32. Прикметник. Ступені порівняння прикметників. Використання форм ступенів у діловому мовленні

Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.

При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слівнайбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.



33. Займенник. Особливості використання займенників у діловому мовленні

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від І особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; Наприклад: ділові листи часто починають дієсловом у І особі множини (Просимо…, Повідомляємо…, Рекомендуємо…).

Паралельною до розглянутої є форма ІІІ особи однини (Дирекція просить…, Банк повідомляє…).

Займенник Вам у деяких конструкціях теж опускається, що й створює загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю (Надсилаємо для ознайомлення…)

Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так, звороти типу пропоную з’явитись…, вимагаю притягти до… виражають безапеляційну вимогу, а введення особового займенника Вам, Вас, Вамипом’якшує категоричність вимоги.

Вживання займенника І особи однини Я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у І особі однини (Наказую…, Пропоную…) Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).

Як відомо, форма однини особового займенникаЯ не вживається не лише в діловому стилі, а й у науковому і, частково, публіцистичному. У цих стилях переважає так зване авторське ми, за яким автор ніби приховує свою особу, залучаючи читача до участі в міркуваннях.

У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону (ми приходимо до таких висновків).

Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово (свої завдання трест виконав).

Слово окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий. (окремі підприємства, окремі студенти). Не треба забувати, що основне значення окремий – це “незалежний”; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документа стає двозначним (студент виконував окремі завдання). Такої двозначності слід уникати.