Тема 8. Оплата праці в тваринництві Методичні поради до вивчення теми

У ході вивчення даної теми необхідно згадати особливості технологічних процесів та відповідні їм форми організації праці в окремих галузях тваринництва, оскільки останні є важливими чинниками вибору форм і систем оплати праці в тваринництві. Складність технологічних процесів, що взаємно переплітаються і співпадають у часі, вимагають чіткого, узгодженого і послідовного їх виконання. Порушення можуть призводити до перерв й неритмічності у роботі, що відповідно матиме негативний вплив на рівень продуктивності галузі. Забезпечення узгодженості у виконанні трудових процесів зумовлює необхідність виробничих і економічних зв’язків, управління виробництвом і побудови системи оплати праці, які б дозволяли в певній мірі вирішити проблеми взаємоузгодженої роботи окремих працівників тваринницьких ферм. Тому в тваринництві поряд з індивідуальним, значного поширення набуло колективне стимулювання праці.

Читачам необхідно звернути увагу на ту обставину, що склад трудових колективів, які обслуговують тваринницькі ферми різниться не лише за кількістю працівників, а й професій. Він залежить від рівня внутрішньгосподарської і внутрішньогалузевої спеціалізації, концентрації виробництва, механізації виробничих процесів. Залежно від ролі у процесі виробництва продукції у складі виробничих колективів у тваринництві виділяють основних і допоміжних працівників. До основних працівників належать основні тваринники, підмінні, допоміжних – працівники, які займаються приготуванням кормів – кормозапарники, на обслуговуванні водонагрівних котлів, трактористи – машиністи з технічного обслуговування механізмів, що працюють на обслуговуванні ферм, слюсарі – налагоджувальники. При розгляді питання оплати праці в тваринництві читачу потрібно брати до уваги і той факт, що в багатьох галузях продукція надходить щоденно, а також те, що продуктивність худоби і птиці може коливатися залежно від пори року. Останнє не повинно позначатися на розмірі заробітної плати працівників.

Отже, студенти повинні усвідомити, що в тваринництві є можливості застосування різноманітних форм і систем оплати праці. Їх правильний вибір залежить від уміння економіста та керівництва підприємства врахувати сукупність технологічних, організаційно – економічних та соціально – психологічних факторів на конкретному підприємстві. За умови, якщо на підприємстві застосовується система організації праці, коли допоміжні працівники не включаються до складу виробничих бригад, а формуються окремо ланки обслуговуючих працівників, то їх праця оплачується, як правило, почасово. Розмір заробітної плати таких категорій допоміжних працівників як кормозапарники, працівники по обслуговуванню водонагрівних і парових котлів, трактористи – машиністи, які працюють майстрами – налагоджувальниками з технічного обслуговування механізмів ферм розраховується як добуток затверджених у господарстві денних (годинних ) тарифних ставок та кількості відпрацьованих ними людино – днів ( людино – годин ). Проте така система оплати праці не спроможна стимулювати узгоджену роботу допоміжних та основних працівників, що негативно позначається на кінцевих результатах діяльності підрозділу. Тому набуло поширення включення допоміжних працівників до складу виробничих колективів та встановлення розміру їх заробітної плати залежно від обсягу отриманої продукції виробничим колективом на основі застосування відрядної, відрядно – преміальної, відрядно – прогресивно – преміальної, акордної, акордно – преміальної систем оплати праці та колективної форми матеріального стимулювання.

При розгляді питання застосування існуючих систем оплати праці необхідно звернути увагу на ту особливість, що у галузях, де продукція надходить щоденно набуло поширення застосування систем оплати праці в розрізі відрядної форми (відрядної, відрядно – преміальної, відрядно – прогресивно – преміальної ), а у тих галузях де продукція надходить зі значними проміжками часу як правило застосовується акордно – преміальна система оплати праці, оплата праці від чистої продукції та за внутрішньорозрахунковими цінами.

