Структура

Порядок положень

4(1) Положення закону мають слідувати один за іншим, додержуючись логічного порядку.

Структурна модель

4(2) Елементи закону розміщуються, як правило, в такому порядку:

(а) назва;

(б) формула оприлюднення;

(в) визначення;

(г) положення щодо сфери застосування;

(д) положення закону представляє спочатку загальні принципи, потім винятки;

(е) способи здійснення;

(є) карно-правові положення;

(ж) корелятивні зміни, зокрема, скасування;

(з) перехідні положення;

(и) положення про набрання чинності;

(і) додатки.

Винесення на кінець положень, які не мають постійного характеру

4(3) Положення закону постійного характеру передують тим, чия недієвість є передбачуваною.

Аналітичний зміст

5(1) Закону передує аналітичний зміст, який містить проміжні назви та назви статей.

Юридична вартість змісту

5(2) Аналітичний зміст не є складовою частиною закону, але включається в нього з метою полегшення користування ним.

Частини

6 Закон розподіляється на частини лише тоді, коли кількість статей та можливість згрупувати їх у категорії, що представляють собою єдину достатню концептуальну цілісність, це виправдовують.

Глави

7 Тільки кодекси та інші великомасштабні закони розподіляються на глави.

СТАТТІ

Визначення статті

8(1) Стаття є базовим елементом закону. Вона сповіщає читачеві ідею, просту чи складну, одним чи кількома реченнями.

Послідовна нумерація

8(2) Статті закону нумеруються послідовно арабськими цифрами, незалежно від того, розділений закон на частини, чи ні.

Розподіл статті

8(3) Статті закону можуть бути розподілені на параграфи та на абзаци.

Нумерація параграфів

8(4) Параграфи нумеруються арабськими цифрами, що розміщуються в дужках і ставляться позаду номера статті, до якої вони входять.

Нумерація абзаців

8(5) Абзаци позначаються латинськими літерами, які розміщуються в дужках.

Проріджене оформлення

8(6) Кожний елемент відокремлюється від попереднього пропуском рядка.

Стислі статті

8(7) Статті та параграфи мають бути настільки стислими, наскільки це дозволяє ясність та якість викладу.

Зміни

8(8) Ніколи не треба змінювати нумерацію тексту, коли до нього вносяться зміни.

Проміжні назви

Групування статей

9(1) Статті можуть групуватися під однією проміжною назвою в тій мірі, коли вони трактують один і той самий предмет, і якщо включення проміжної назви допомагає розумінню закону.

Оформлення

9(2) Проміжні назви розміщуються посередині сторінки, виділяються жирним шрифтом і пишуться заголовними літерами.

Стиль та синтаксис

Правила вживаної мови

10(1) Закон складається згідно з прийнятими правилами синтаксису та граматики відповідно до документа, у витриманому стилі.

Складність

10(2) Складність предмета не може слугувати виправданням ускладнення закону.

Характеризування за статтю

11 Закон уникає будь-якого статевого характеризування.

Пунктуація

12(1) Пунктуація нормативного тексту має бути витриманою і обмеженою. Вона виключає експресивні знаки, такі як знак оклику.

Зв'язок між змістом та пунктуацією

12(2) Зміст положення не повинен залежити виключно від пунктуації.

Дужки

12(3) Дужки не можуть вживатися для пунктуації.

Активна форма

13 Закон проголошується бажано в активній формі. Разом з тим вона нагально необхідна для передачі поняття обов'язку або надання повноваження.

Часи дієслів

14(1) Закон висловлюється в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями.

Виключення умовного способу

14(2) Закон не враховує побажання, жадання або підтвердження. Він наказує, дозволяє, захищає, регулює та передбачає санкції.

Однозначність

15 Різні слова не можуть вживатися для виразу одного й того ж самого поняття. Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять.

Синоніми

16 Вживання синонімів для виразу одного й того ж самого поняття слід виключати.

Виключення зайвих елементів

17 Зайві елементи в законі є не тільки марними, але й небезпечними.

Повідомлення

18 Закон редагується з урахуванням читача, поінформованого про його предмет.

Перераховування

19 При найменшій нагоді перераховувань слід уникати.

Неологізми та запозичення

20 Запозичення з іноземних мов виправдані лише в тому випадку, коли слово іноземного походження інтегрувалося в рідну мову; звертанню до неологізмів, властивих духові рідної мови, часто надається перевага.

Початкові літери, що замінюють слово або групу слів

21 Тільки загальновживані та відомі скорочення можуть вживатися в тексті закону.