- •1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови
- •2. Українська національна та літературна мова
- •3. Основні ознаки літературної мови
- •4. Мовна норма. Види мовних норм
- •5. Усна форма літературної мови, її основні ознаки
- •6. Писемна форма літературної мови, її основні ознаки
- •7. Поняття стилю. Функціональні стилі української літературної мови. Їхні підстилі
- •8. Науковий стиль, його підстилі. Характеристика наукового стилю, сфера вживання, призначення, жанри реалізації, загальні позамовні ознаки, власне мовні особливості
- •10. Культура мови і культура мовлення. Основні аспекти вияву культури мовлення. Кумунікативні ознаки,власне мовні особливості
- •9. Офіційно-діловий стиль, його підстилі. Характеристика офіційно-ділового стилю, сфера вживання, призначення, жанри реалізації, загальні позамовні ознаки, власне мовні особливості
- •11. Українська лексикографія. Види словників
- •12. Енцеклопедичні словники, їх характеристика
- •13. Філологічні словники, їх характеристика
- •14. Усне літературне мовлення, наголос, види наголосу; основні правила наголошування слів; вимого голосних і приголосних звуків; засоби милозвучності
- •15. Основні форми вираження усного ділового мовлення, монолог, діалог
- •16. Жанри усного публічного монологічного мовлення, доповідь, промова, виступ, повідомлення
- •17. Невербальні засоби ділової комунікації, поза, жести,міміка,погляд
- •18. Український мовленнєвий етикет. Види етикету. Тональності мовленнєвого етикету
- •19. Жанри приватного діалогічного мовлення, ділова бесіда, спілкування керівника з підлеглим, розмова під час прийому відвідувачів тощо
- •20. Лексичні норми мови професійного спілкування
- •21. Однозначна та багатозначна лексика
- •22. Лексика сучасної української літературної мови за походженням, корінна і запозичена
- •23. Вимоги до використання слів іншомовного походження в діловому мовленні
- •24. Лексика української мови з погляду її вживання, загальновживана та лексика обмеженого вживання
- •25. Терміни: їхні ознаки та функціонування. Основні вимоги до них
- •26. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми в курсі «Українська мова за професійним спрямуванням»
- •27. Явище евфемізму і перефрази
- •28. Плеоназм і тавтологія в культурі мови
- •29. Морфологічні норми професійного спілкування
- •32. Прикметник. Ступені порівняння прикметників. Використання форм ступенів у діловому мовленні
- •33. Займенник. Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •34. Відмінювання числівників. Поєднання кількісних числівників з іменниками
- •35. Використання дієслівних форм у діловому мовленні
- •36. Поняття синтаксичної норми. Порядок слів у ділових паперах
- •37. Узгодження присудка з підметом
- •38. Складні випадки керування
- •39. Однорідні члени речення, особливості їх вживання
- •40. Поняття «документ». Вимоги до документа. Загальні та специфічні функції документів
- •41. Класифікація документів
- •42. Поняття «реквізит». Розташування реквізитів у ділових паперах. Основні реквізити документів
- •43. Поняття «формуляр», «бланк», «копія», «дублікат»
- •44. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів, поля, нумерація сторінок, рубрикація тексту
- •45. Текст документа та його елементи. Вимоги до тексту
- •46. Автобіографія, її реквізити
- •47. Резюме, його реквізити
- •48. Доручення, його реквізити
- •49. Розписка, її реквізити
- •50. Характеристика, її реквізити
- •51. Заява, її реквізити
- •52. Пояснювальна записка, її реквізити
- •53. Доповідна записка, її реквізити
- •54. Протокол, його реквізити
- •55. Витяг з протоколу, його реквізити
- •56. Рекомендаційний лист, його реквізити
15. Основні форми вираження усного ділового мовлення, монолог, діалог
Основними формами вираження усного ділового мовлення є монолог та діалог.
Усний монолог-це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. Зважаючи на функціональні особливості, характер контакту мовця зі слухачами, форми монологічного мовлення систематизують:
- за функціональним критеріями, наприклад, монолог публіцистичний, судовий, виробничо-службовий, науковий, навчальний;
- за ситуаційними ознаками виділяють два загальні різновиди - прямо контактний та посередньо контактний (різні форми монологічної мови по радіо і телебаченню).
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Політична доповідь - виголошується здебільшого керівниками держави. Вона є поширеною формою донесення та роз'яснення суспільству питань внутрішньої і зовнішньої політики країни.
Ділова доповідь - виклад інформації і шляхів розв'язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації.
Наукова доповідь - узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень.
Промова - публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошують на мітингах, масових зборах. Загальна мета може полягати в тому, щоб розважити, інформувати, надихнути, переконати, закликати до дії. Розрізняють промови розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні.
Виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, відкритих слуханнях, семінарах тощо). Поширеним є виступ за доповіддю (дебати). У такому виступі орієнтовно має бути вступна частина (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиції, оцінка роботи).
Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька - повідомлення.
Публічне мовлення, особливо такі його жанри, як доповідь, промова, потребують ретельної попередньої роботи. їх підготовка передбачає кілька етапів:
1. Обдумування та формулювання теми, встановлення кола питань, які вона охоплює, виділення принципових питань.
2. Добір теоретичного та фактичного матеріалу (наукове опрацювання літератури, інформації, відібраної усним способам).
16. Жанри усного публічного монологічного мовлення, доповідь, промова, виступ, повідомлення
Залежно від сфери комунікації – наукової, ділової, інформаційно-пропагандистської, соціально-побутової, релігійної розрізняють такі роди і види професійної публічної мови:
1) академічне красномовство (наукова доповідь, лекція, повідомлення);
2) соціально-політичне красномовство (доповідь, виступ, промова, огляд);
3) дипломатичне красномовство (промова на міждержавних та міжнародних рівнях);
4) судове красномовство (промови у суді);
5) соціально – побутове (ювілейна промова, похоронна, застільне слово);
6) церковно-богословське красномовство (проповідь, лекції, промова).
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі основні жанри усного публічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення, лекція.
Доповідь – це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Політична доповідь – виголошується здебільшого керівниками держави. Вона є поширеною формою донесення та роз’яснення суспільству питань внутрішньої і зовнішньої політики країни.
Ділова доповідь – виклад інформації і шляхів розв’язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації.
Наукова доповідь – узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень.
Промова – це усний виступ для висвітлювання певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Вона відзначається логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Виступ – це участь в обговоренні якоїсь проблеми. До виступу важко підготуватися заздалегідь, бо все залежить від ситуації, яка пов’язана з розвитком дискусії.
Повідомлення – невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька – повідомлення.
Лекція, як і доповідь, є однією з найскладніших і найпоширеніших форм публічних виступів. Найважливішою її ознакою є науково-теоретична база. У лекції говориться про більш загальні й уже розв’язані проблеми (у ній можуть мати місце елементи академічного характеру, чого немає в доповіді).