Таблиця 8.1

Особливості матеріального стимулювання працівників в тваринництві

Форми матеріального стимулювання		Форма закріплення тварин	Різновиди розцінок	Обчислення заробітної плати працівника
Колективна форма матеріального стимулювання		колективна/групова	колективна розцінка кваліфікаційної групи/колективна загальнофермська розцінка	шляхом розподілу колективного заробітку пропорційно відпрацьованому часу працівником чи порівну між працівниками
Індивідуальна форма матеріального стимулювання		індивідуальна	індивідуальна розцінка/колективна розцінка	на основі кількості отриманої продукції та розцінки

Перш ніж перейти до розгляду питання визначення розцінок при застосуванні різновидів відрядних систем оплати праці читачам необхідно з’ясувати суть колективної і індивідуальної форм матеріального стимулювання, які можуть застосовуватися при використанні зазначених систем оплати праці. Студентам необхідно опрацювати таблицю 8.1, яка відображає особливості їх застосування. Читач повинен усвідомити, що колективна форма передбачає колективне (групове) закріплення тварин за працівниками бригади, ланки та розрахунок колективних розцінок, тобто єдиних для всіх категорій працівників, які є в бригаді чи навіть єдиної розцінки по всій фермі. Передумовою індивідуальної форми матеріального стимулювання є індивідуальне закріплення тварин за працівниками бригади та облік продукції індивідуально по кожному працівнику. Таким чином відмінність колективної та індивідуальної розцінок полягає в тому, що перша розраховується на основі планового фонду оплати праці цілої бригади ( кваліфікаційної групи ) і відповідно планового обсягу виробництва продукції по бригаді ( чи кваліфікаційній групі ), тоді як індивідуальна розцінка обчислюється на основі планового обсягу виробництва продукції, що буде отримана окремим працівником та його планового фонду заробітної плати. Плановий фонд заробітної плати визначається на основі розрядів робіт ( Додаток 1 ) та відповідних їм тарифних ставок. Необхідно також пам’ятати, що розцінки в багатьох галузях визначаються диференційовано за періодами року: зимовий ( стійловий ) період з 16 жовтня до 14 травня і літній ( пасовищний ) період з 15 травня до 15 жовтня.

Особливу увагу при вивченні питання визначення розцінок студентам слід звернути на існуючі коефіцієнти розподілу тарифного і акордного фондів між окремими видами продукції в галузях, оскільки, крім основної продукції в багатьох галузях отримуємо і супутню продукцію, наприклад молоко і приплід у молочному скотарстві, приріст, молоко і приплід у м’ясному скотарстві, вовну і приріст у вовняному вівчарстві. Для опрацювання цього питання студентам слід детально ознайомитися з пунктом 6.1 теми 6 підручника [2].

При застосуванні відрядної, відрядно – преміальної, відрядно – прогресивно – преміальної систем оплати праці заробітна плата працівників визначається:

• за колективної форми матеріального стимулювання шляхом множення колективної розцінки на обсяг виробництва продукції по бригаді ( ланці чи навіть фермі ) на фактично отриманий обсяг виробництва продукції з подальшим розподілом суми між працівниками пропорційно відпрацьованому часу чи відповідно до встановлених коефіцієнтів трудової участі плюс можливі премії;

• за індивідуальної форми матеріального стимулювання для кожного працівника шляхом множення колективної чи індивідуальної розцінки на обсяг продукції отриманий цим працівником плюс можливі премії.

Необхідно пам’ятати, що при зміні технології виробництва, рівня забезпеченості кормами, комплектування стада, та інших змін розцінки повинні переглядатися.

Акордно – преміальна система оплати праці та оплата праці за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами слід застосовувати у галузях, де продукція надходить через тривалі проміжки часу: у м’ясному скотарстві, свинарстві, вівчарстві, бджолярстві, м’ясному птахівництві та ін. Відмінності застосування вищезазначених систем оплати праці полягають у тому, що акордно – преміальна оплата праці стимулює збільшення виробництва продукції без врахування витрат на її виробництво, тоді як оплата праці за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами стимулює до економії матеріальних витрат на виробництво продукції.

