4. Тканини 20-х років, колір, орнамент

Рис. 16.3

С ировиною для перших моделей радянського костюма були полотно, суворе полотно, бязь, ситець, солдатське сукно, байка, бумазея, груба вовна. Починаючи з 1921-1922 рр. з переходом до нової економічної політики і відновленням діяльності текстильних і швейних підприємств з'являються перші тканини із друкованим малюнком, в основному бавовняні (ситець, сатин, фланель). Художники-текстильники поряд зі збереженням традиційних квіткових малюнків створюють нові візерунки (Рис. 16.3). Краса цих візерунків розкривається в контрастному зіставленні кольору, ритму, емоційної виразності.

5. Розвиток швейної промисловості в 40-х роках

40-і роки були часом створення фундаменту легкої промисловості. Другим п'ятирічним планом розвитку народного господарства СРСР (1933-1937 рр.) передбачалося будівництво цілого ряду підприємств легкої промисловості. Однак на початку 30-х рр. швейна промисловість була не в змозі задовольнити незмірно зрослі потреби людей.

В 1934 р. у Москві на базі дослідно-технічної лабораторії тресту «Мосбелье» був створений Будинок моделей на Сретенці. В 1936 р. у Московському текстильному інституті, на факультеті художнього оформлення тканин, було організоване відділення художнього моделювання і конструювання одягу.

В 1938 р. на базі Будинку моделей на Сретенці і дослідно-технічної швейної фабриці тресту «Московшвей» створюється Московський Будинок моделей.

Велика Вітчизняна війна на кілька років зупинила процес, що почався, становлення сучасного костюма. Однак уже в 1944 р. у ще зруйнованому фашистами Києві створюється Київський Будинок моделей під керівництвом Н. Лозовского, в 1945 р. - Ленінградський будинок моделей, у якому спочатку працювали тільки 10 модельєрів.

6. Костюм 50-80 років

Радянський костюм першого післявоєнного років відбив подальший розвиток асортиментів і силуетних форм попереднього періоду.

В одязі залишаються гімнастерки, френчі, штани галіфе, широкі шкіряні пояси, строгі ділові плаття і костюми, часто комбіновані з різних тканин. У силуеті підкреслюються широкі та високі плечі.

В 1949-1950 рр. в європейській моді затвердилися «мирні» форми одягу змінюється воєнізований силует і асортименти костюма і в СРСР.

У ці роки відкриваються нові Будинки моделей у Горькому, Ростові-на-Доні, Новосибірську, Мінську, Тбілісі. Московський Будинок моделей в 1949 р. реорганізується в Загальносоюзний Будинок моделей одягу. В 1953 р. він уперше бере участь у Міжнародному конкурсі одягу в Празі.

Рис. 16.4

У моді кінця 50-х рр. провідним силуетом жіночого одягу стає прямий сорочковий, що мало велике значення для розвитку масового виробництва. Конструкція цього силуету прекрасно виявляла і виразність нових тканин з хімічних волокон.

Першими зразками діяльності радянських модельєрів разом з текстильниками були молодіжні костюми, створені до VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив у Москві в 1957 р. Яскраві, барвисті, з недорогої тканини спідниці, блузки, сорочки мали успіх у молоді.

Рис. 16.5 Рис. 16.6 Рис. 16.7

В 1958 р. до Всесвітнього конкурсу одягу були розроблені нові вимоги: створення масового одягу з недорогих тканин, сучасних моделей за народними мотивами. Першу і другу премії одержала художниця Загальносоюзного Будинку моделей В. Аралова за моделі платтів «Плахта» і «Суздаль». Обоє плаття - зі штучного шовку прямого сорочкового силуету (рис. 16.4).

В усьому світі стають відомі імена молодих радянських художників В. Зайцева, Л. Телєгіній, О. Стерлиговой, С. Качарави, Т. Осмеркиної та ін.

У моделі «Червоні дияволенята» (рис. 16.5) художниці ОДМО Н. Пантелеймоновою використовуються й прямі асоціативні зв'язки (форма будьонівки, шинелі, польової сумки, шкіряний пояс), і сучасне трактування модного молодіжного одягу (яскравий колір, контрастні колірні сполучення, модний силует, довжина, доповнення). Героїці громадянської війни присвячений костюм художниці Л. Селивановій (рис. 16.6). Червоні бейки обробки, навісні петлі, форма застібки успадковують прикмети військового років.

Художник В. Зайцев створює серію сарафанів за мотивами російського народного одягу (мал. 16.7). Їхня стилізація - від північних російських селянок Білібіна, від «Московської дівчини XVII ст.» Рябушкіна. Але в той же час це моделі сучасні за покроєм і методам обробки. Ще одна особливість моди 60-х рр.: створення моделей під девізами глибокого змісту: «Псковитянка», «Космос», «Сибір», «Русь», «Невський проспект», «Російська казка», «Бурштиновий берег», «Наталка-Полтавка». На рис. 16.8 вечірнє плаття «Росія» Т. Осмеркиної, що заслужила високе визнання на Всесвітньому фестивалі мод у Москві 1967 р.

Уже на початку 60-х рр. багато Будинків моделей, у тому числі й ОДМО, переходять до розробки моделей по одній конструктивній основі. Цей метод одержав свій подальший розвиток у роботі колективу Спеціального художньо-конструкторського бюро Міністерства легкої промисловості РСФСР і став основним методом при розробці промислових колекцій моделей.

70-е рр. - період промислового моделювання радянського костюма, його розвитку на індустріальній основі. З модних стандартних виробів, взаємозамінних або тих, що носять одночасно, створюється сучасний костюм.

Рис. 16.8

В 80-і рр. значно обновляється асортименти тканин і інших матеріалів. Костюм видозмінюється як комплект одягу. Одяг 80-х рр. являє собою багатопредметний багатошаровий ансамбль, у якому частини надіваються одна на іншу своєрідними ярусами. Блузони, куртки, жилети, штани, спідниці, комбінезони просторі й об'ємні, вони доповнюються рисунчатими панчохами, гетрами, головними пов'язками, прикрашаються аплікаціями. Поряд з молодіжним в одязі зберігається класичний стиль із почуттям строгої міри в деталях, стриманістю і елегантністю доповнень.

Успіхи науки і техніки сприяють створенню нових матеріалів для одягу - штучного хутра, штучних замші, шкіри, плівкових і нетканих матеріалів, матеріалів зі спеціальними видами обробки, м'яких, еластичних і полегшених трикотажних полотен.