Формування іміджу корпорації

Об’єкти впливу	Засоби впливу
Акціонери корпорації
Споживачі продукції та послуг корпорації
Персонал корпорації
Власники торговельних організацій
Мешканці території, де розташована корпорація

Питання для самостійного опрацювання:

1. Чинники, що зумовлюють необхідність системи зв’язків з громадськістю в промисловій та комерційній діяльності підприємств.

2. Основні завдання PR-технології в промисловій та комерційній діяльності підприємств.

3. Специфіка зв’язків з громадськістю в фінансовій сфері.

Тематика рефератів:

1. Зв’язки з громадськістю у фінансовій сфері життєдіяльності суспільства. Їх завдання та функції.

2. Зв’язки з громадськістю у відносинах з інвесторами. Їх завдання та функції.

3. Зв’язки з громадськістю у торгівлі. Їх завдання та функції.

Тести для самоперевірки знань

1. Стійкість, суперечливість, керованість, експресивність − це:

а) якості лідера;

б) якості політичної діяльності;

в) якості масової свідомості.

2. Форма виразу масової свідомості − це:

а) політична діяльність;

б) громадська думка;

в) чутки.

3. Вимірами громадської думки є:

а) спрямованість, інтенсивність, широта, глибина;

б) яскравість, впливовість, тривалість, стійкість.

4. Чи згодні ви з такими твердженнями:

а) громадська думка чутлива до важливих подій;

б) важливі події можуть відхиляти громадську думку від одного полюсу до іншого;

в) громадська думка не прогнозує події, а реагує на них.

5. Закон Г. Олпорта – Л. Постмена формулюється так:

а) невизначеність інформації – це дефіцит суб’єктивно надійної інформації;

б) інтенсивність чутки це ймовірність її виникнення, швидкість і масштаб розповсюдження, міра впливу на поведінку натовпу;

в) інтенсивність чутки – функція, похідна від значущості її змісту та рівня невизначеності інформації з цікавого питання.

6. Чутки – бажання, чутки – пугала, агресивні чутки, чутки – нісенітниці, це класифікація видів чуток:

а) за емоційною характеристикою;

б) за мірою недостовірності.

7. Думка експерта, думка абстрактної більшості є:

а) засобами розповсюдження чуток;

б) засобами м’якої пропаганди;

в) засобами агітації.

8. Класичний стиль, спокійні кольори викликають:

а) відчуття значущості;

б) відчуття інтересу;

в) відчуття довіри.

9. Сором’язність чи пошук схвалення є:

а) стратегією побудови іміджу персони;

б) стратегією побудови іміджу організації;

в) пасткою побудови іміджу.

10. Позначте параметри, які входять до характеристики іміджу країни:

а) корисні копалини, клімат, етнічна неоднорідність;

б) політична стабільність, економічний розвиток, якість управлінської еліти;

в) фінансове благополуччя, імідж керівника, ділові комунікації.

Література: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15.

8. Pr і відносини з органами влади

Мета вивчення: з’ясувати основи PR-взаємодії підприємств та органів влади. Дослідити напрями PR-діяльності при лобіюванні інтересів підприємства.

Органи державної влади (законодавчої, виконавчої та судової гілок) — це система формування і втілення в життя законодав­чих і моральних норм організації, регулювання та контролю за діяльністю і продуктивною участю всіх верств населення у вирішенні економічних, політичних, соціальних і духовно-культур­них проблем функціонування та розвитку суспільства, тобто це система організації, регулювання, контролю і виховання суспільства загалом і поведінки кожного громадянина зокрема.

В основі взаємодії громадськості та органів державної влади лежить принцип колективної відповідальності, який передбачає ділове партнерство між населенням (громадськістю) і органами (представниками) державної влади (президентом, народними обранцями, якщо йдеться про депутатів, та іншими, обраними демократичним шляхом).

У провідних країнах світу створюються та функціонують спеціальні організації, які сприяють і забезпечують встановлення взаєморозуміння і взаємодії між діловими колами та політичними і державними органами. Наприклад, у Великій Британії існує організація «Industry and Parlament Trast», яка допомагає представникам бізнесу краще зрозуміти державні проблеми та зробити свій внесок у досягнення позитивних змін. Подібні організації створені в РФ і в Україні, але вони тільки починають діяти, шукають свої підходи, форми і методи діяльності.

Виробничі та комерційні структури мають зв’язки з органами державної влади на всіх основних етапах свого становлення й розвитку — від планування, організації, виробництва до збуту, реалізації товарів і послуг. Передусім це стосується таких функцій: оформлення ліцензій, акцизів, сертифікатів відповідної якості; підготовка документації та розмитнення вантажів; оподаткування, створення необхідного банку даних про стан ринкової кон’юнктури; виконання експедиторських та бухгалтерських операцій (рис. 18).