При застосуванні акордно – преміальної системи оплати праці оплата здійснюється за обсяг виконаних робіт і за кількість і якість отриманої продукції. Отже, необхідно уяснити, що при застосуванні даної системи оплати праці необхідним є обчислення авансу та розцінок за отриману продукцію. Аванс складається із сум поточного авансування ( тарифний фонд оплати праці) та поточного стимулювання. Розцінка за продукцію визначається виходячи зі збільшення авансу на 25-50% та планового обсягу виробництва продукції. Таким чином після отримання продукції працівники отримують доплату як різницю між сумою оплати розрахованої множенням розцінки на фактично отриману кількість продукції та виплаченим авансом.

При застосуванні оплати праці за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами головним моментом є встановлення ціни. Слід детально зупинитися на методиці її визначення, яка є аналогічною до методики визначення внутрішньогосподарських розрахункових цін у рослинницьких підрозділах. Базовими для розрахунку внутрішньогосподарських цін у тваринництві є нормативи витрат на виробництво певного виду продукції затверджені у господарстві відповідно до існуючої технології та планового обсягу виробництва продукції. Встановлені ціни є договірними, за якими підрозділ реалізує по внутрішніх договорах продукцію іншим підрозділам та адміністрації підприємства. Читачі для себе повинні чітко уяснити, що скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції за інших рівних умов, чи збільшення обсягів виробництва продукції при незмінному рівні матеріальних витрат забезпечує можливість тваринницькому підрозділу скоротити витрати на виробництво одиниці продукції, а отже, за незмінного рівня внутрішньогосподарських договірних цін отримати прибуток, який направляється на додаткове стимулювання працівників.

Слід відзначити, що в тваринництві поряд з грошовою застосовується натуральна оплата праці, як шляхом видачі продукції в рахунок заробітної плати нарахованої в грошовій формі, так і шляхом нарахування заробітної плати в натурі. При цьому оцінка продукції, що видається в натурі повинна здійснюватися за цінами не вище собівартості її виробництва у господарстві.

Крім основного заробітку, а саме оплати за продукцію при відрядних системах оплати праці та тарифного фонду при акордно – преміальній системі оплати праці працівникам можуть виплачуватися поточні стимулюючі виплати за підвищення кваліфікації і стаж роботи.

При розгляді питання преміювання працівників тваринництва необхідно звернути уваги на два різновиди такого преміювання: поточне і преміювання за результатами завершення виробничого циклу. Розробка систем преміювання залежить від завдань, вирішенню яких повинна сприяти запроваджена система преміювання: стимулювання підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво продукції, зростання обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності тварин, зростання рівня збереженості молодняку та інших. Розробка систем преміювання залежить також і від форми стимулювання прийнятої у господарстві: колективної чи індивідуальної. Серед різновидів преміювання можна виділити: видачу частини продукції отриманої понад планове завдання, за економію прямих витрат у розмірі, як правило, до 70% отриманої економії, за підвищення продуктивності худоби, покращення якості продукції, за підвищення процента отримання приплоду, за скорочення строків відгодівлі, за зростання кількості реалізованих тварин вищої вгодованості. Необхідно зауважити, що преміювання також може здійснюватися як у вартісній так і в натуральній формі. Для детального ознайомлення з можливими системами преміювання у тваринництві студентам необхідно опрацювати питання 6.3 підручника [2] теми 6.

План семінарсько – практичного заняття.

1. Особливості застосування систем оплати праці у тваринництві.

2. Розрахунок розцінок для оплати праці та розрахункових цін за продукцію.

3. Натуральна оплата праці тваринників та їх преміювання.

4. Додаткове стимулювання виробництва окремих видів продукції тваринництва.

Література

1. Аграрні соціально – трудові відносини / За ред М. Г. Лобаса. – К. : НВАТ "Агроінком", 1997. – с. 208-220

2. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві / за ред Ю. Я. Лузана. – К.: Центр “Агропромпраця”, 2000. – с.142-165

Терміни і поняття

Колективне стимулювання праці – форма стимулювання праці в тваринництві, за якої заробітна плата нараховується в цілому бригаді (ланці ) з подальшим розподілом між кваліфікаційними групами та працівниками через коефіцієнти трудової участі, або пропорційно відпрацьованого часу за умови організації праці побудованій на принципах суміщення професій і взаємозаміні у виконанні робіт.

Індивідуальне стимулювання праці – форма стимулювання праці, за якої заробіток працівнику нараховується індивідуально залежно від кількості продукції отриманої від закріплених за ним тварин та колективної чи індивідуальної розцінки.

Колективна розцінка – різновид розцінки, яка застосовується при колективному стимулюванні праці і є єдиною для всіх працівників бригади (ланки ).

Колективна розцінка кваліфікаційної групи – різновид розцінки, яка застосовується при колективному стимулюванні праці і є єдиною для кваліфікаційної групи працівників бригади (ланки ).

Колективна загальнофермська розцінка – різновид розцінки, яка застосовується при колективному стимулюванні праці і є єдиною для всіх працівників ферми.

Індивідуальна розцінка – різновид розцінки, яка розраховується індивідуально для кожного працівника бригади ( ланки ).

Подумайте над запитаннями

1. Роль і значення норм виробітку ( обслуговування ) у формуванні системи оплати праці працівників тваринництва ?

2. Які системи оплати праці є найбільш поширеними у тваринництві ?

3. Як визначається норма виробництва продукції для певного виробничого підрозділу ?

4. Розкрийте порядок формування тарифного фонду оплати праці для працівників тваринництва.

5. Як здійснюється розподіл тарифного і акордного фонду оплати праці по окремих видах продукції

а) на фермах великої рогатої худоби;

б)на свинарських фермах;

в)на вівчарських фермах;

г) на птахівничих фермах;

д)на кролівницьких і звірівницьких фермах;

е) у бджільництві;

є)на конярських фермах;

ж) у звірівництві;

з) у рибництві.

6. Розкрийте методичні підходи до розрахунку розцінок за продукцію працівникам тваринництва.

7. За яких умов здійснюється перегляд акордних розцінок у тваринництві ?

8. Які особливості оплати праці працівників тваринництва по прогресивно зростаючих розцінках ?

9. Умови оплати праці підмінних працівників у тваринництві.

10. Охарактеризуйте порядок оплати праці окремих категорій працівників у тваринництві.

11. Обґрунтуйте необхідність встановлення диференційованих розцінок за продукцію по періодах року.

12. У чому полягає відмінність використання коштів на оплату праці при визначенні розцінок для оплати за продукцію і при визначенні розрахункових цін ?

13. Як здійснюється розподіл заробітної плати між окремими працівниками при застосуванні колективних загально фермських розцінок та індивідуальних розцінок?

14. Опишіть на прикладі порядок розрахунку а) колективної; б) індивідуальної розцінки за продукцію.

15. За яких умов у скотарстві застосовуються наступні види розцінок: за молоко, за приплід, за приріст, за догляд, за спаровану голову ?

16. Які види продукції використовуються для преміювання працівників ?

17. Порядок преміювання працівників у тваринництві

18. Яке на вашу думку повинно бути співвідношення між поточним преміюванням і преміюванням за результатами завершення виробничого циклу ?

19. Який методичний підхід покладено в основу розподілу премії між працівниками ферми ?

20. Назвіть показники, за якими може здійснюватися преміювання працівників різних галузей тваринництва ?

21. Обґрунтуйте необхідність підвищення кваліфікації працівників тваринництва у сучасних умовах.

22. Опишіть порядок виплати надбавок за стаж роботи працівникам тваринництва.