- •1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови
- •2. Українська національна та літературна мова
- •3. Основні ознаки літературної мови
- •4. Мовна норма. Види мовних норм
- •5. Усна форма літературної мови, її основні ознаки
- •6. Писемна форма літературної мови, її основні ознаки
- •7. Поняття стилю. Функціональні стилі української літературної мови. Їхні підстилі
- •8. Науковий стиль, його підстилі. Характеристика наукового стилю, сфера вживання, призначення, жанри реалізації, загальні позамовні ознаки, власне мовні особливості
- •10. Культура мови і культура мовлення. Основні аспекти вияву культури мовлення. Кумунікативні ознаки,власне мовні особливості
- •9. Офіційно-діловий стиль, його підстилі. Характеристика офіційно-ділового стилю, сфера вживання, призначення, жанри реалізації, загальні позамовні ознаки, власне мовні особливості
- •11. Українська лексикографія. Види словників
- •12. Енцеклопедичні словники, їх характеристика
- •13. Філологічні словники, їх характеристика
- •14. Усне літературне мовлення, наголос, види наголосу; основні правила наголошування слів; вимого голосних і приголосних звуків; засоби милозвучності
- •15. Основні форми вираження усного ділового мовлення, монолог, діалог
- •16. Жанри усного публічного монологічного мовлення, доповідь, промова, виступ, повідомлення
- •17. Невербальні засоби ділової комунікації, поза, жести,міміка,погляд
- •18. Український мовленнєвий етикет. Види етикету. Тональності мовленнєвого етикету
- •19. Жанри приватного діалогічного мовлення, ділова бесіда, спілкування керівника з підлеглим, розмова під час прийому відвідувачів тощо
- •20. Лексичні норми мови професійного спілкування
- •21. Однозначна та багатозначна лексика
- •22. Лексика сучасної української літературної мови за походженням, корінна і запозичена
- •23. Вимоги до використання слів іншомовного походження в діловому мовленні
- •24. Лексика української мови з погляду її вживання, загальновживана та лексика обмеженого вживання
- •25. Терміни: їхні ознаки та функціонування. Основні вимоги до них
- •26. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми в курсі «Українська мова за професійним спрямуванням»
- •27. Явище евфемізму і перефрази
- •28. Плеоназм і тавтологія в культурі мови
- •29. Морфологічні норми професійного спілкування
- •32. Прикметник. Ступені порівняння прикметників. Використання форм ступенів у діловому мовленні
- •33. Займенник. Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •34. Відмінювання числівників. Поєднання кількісних числівників з іменниками
- •35. Використання дієслівних форм у діловому мовленні
- •36. Поняття синтаксичної норми. Порядок слів у ділових паперах
- •37. Узгодження присудка з підметом
- •38. Складні випадки керування
- •39. Однорідні члени речення, особливості їх вживання
- •40. Поняття «документ». Вимоги до документа. Загальні та специфічні функції документів
- •41. Класифікація документів
- •42. Поняття «реквізит». Розташування реквізитів у ділових паперах. Основні реквізити документів
- •43. Поняття «формуляр», «бланк», «копія», «дублікат»
- •44. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів, поля, нумерація сторінок, рубрикація тексту
- •45. Текст документа та його елементи. Вимоги до тексту
- •46. Автобіографія, її реквізити
- •47. Резюме, його реквізити
- •48. Доручення, його реквізити
- •49. Розписка, її реквізити
- •50. Характеристика, її реквізити
- •51. Заява, її реквізити
- •52. Пояснювальна записка, її реквізити
- •53. Доповідна записка, її реквізити
- •54. Протокол, його реквізити
- •55. Витяг з протоколу, його реквізити
- •56. Рекомендаційний лист, його реквізити
17. Невербальні засоби ділової комунікації, поза, жести,міміка,погляд
Хоча вербальні символи (слова) — основний наш засіб для кодування ідей, призначених до передачі, ми використовуємо і невербальні символи для трансляції повідомлень. У невербальній комунікації використовуються будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальна передача відбувається одночасно з вербальної і може чи підсилювати чи змінювати зміст слів. Обмін поглядами, вираження обличчя, наприклад, посмішки і вираження несхвалення, підняті в здивуванні брови, живий чи зупинений погляд, погляд з вираженням, схвалення чи несхвалення — усе це приклади невербальної комунікації. Використання пальця щоб вказати на предмет, прикривання рота рукою, дотик, млява поза також відносяться до невербальних способів передачі значення (змісту).
Через невербальні прояви співбесідник демонструє своє дійсне ставлення до того, що відбувається. Ваша задача – ці прояви побачити і зрозуміти, що за ними криється. Крім того, усвдомлюючи і керуючи власною невербальною поведінкою, ви отримуєте в користування дуже дієвий інструмент поєднання зі співбесідником і впливу на нього.
У практиці взаємодії виділяють кілька основних жестів, що відображують внутрішній стан людини. Рух рук і тіла передають багато зведень про людину.
По-перше, в них відображається стан організму і безпосередні емоційні реакції. Це дозволяє судити про темперамент людини (сильні чи слабкі в нього реакції, швидкі чи уповільнені, інертні чи рухливі).
По-друге, пози і рухи тіла виражають риси характеру людини, ступінь її впевненості в собі, скутість чи розкутість, обережність чи поривчастість. У позі і рухах виявляється і соціальний статус людини.
По-третє, у позі і жестах виявляються культурні норми, засвоєні людиною. Наприклад, вихований чоловік ніколи не буде розмовляти сидячи поруч з жінкою, що стоїть, незалежно від того, як він оцінює її особисті якості.
По-четверте, жестам і позі приписуються чисто умовні символічні значення. Таким чином, вони здатні передати точну інформацію.
Дослідження мімічного вираження емоцій почалися ще більш 100 років тому. Однієї з перших була робота Ч. Дарвіна «Вираження емоцій у людини й у тварини» (1872). Гіпотеза Дарвіна полягала в тому, що мімічні рухи утворилися з корисних дій, тобто те, що зараз є мімічним вираженням емоцій раніше було реакцією з визначеним пристосувальним значенням. Безпосередньо мімічні рухи являють собою або ослаблену форму цих корисних рухів (наприклад, вищерення зубів при страхоаві – залишкове явище оборонної реакції), або їхня протилежність (наприклад, послаблення лицевих мімічних м'язів при посмішці є протилежністю їх же напруги при ворожих почуттях), або пряме вираження емоцій (наприклад, тремтіння являє собою наслідок напруги м”язів при мобілізації організму перед нападом). Дарвін стверджує, що мімічні реакції є вродженими і знаходяться в тісному взаємозв”язку з видом тварини. Схожих поглядів дотримувався Дж.Б.Уотсон: його думці емоційні реакції є інстинктивними чи умовно-рефлекторними .
Вчені виділяють 3 фактори, що впливають на формування мімічного вираження емоцій:
1. вроджені видотипові мімічні схеми, що відповідають визначеним емоційним станам;
2. заучені, соціалізовані засоби прояву почуттів, що підлягають довільному контролю;
3. індивідуальні експресивні особливості, що додають видовим і соціальним формам мімічного вираження специфічні риси, властиві тільки даному індивіду.
Міміка має дуже велике значення в практиці людської взаємодії. Саме обличчя співрозмовника завжди притягає наш погляд. Вираз обличчя забезпечує постійний зворотний зв'язок: по ньому ми можемо судити, зрозуміла нас людина чи ні, чи хоче вона щось сказати у відповідь. Міміка свідчить про емоційні реакції людини.
