньої кровотечі внаслідок розриву паренхіматозного органа чи судин брижі. Тяжче визначити, який саме орган пошкоджений. В цьому часто допомагають аналіз механізму травми, наявність на шкірі тієї чи тієї ділянки черевної стінки крововиливів або саден. Найчастіше у разі закритої травми живота пошкоджується селезінка. Особливо часто розривається патологічне змінений орган. Травми селезінки можуть бути різними: від незначної тріщини до повного її розчавлення чи відриву від ніжки. Розрив селезінки може відбуватися "в два етапи". У момент травми розривається паренхіма селезінки, але не розривається капсула, утворюється субкапсулярна гематома. Через деякий час через збільшення гематоми розривається капсула, і кров виливається у вільну черевну порожнину. За такої субкалсулярної гематоми важливе діагностичне значення має УЗД. Лікування пошкоджень селезінки залежить від ступеня її руйнування. У разі розчавлення її показана спленектомія. За незначних розривів нині віддають перевагу частковій спленектомії або зшиванню дрібних дефектів. У останні роки для лікування розривів селезінки використовують полігліколь-но-кислотну (дексонову) сітку, якою обгортають її.

Гематоми в печінкову тканину діагностують за допомогою ультразвукового або комп'ютерного сканування. Відкриті пошкодження печінки з кровотечею в порожнину очеревини вимагають оперативного втручання, яке полягає в зашиванні і перев'язуванні розірваних судин та жовчних проток. Тампонування розірваної печінки ненадійне. Сильне пошкодження печінки може стати показанням до її часткової резекції.

У діагностиці закритих травм органів черевної порожнини важливу роль відіграють такі діагностичні прийоми: