Господарське законодавство України

Господарське законодавство – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, виробництва та реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку /рис. 56/.

Рис. 56. Господарське законодавство України.

За сферою господарської діяльності виділяють наступні види господарських відносин: виготовлення і реалізація продукції; виконання робіт або надання послуг вартісного характеру; торгівельна діяльність; комерційне посередництво; перевезення вантажів; капітальне будівництво; інноваційна діяльність; фінансова діяльність; іноземне інвестування; зовнішньоекономічна діяльність; управління державним майном; державне управління та контроль у сфері підприємницької діяльності (антимонопольні заходи, реєстрація та ліцензування, регулювання цін).

Всі перелічені види господарських відносин різняться за характером. Їх поділяють на оперативно-господарські (майнові та інші, що виникають між суб’єктами господарювання); організаційно-господарські (ті, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень); внутрішньогосподарські (відносини між структурними підрозділами та суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами).

Суб’єктами господарських відносин є юридичні або фізичні особи, які реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна. За змістом діяльності їх поділяють на: господарські організації (підприємства, об’єднання підприємств, фінансові та посередницькі установи); громадяни України та інші громадяни, які здійснюють господарську діяльність; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій.

Окрему статтю господарської діяльності становить підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність, що здійснюється суб’єктом господарювання (підприємцями) з метою досягненні економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Ця діяльність регулюється цілим рядом законодавчих та нормативних актів.

Процесуальне законодавство України

Процесуальне законодавство складає окрему, самостійну галузь, яка регулює порядок діяльності органів розслідування, прокуратури та суду. В залежності від того в якій галузі було вчинено правопорушення, виділяють різні підрозділи процесуального законодавства /рис. 57/.

Рис. 57. Процесуальне законодавство України.

Кримінально-процесуальне законодавство регулює суспільні відносини, які складаються при порушенні кримінальної справи, її розслідуванні, судовому розгляді, а також при виконанні вироку або іншого рішення суду, перевірці їх законності та обґрунтованості. Воно визначає завдання і систему кримінального процесу, порядок відносин між його учасниками: слідчим, прокурором, суддею, органом дізнання, з одного боку, та потерпілим, обвинуваченим, захисником, свідком – з іншого.

Цивільне процесуальне законодавство регулює суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах. Порядок провадження судових справ у судах України виписаний у Цивільному процесуальному кодексі. Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядок розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, а також адміністративно-правових відносин. Завдання цивільного судочинства – охорона прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.

Господарське процесуальне законодавство регулює відносини у сфері розгляду і вирішенні господарських спорів, які виникають між господарюючими суб’єктами (майнові та немайнові, заяви про визнання недійсними будь-яких актів, справи про банкрутство тощо).