Проміжні назви

9(1) Статті можуть групуватися під однією проміжною назвою в тій мірі, коли вони трактують один і той самий предмет, і якщо включення проміжної назви допомагає розумінню закону.

9(2) Проміжні назви розміщуються посередині сторінки, виділяються жирним шрифтом і пишуться заголовними літерами.

Ніколи не треба зловживати проміжними назвами. Під удаваною ясністю, що легко досягається, приховується безліч проблем, пов'язаних з інтерпретацією, і ще більше плутанини виникає в голові читача. Крім того, при виробленні остаточного варіанту попереднього проекту, і, особливо при парламентському розгляді, зміни, котрі додаються поспіх, часто потребують уточнень проміжних назв. Якщо цього не зробити, то зміст деяких положень ризикує бути викривленим.

Стиль та синтаксис

10(1) Закон сладається згідно з прийнятими правилами синтаксису та граматики відповідно до документа, у витриманому стилі.

Слід додати, що вживана термінологія також має бути якомога простішою з огляду на складність предмету, що трактується. Запозичення з іноземних мов мають бути зведені до мінімуму. І нормопроектувальник завжди має усвідомлювати неабияку притягальну силу, властиву законодавчому текстові, бо закон вживає один термін замість іншого, і саме він буде сприйматися як такий, що наділений силою обов'язковості, як і закон. Відповідальність, яка покладається на нормопроектувальника в плані термінології, -дуже велика, зокрема, - в галузі науки і техніки. Закон має висловлюватися правильною мовою. Саме нормопроектувапьникам належить запропонувати Законодавцеві найкращі способи бути зрозумілим громадянами.

Це правило може бути доповненим і Іншим, трохи іронічним : жодне правило не має стати фетишем. Кожне правило лише тому має цінність, що дійсно допомагає редагуванню та розумінню законодавчого тексту. Якщо цього правила дотримуються лише заради його присутності, то це, звичайно, - ознака того, що його треба поміняти на інше або модифікувати.

10(2) Складність предмета не може слугувати виправданням ускладнення закону.

Закони все більше і більше ускладнюються. Наш світ стає все більш і більш складним. І як багато поганих нормопроектувальників користуються цим, щоб виправдати халтурний текст, дуже довгі статті та клишоногу структуру. Чим більше ускладнюється ситуація, яку необхідно опанувати, тим важчою стає концептуальна робота нормопроектувальника. Бо легко викласти складно просту реальність. Хороший нормопроектувальник, як і хороший викладач, -це та людина, яка може ясно викласти навіть складну реальність. Від цього залежить повага до волі Законодавця.

11 Закон уникає будь-якого статевого характеризування.

Слід нагадати, що текст закону звертається однаковою мірою як до жінок, так і до чоловіків. Слід уникати термінів, які можуть здатися націленими лише на чоловіків, і надавати перевагу вживанню нейтральних термінів. Нормопроектувальник завжди має пам'ятати про величезну притягальну силу та переконливість тексту закону, бо він діє не тільки силою свого змісту, але також і висловом. Безумовно, деякі положення націлені виключно на чоловіків або виключно на жінок. Так, закон, який регулює умови праці вагітних жінок, з усією очевидністю включає відмінності, які основуються на статі осіб, про яких йдеться. Мета цих правил не полягає в тому, щоб заборонити вживання будь-яких відмінностей, основаних на статевому принципі, але лише таких, які могли б закріпити статеві стереотипи. Як приклад, слід уникати говорити лише про «бортпровідниць», бо це складає враження, що тільки жінкам притаманна ця професія ; скоріше, треба вживати термін «бортпровідник», який ясно показував би, що текст застосовується до осіб обох статей.

12(1) Пунктуація нормативного тексту має бути витриманою і обмеженою. Вона виключає експресивні знаки такі, як знак оклику.

Оскільки закон не розмірковує і не поянює, слід уникати експресивно забарвлених розділових знаків. Законодавчий текст - нейтральний, його пунктуація має бути такою ж. Пунктуація повинна бути простою, виправданою та єдиноформною.

12(2) Зміст положення не повинен залежити виключно від пунктуації.

Скільки викладачів, скільки судей підкреслювали, деколи з іронією, що кожна кома може стати тягарем у тлумаченні законодавчих положень, які вони розглядали. Пунктуація - це елемент речення, проте, якщо зміст законодавчого положення може залежити від простої зміни пунктуації, положення має бути переписано. Не зробити цього - означало б покластися на волю друкарської помилки.

12(3) Дужки не можуть вживатися для пунктуації.

Дужки, оскільки вони переривають синтаксичний хід речення, вживаються, як правило, щоб додати інформаційний елемент не головного характеру ; але вони не повинні, зокрема, підміняти собою коми.

13 Закон проголошується бажано в активній формі. Разом з тим вона нагально необхідна для передачі поняття обов'язку або надання повноваження.

Не треба автоматично відкидати вживання пасивної форми: небажане вживання пасивної форми цілком виправдане, коли йдеться про загальні випадки заборони, або, коли контекст ясно вказує на відповідального за виконання правила. Проте активна форма дієслова виключає неточності, в разі, коли необхідно визначити, хто мусить виконувати обов'язок, хто може мати повноваження або хто може користуватися звільненням.

14(1) Закон висловлюється в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями.

14(2) Закон не враховує побажання, жадання або виправдання. Він наказує, дозволяє, захищає, регулює та передбачає санкції.

Закон уникає емоційних термінів, як і термінів та фразеологічних зворотів, властивих розмовній мові.

15. Різні слова не можуть вживатися для виразу одного й того ж самого поняття . Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять.

Можна сказати з невеликим перебільшенням, що в нормопроектуванні однотипність - це позитивна якість. Пишномовність та ефектність стилю не властиві нормативній сфері. Читач завжди буде припускати інші наміри, якщо будуть вживатися відмінні слова : тексти - це єдиний зв'язок з волею Законодавця. Те, що називають в статті «правами», не може називатися «ліцензією» або «дозволом» в іншому місці. Термінологічні варіанти, що вносяться заради задоволення або елегантності тексту, не повинні мати місця. Це правило, спрямоване на те, аби не породжувати сумнівів в умах тих, хто читає нормативні тексти, стосується не тільки положень одного й того самого тексту, але також і положень близьких за змістом текстів. Термінологія актів нижчого порядку не мусить відходити від термінології, яка вживається в актах вищого порядку, з якими вони зв'язані. Те саме правило прикладається також і до сукупності більш-менш паралельних нормативних текстів, які регулюють дану сферу діяльності.

16 Вживання синонімів для виразу одного й того ж самого поняття слід виключати.

Виникає враження, що сила-силенна законів була складена людьми, які отримували платню згідно з кількістю написаних ними слів! Найвидатніші письменники, навіть ті, чиї імена в історії літератури пов'язані з їхнім відчуттям точності формулювань та стислості, відчували себе трансформованими, коли їм випадало зненацька редагувати юридичний документ і додавати до нього синоніми та повтори. Пошук вірного і точного терміну - це більш важка задача, ніж повторення термінологічних приближень, але в цьому і полягає задача нормопроектувальника.

17 Зайві елементи в законі є не тільки марними, але й небезпечними.

Небезпека, про яку йдеться в цьому правилі, є подвійною: існує ризик помилки та ризик хибної інтерпретації, яка не відповідає наміру Законодавця.

Кожний другорядний структурний елемент, який стає обов'язковим у сукупності нормативних текстів, має стати предметом перевірки і, в деяких випадках, виправлення. Не може існувати деталей, коли предмет роботи становить сукупність нормативних положень, розміщених на тисячах сторінок. Очищення - є головним знаряддям кращого використання редакторського часу. Наведемо як приклад : якщо за домовленістю було вирішено, що після кожного номера статті треба ставити крапку, то необхідно не тільки, щоб ніхто із нормопроектувальників ніколи не забував про це правило, але й щоб ревізійна група перевіряла наявність цих марних крапок, бо відсутність їх, у разі інформативного пошуку, могла б стати джерелом помилки.

Будь-яка позначка, яка додається просто з метою роз'яснення, може стати приводом для відмінної інтерпретації.

Економія засобів - це характеристика якісного нормопроектування.

18 Закон редагується з урахуванням читача, поінформованого про його предмет.

Ніхто не може претендувати на розуміння тексту закону, якщо він не має попередніх знань щодо суспільної реальності, яку упорядковує цей текст. Це правило, і я це чудово усвідомлюю, може викликати хибну інтерпретацію. Головне -не треба потурати надмірному застосуванню в законах спеціальних або неясних термінів. Проте, необхідно визнати, що, скажімо, розуміння Кодексу законів про працю вимагає знань трудового права, і що такі складні теми, як оподаткування прибутків компаній, які займаються пошуком нафти, вимагає знань в галузі прав компаній, оподаткування та бухгалтерського обліку. Ми не можемо говорити про законодавчу мову, треба говорити про законодавчі мови. Урочитсий характер, властивий конституційному праву, не повинен бути присутнім в положеннях цивільного права або в положеннях карного права. Досить думати, що всі тексти законів мають бути написаними надмірно спрощеною мовою.

19 При найменшій нагоді перераховувань слід уникати.

Перерахувань слід уникати з двох причин: вони рідко є повними, і чим довшими вони є, тим більше у читача виникає бажання зробити висновок, що елементи, які не були згадані, були навмисне виключені. Крім того, щоб зарадити цій проблемі, нормопроектувальники додають загальні терміни слідом за більш коротким перерахуванням. В цьому разі у читача може виникнути враження, що загальні терміни стосуються лише категорії, що розуміється, та яка описана у перерахуваннях, що їм передують. Ці правила випливають із простих логічних правил, які читач інстинктивно прикладає в своєму пошукові сенсу закону. Нормопроектувальник хотів бути якомога точнішим. Але він досяг того, що утруднив задачу своєму читачеві. Деталі додають більше плутанини, аніж точності, і, як це справедливо підкреслював Монтескьє, «Подробиці породжують подробиці».

Я вважаю за необхідне зазначити, що перерахування, про яке йде мова, - це низка іменників, як наприклад, «Автомобілі, вантажівки, причепи та інші транспортні засоби». Тут не йдеться, скажімо, про вичерпний перелік повноважень, які надаються особі або організації.

Точність в нормопроектуванні не може бути абсолютною ; це - не математика. Вона вимірюється не чистим рівнянням, а ступенем своєї адекватності до реальності. А реальність змінюється. Прагнення закріпити її є неможливим.

20 Запозичення з іноземних мов виправдані лише в тому випадку, коли слово іноземного походження інтегрувалося в рідну мову ; звертанню до неологізмів, властивих духові рідної мови, часто надається перевага.

Нормопроектувальник та його співробітники є охоронцями якості мови закону. Вони прагнуть зберегти її цілісність і не можуть собі дозволити потопати в легкості. Законодавець, тобто держава, має не тільки поважати мову, але й бути взірцем її застосування.

21 Тільки загальновживані та відомі скорочення можуть вживатися в тексті закону.

Вставляння початкових літер, що замінюють слово або групу слів, виглядає як «зарозуміле» і шкодить розумінню. Якщо абревіатури та скорочення допускаються у нотатках для внутрішнього користування або в документах, призначених для обмеженого кола осіб, закон пишеться ясною мовою.