1. Стародавнє Царство (2900 – 2400 рр. До н.Е.).

Стародавнє царство — це молодість Єгипту. Саме в цей період почали створювати піраміди. Столицею Древнього Царства був Мемфіс.

Єгиптяни вже із глибокої стародавності вміли робити гарні, міцні тканини з льону й бавовни і шити з них зручний одяг. Для виготовлення одягів єгиптяни також використовували шкіри тварин.

По суті, у всіх станів одяг був однаковим за фасоном, розрізнявся він тільки якістю матеріалу.

Барвники, які винайшли тільки наприкінці епохи Древнього царства, коштували дорого. Пізніше тканини стали красити в різні кольори, з'явився одяг зі строкатими візерунками. Але за весь період існування єгипетського царства улюбленим цвітом єгиптян залишався білий.

2. Розквіт Середнього Царства (2000 – 1700 рр. До н.Е.).

Розквіт Середнього царства довівся на правління XII династії. Столицею в цей час стали Фіви. Єгипет постійно воював із сусідніми племенами, скорив Північну Нубію. У самому кінці Середнього Царства Єгипет захопило плем'я гіксосів, які і стали правити країною.

Одяг значно ускладнився. З'явилися нові тканини і фасони.

2. Нове Царство (1580 – 1085 рр. До н.Е.).

У період Нового царства Єгипет займає місце в ряді світових держав. Культура його досягає небувалого розквіту. Побут єгиптян став більш багатим і витонченим, що знайшло своє відбиття у їхніх костюмах.

Одна із самих характерних рис єгипетського одягу цього часу - зближення жіночого й чоловічого костюма. В одязі усе більше помітні станові розходження.

2. Естетичний ідеал краси. Тканини, колір, орнамент.

Крізь схематизм і умовність зображення проступають риси ідеального образа древніх єгиптян: високий зріст, широкі плечі, вузькі талія і стегна, великі риси обличчя. Велика подібність із сучасним поданням про красу відчувається у вигляді жінки: стрункі пропорції, правильні, тонкі риси обличчя, мигдалеподібний розріз очей (статуя Раннаі, погруддя Нефертіті).

Опис зовнішності однієї з героїнь роману «Уарда» німецького єгиптолога XIX в. Георга Эберса допомагає нам представити ідеал краси жінки Стародавнього Єгипту: «У її жилах не було ні краплі чужоземної крові, про що свідчив смуглястий відтінок її шкіри й теплий, свіжий, рівний рум'янець, середній між золотаво-жовтим і коричнювато-бронзовим. Про чистоту крові говорив також її прямий ніс, шляхетної форми чоло, гладкі, але тверді волосся цвіту воронова крила і витончені руки та ноги, прикрашені браслетами».

Тканини, цвіт, орнамент

Єгипет вважається батьківщиною льону. Природні умови долини Нила сприяли розведенню цієї рослини. Майстерність єгипетських ткачів досягла високої досконалості. Про зовнішній вигляд і властивості давньоєгипетського льону дозволяють судити зразки тканини, що збереглися до наших днів. На 1­ см² такій тканини прокладено 84 основних і 60 утокових ниток; 240 м найтоншої, майже пряжі, що розрізняється не оком, важили всього 1 г. Ткач відчував таку нитку тільки пальцями. По тонкості єгипетський льон не уступав натуральному шовку: крізь п'ять шарів лляної тканини, надягнутої на людину, було чітко видно його тіло.

Фактура полотна була різноманітною. Особливо ефектною була тканина в період Нового царства: сіткоподібна, заткана блискучими бусинками, золотом, прикрашена вишивкою.

Найбільш шанованим цвітом були білий і його відтінки: невибілені, сірувато-жовті, кремові. У візерункових тканинах на світлому або темному тлі застосовували синього, блакитного, коричнево-червоного, вохристо-жовтого, зеленого цвіту візерунка. Чорний не мав жалобної символіки.

О рнаментація носила переважно геометричний характер (смуги, зиґзаґи) і розташовувалася по всій поверхні тканини. Поряд з ними були узагальнені малюнки квітів і листів лотоса, папірусу, очерету, пальми, стріли як стилізовані сонячні промені (рис. 2.1). В одязі знаті використовувався візерунок з узагальненим зображенням тварин - змія-уреуса, жука-скарабея, яструба з розпростертими крилами.

Рис. 2.1

Крім льону, застосовувалися шкіра і хутро, в основному для виготовлення одягу обрядового призначення.

Основні види й форми костюма

У костюмі Стародавнього Єгипту найпоширеніший вид одягу - що драпірується. Пізніше накладній, але ніколи не розстібний. Всі драпірування звичайно формувалися зі спинки наперед і розташовувалися попереду чіткими, ритмічними формами, у той час як спинка залишалася такою, що облягає. Відповідно не було подовження одягу позаду.

У Стародавньму царстві основним одягом чоловіків була пов'язка на стегнах різної довжини і різним образом драпірована. Називалася вона схенті. На талії схенті підтримувалася поясом - тонким ремінцем або стрічкою зі спущеними кінцями, пишно декорована, зав'язана попереду в центрі талії. Разом з пов'язкою на стегнах, а іноді й без її, єгиптяни

Рис. 2.2 Рис. 2.3.

носили вузький трикутний фартух різної довжини й ширини. Найпоширеніша форма фартуха - розширена донизу або овальна (рис. 2.2).

Одяг жінок складався зі шматка матерії, що огортав фігуру від щиколоток до грудей і підтримуваний однієї або двома бретелями (рис. 2.3). Цей одяг називався калазірис і за формою був однаковим і для цариці, і для рабині.

Станове розходження в одязі виражалося лише якістю тканини.

У період Середнього царства форма одягу єгиптян ускладнюється, обсяг збільшується за рахунок декількох одягів, що надягаються одночасно. Силует розширюється донизу, здобуваючи пірамідальні обриси, широко використовуються плісировки.

Чоловічий костюм складався з декількох тонких схенті, які надівалися один на іншій.

Жіночий одяг особливих змін не перетерпів, лише в одязі знаті прикраси стають найбільш багаті. Композиція одягу будується на сполученні смаглявої шкіри, що просвічує крізь найтоншу гарну тканину, із круглим накладним коміром - оплеччем, що багато прикрашали скляним намистом і дорогоцінними каменями.

Нове царство характеризується подальшим посиленням класових розходжень в одязі, ускладненістю форм костюма знаті, застосуванням тонких дорогих тканин різноманітних кольорів і фактур, золотих і емалевих прикрас, достатком плісировок, що розташовуються нерідко по всій поверхні костюма.

Зі скореної Сирії в Єгипет приходить нова форма жіночого й чоловічого нарамника. Це накладний довгий одяг, виконаний зі складеного вдвічі прямокутного полотнища тканини із прорізом для голови, що зшив з боків до лінії пройми. Розповсюдженим одягом було також покривало - клафт.

Жерці зберігають одяг більше древніх форм: схенті, трикутний фартух, леопардову шкіру, накинуту на одне плече.

Воїни носять фартух і шкіряний нагрудник. Одяг сільської і міської бідноти не змінюється.