Сімейне законодавство України

Завданням сімейного законодавства України є: зміцнення сім’ї та сімейних відносин, утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та інших членів сім’ї, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Основні положення законів про сім’ю зосереджені у “Сімейному кодексі України” (СКУ). Цей кодекс регулює усі майнові і немайнові відносини між членами сім’ї. В ньому визначені поняття сім’ї, шлюбу, права і обов’язки подружжя, порядок укладання і розірвання шлюбу, правила опіки і піклування тощо /рис.45/.

Рис. 45. Сімейне законодавство України

“Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки” (СКУ,ст.3). Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Охорона сім’ї є обов’язком держави. На створення сім’ї має право особа, яка досягла шлюбного віку.

Офіційним утворенням сім’ї є шлюб. “Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану” (СКУ,ст.21). Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку (жінки – 17, чоловіки – 18 років). Шлюб є добровільним актом і укладається за встановленим державою порядком. Для цього особи, які бажають вступити в шлюб повинні подати відповідну заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Укладення шлюбу відбувається після закінчення місячного строку з часу подання заяви.

Шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення вимоги статей 22, 24-26 сімейного кодексу. Тобто, коли одна з осіб не досягла шлюбного віку, або є недієздатною, чи на момент реєстрації була в іншому шлюбі, а також, коли вони є родичами прямої лінії споріднення.

Припинення шлюбу здійснюється органами реєстрації актів цивільного стану в разі смерті одного із подружжя, за спільною згодою подружжя або за заявою одного з них, причому, якщо один з подружжя не погоджується на розлучення або коли у них є неповнолітні діти, розлучення відбувається у судовому порядку.

Кожен із подружжя має права і обов’язки у шлюбі і сім’ї. Як дружина, так і чоловік мають право на материнство і батьківство. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її народити може бути причиною до розірвання шлюбу. Все майно, нажите подружжям у процесі шлюбу, є його спільною власністю. Подружжя повинні матеріально підтримувати одне одного. Обов’язки подружжя щодо взаємного утримання не обмежені ніякими строками.

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей від них. Батьки забов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти забов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Якщо цей обов’язок не виконується добровільно, то через суд можуть бути стягнуті аліменти у встановленому законом обсязі. За життя батьків діти не мають права на майно батьків.

Якщо батьки не виконують своїх обов’язків відносно дітей, вони можуть бути позбавлені батьківських прав. Ця процедура проводиться лише в судовому порядку.

Якщо діти з певних причин залишаються без батьків, над ними може бути встановлено опіку і піклування. Опіка і піклування встановлюються державною адміністрацією районів і міст, виконкомами сільських і селищних рад. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною від 14 до 18 років.

В Україні існує правовий інститут усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина. Порядок усиновлення визначається сімейним кодексом. Він визначає осіб, які можуть і не можуть бути усиновленими та усиновлювачами, право на забезпечення таємниці усиновлення, правила скасування усиновлення тощо.