18. Український мовленнєвий етикет. Види етикету. Тональності мовленнєвого етикету

Слово етикет французького походження (etiquette) на початках позначало товарну етикетку, згодом так називали церемоніал при дворі, тобто правила чемності й норми поведінки.

Етикет - це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях.

За ступенем ритуалізації поведінки виділяють різні види етикету:

1. Повсякденний.

2. Оказіональний.

3. Святковий.

Етикет має багаторівневу будову:

- вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо);

- паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);

- кінетичний рівень (жести, міміка, пози);

- проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).

Своєрідним стрижнем етикету є словесний рівень. Він найповніше репрезентує етнічну самобутність. Кожна мова виробила свою систему спеціальних висловів ввічливості - мовленнєвий етикет.

Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.

Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній влив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності.

За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів:

1.Звертання 2.Вітання 3.Знайомство 4. Запрошення 5.Прохання 6.Вибачення 7.Згода 8.Незгода 9.Скарга 10.Втішання 11.Комплімент 12.Несхвалення 13.Побажання 14.Вдячність 15.Прощання.

Відбором етикетних мовних формул у кожному виді мовленнєвого етикету створюється та чи інша тональність спілкування, тобто соціальна якість спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм у процесі комунікації. В європейському культурному ареалі виділяють п'ять видів тональностей спілкування:

1.Висока 2.Нейтральна 3.Звичайна 4.Фамільярна 5.Вульгарна.

Важливо добре засвоїти чинники, що впливають на вибір словесної формули в конкретній ситуації спілкування:

1) вік, стать, соціальний статус адресата;

2) особисті якості співрозмовників;

3) комунікативні умови (місце, час, тривалість спілкування);

4) характер взаємин між співрозмовниками та ін.

19. Жанри приватного діалогічного мовлення, ділова бесіда, спілкування керівника з підлеглим, розмова під час прийому відвідувачів тощо

Управлінське спілкування поділяють на пряме і опосередковане. Формами прямого спілкування вважаються такі, в процесі яких здійснюється безпосередній мовленнєвий контакт учасників.

Взагалі ж під діловою бесідою прийнято розуміти форму управлінського спілкування, яка має характер цільового усного контакту, як правило, між представниками двох сторін і здійснюється у вигляді запитально-відповідальної упорядкованої розмови. В залежності від свого змісту і призначення ділова бесіда може переслідувати політичні, економічні, виробничі й інші інтереси однієї чи обох сторін, що беруть у ній участь.

З погляду своєї мети або системи цілей, які вона переслідує, ділова бесіда може бути спрямована:

- на з’ясування сутності проблемної ситуації і виявлення її причин;

- на пошук можливих шляхів і засобів виходу з цієї ситуації і подолання труднощів і перешкод, що виникають при цьому;

- на встановлення ділових відносин між учасниками або виведення цих відносин на новий рівень;

- на вироблення і прийняття важливих управлінських рішень тощо.

З погляду складу учасників можна виділити ділові бесіди керівників, так званих перших осіб, ділові бесіди представників, наділених відповідними повноваженнями з боку своїх груп, організацій чи навіть держав, або ж з боку їхніх керівників, а також ділові бесіди експертів, що готують зустрічі керівників або їхніх повноважних представників.

Окремий і досить поширений вид ділової бесіди являє собою спілкування керівника з підлеглими. Відповідно до змісту і цілей управлінського спілкування така бесіда може носити характер:

1) директивний

2) контрольний

3) оцінний

4) виховний

5) спрямований на розв’язання конфлікту

О.Л. Потєряхін наводить такі десять форм ділових бесід, що використовуються у практиці управління персоналом.

1. Бесіда-опитування

2. Бесіда-зондування

3. Бесіда-екзамен.

4. Бесіда-інструктаж

5. Бесіда-інформування

6. Бесіда-прийом

7. Дисциплінарна бесіда

8. Бесіда-мотивація

9. Бесіда при прийомі на роботу

10. Бесіда при звільненні з роботи.

Г.В. Троцко та І.М. Трубавіна у своїй роботі наводять таку класифікацію бесід:

1) за кількістю співбесідників:

- фронтальна,

- індивідуальна,

- групова.

2) офіційні та неофіційні;

3) в робочий і неробочий час;

4) при виборі кандидата на посаду:

- попередня (для з’ясування, чи відповідає кандидат посадовим умовам і вимогам),

- основна (для виявлення особистісних якостей, необхідних для даної посади).

5) за метою, де наводяться десять видів ділової бесіди, які цілком співпадають зі згаданими вище за класифікацією О.Л. Потєряхіна.

Сьогодні більшість фахівців з управління, ретельно аналізуючи багатотисячолітню практику та більше ніж столітній розвиток наукового менеджменту, всерйоз вважають, що управління одночасно являє собою і науку, і мистецтво, й життєва практика переконливо свідчить про це. Тому успіх ділової бесіди також може залежати не тільки від чіткого дотримання зазначених принципів, а й від раптової імпровізації чи від інтуїтивно знайденого неординарного рішення.