Провадження в справах про адміністративні правопорушення

У справі про адміністративне провадження можуть брати участь:

• особа, яка притягається до адміністративної відповідальності;

• потерпілий;

• законні представники (у випадку, якщо особа що притягається до адміністра­тивної відповідальності, чи потерпілий, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, то право представляти їх мають законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники);

• захисник;

• свідок;

• експерт;

• перекладач.

У ст. 213 КУпАП закріплюється, що справи про адміністративні правопорушення розглядають:

1) адміністративні комісії при районних державних адміністраціях і виконавчих комітетах, міських, районних у містах, селищних і сільських рад. Вони вирішують всі справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які належать до компетенції інших органів. Комісія створюється відповідною держадміністрацією чи виконавчим комітетом у складі голови, секретаря і членів комісії;

2) виконавчі комітети селищних і сільських рад уповноважені розглядати справи про порушення громадського порядку, правил торгівлі та інші аналогічні порушення;

3) місцеві суди (судді) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені до їх компетенції Кодексом. Судді одноособово розглядають справи про дрібне хуліганство, порушення правил адміністративного нагляду тощо;

4) органи внутрішніх справ (ОВС), органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (їхні посадові особи) розглядають справи, віднесені до їхньої компетенції законодавством.

Адміністративне провадження проходить такі стадії:

1. Порушення справи про адміністративне правопорушення і адміністративне розслідування.

На цій стадії:

• відбувається порушення справи із передачею у конкретне відомство, яке буде її розглядати;

• оформляються документ про адміністративне пра­вопорушення (протокол),

• збираються необхідні матеріали та докази;

• досліджуються обставини;

• заслуховуються зацікавлені особи.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності уповноважені посадові особи складають протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол є осно­вним документом, у якому фіксуються:

• дата і місце його складання,

• данні про особу, яка склала протокол,

• дані про особу порушника,

• місце і час скоєння,

• суть правопо­рушення,

• нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення,

• інші матеріали, необхідні для вирішення справи.

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, порушником, а за наявності свідків і потерпілих — й цими особами. Порушник має право зробити зауваження і пояснення щодо змісту протоколу. Підписання протоколу не означає визнання порушником своєї вини. При складенні протоколу порушникові роз’яснюються його права і обов’язки, про що робиться від­мітка у протоколі.

Після оформлення протоколу він разом з іншими документами, що стосуються справи, направляється до органу, який розглядатиме справу про дане правопорушення. В окремих випадках відповідним посадовим особам (працівникам міліції, контролерам у громадському транспорті та ін.) надається право стягувати з порушника штраф безпосередньо на місці правопорушення без складення протоколу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право:

• знайоми­тися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

• при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;

• оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її спо­віщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.