Адміністративне законодавство України
Адміністративне законодавство України регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Суб’єктами державного управляння є органи виконавчої влади, об’єктами – сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.
Систему адміністративного законодавства складають нормативно-правові акти, які можна поділити на дві групи: закони і підзаконні правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади /рис.53/. Це і Конституція України, і кодекси, поточні закони, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів тощо. Всі ці акти регулюють адміністративні правовідносини, адміністративну відповідальність і охороняють порядок управління різними сферами державного і громадського життя.
Рис. 53. Адміністративне законодавство України
Основним виконавцем адміністративного законодавства є державна служба. Державна служба України – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах і виконують завдання і функції держави, отримуючи за це заробітну плату за рахунок державних коштів. Вона ґрунтується на принципах: служіння народу; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, чесності і відданості справі; персональної відповідальності і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку.
Державн6и й службовець забов’язаний: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, дотримуючись високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Невиконання суб’єктами держави своїх обов’язків веде до адміністративних правопорушень, які виписані у спеціальному кодексі. Адміністративне правопорушення (проступки) – це протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, права і свободи громадян і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Види адміністративних правопорушень їх склад і санкції за них залежать від того в якій галузі державної діяльності вони сталися: охорони праці і здоров’я населення; охорони природи, пам’яток історії та культури; в промисловості. Будівництві; в сільському господарстві; на транспорті; в галузі житлових прав громадян; в торгівлі, фінансах; у сфері громадської безпеки тощо.
Адміністративні правопорушення можуть бути вчинені умисно і з необережності. Причому особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності лише тоді, коли в нормативних актах передбачено склад проступку і санкція за нього. Якщо ж в законодавстві про це нічого не сказано, особу не можна притягнути до адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка настає за адміністративні правопорушення, передбачені діючим законодавством. Вона має на меті охорону суспільного ладу, порядку управління, прав і свобод громадян,, підприємств і організацій. Адміністративна відповідальність – це міра державного примусу, яка виражається в позбавленні певних соціальних благ правопорушника за адміністративний проступок.
За адміністративні правопорушення передбачені адміністративні стягнення. Адміністративне стягнення – це міра відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також для запобігання вчинення нових правопорушень. В Україні застосовуються наступні стягнення: офіційне попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення або його конфіскація; позбавлення спеціального права, наданого даній особі (право керувати транспортним засобом, правом полювання тощо); виправні роботи строком до 2 місяців; адміністративний арешт до 15 діб (застосовується тільки судом у виняткових випадках).