Рис. 18. Схема функціональної взаємодії комерційної (виробничої) структури з органами державного управління

На жаль, в Україні ще багато державних закладів, які не поспішають створювати підрозділи зв’язків з громадськістю. Причин цього кілька:

1. Недовіра до служб по зв’язкам з громадськістю як до неконкретної сфери, що потребує додаткових фінансових витрат.

2. Переконаність деяких представників органів влади в тому, що здійснення зв’язків з громадськістю — це завдання самої громадськості, яке може виконуватися без професійних спеціалістів.

3. Небажання звернути увагу громадськості на дискусійні, спірні питання та недооцінка необхідності навчатися, жити і працювати в новому соціокультурному режимі.

Однак слід розуміти, що тільки взаємодія представників виробничої сфери й бізнесу з органами державної влади, їх успішна співпраця сприяють зростанню їхньої популярності та іміджу («образу», «символу»), а також ефективності функціонування й розвитку не лише виробничої сфери та бізнесу, а й органів державної влади.

У політиці, як і в підприємницькій діяльності, помітну, а інколи й вирішальну роль відіграє лобіювання.

Лобіювання (від англ. lobby — коридор, де депутати можуть спілкуватися зі сторонніми) — це процес впливу зацікавлених груп (політичних, економічних, соціальних, комерційних) або юридичних та фізичних осіб на вироблення і прийняття рішень структурами всіх гілок влади.

Лобіювання є одним з основних методів (прийомів, способів) системи зв’язку з громадськістю безпосереднього впливу на апарат державної влади, на парламент з боку громадськості — ділових кіл, профспілок, представників різних соціальних груп, класів, прошарків населення, керівників різних організацій грома­дянського суспільства.

Правильне визначення лобіювання як механізму впливу на процес прийняття рішень законодавчими, виконавчими та судовими органами державної влади має принципове значення, тому що, по-перше, як захист інтересів різних соціальних груп населення воно є необхідним і доцільним; по-друге, може бути позитивним і негативним, наприклад, корумпованим; по-тре­тє, повинне мати певні утверджені законом норми, конструктивні й цивілізовані форми та методи; по-четверте, має бути прозорим і справедливим; по-п’яте, процес лобіювання повинен стримувати однобічно-командну діяльність владних структур та обмежувати всесилля директивного апарату державної влади.

Цілі процесу лобіювання в українській економіці:

1. Участь у формуванні державного бюджету. У Верховній Раді під час розгляду і прийняття бюджету на наступний рік найбільший тиск чинять аграрники, паливно-енергетичний комп­лекс, які прагнуть «вибити» більшу частку бюджету для себе.

2. Перерозподіл пільгових кредитів, ліцензій, квот, акцизів по експорту та імпорту. Сьогодні в Україну дев’ять автомобілів із десяти постачаються безкоштовно з урахуванням їх подальшого продажу різним пільговим категоріям: ветеранам, інвалідам, чорнобильцям тощо.

3. Створення системи ефективних податків та пільг по них. У парламенті чиниться опір з боку представників виконавчої і законодавчої влади наполегливому прагненню творчих спілок отримати податкові пільги, тому що під «дахом» творчих спілок відразу з’явиться безліч сумнівних комерційних структур.

4. Справедливе урегулювання таких найважливіших питань національної економіки, як приватизація, продаж або реєстрація банків, комерційних структур тощо.

На жаль, названі цілі не завжди досягаються чесним шляхом. Адже коли високий посадовець одночасно є і обранцем народу, і представником лобістської групи, то розмежувати в його діях та мотивах протекціонізм і лобізм, лобіювання і корупцію практично неможливо. Тому стали звичними обвинувачення з трибуни парламенту, які передаються по радіо і телебаченню, у корупції, крадіжках, зв’язках з мафією нерідко і самих депутатів.

На сьогодні можна визначити три основних напрями впливу бізнесу на урядові кола і законодавчу владу.

Перший — кримінальний, пов’язаний з хабарництвом, корупцією. Цей напрям призводить до тяжких соціально-економічних наслідків.

Другий напрям — легальний (законний), який включає два способи: 1) коли лідери комерційних структур безпосередньо йдуть у політику, що не завжди виправдано, але досить популярно; 2) вплив на прийняття політичних рішень з дотриманням законів і правових норм, що потребує довготривалої і кропіткої роботи системи ЗЗГ з владними (виконавчими і законодавчими) структурами. Сутність цієї роботи полягає в доведенні до депутатів, членів уряду справедливих інтересів відповідних соціальних груп, фірм, компаній, корпорацій.

Третій напрям — участь у формуванні органів представницької законодавчої влади. Це і висунення своїх кандидатів, і фінансування виборчих кампаній, організація та здійснення впливу на кадрові призначення в органах виконавчої влади, зокрема лобіювання певних кандидатур, підтримка їх у засобах масової інформації, здійснення їхньої підготовки (нав­чання і стажування), комплексні заходи з їх висування і підтримки.

Важливо зрозуміти, що це дуже кропітка, складна і відповідальна праця, тому що кожен кандидат має бути гідною й надійною людиною. А коли трапляється, що його викривають як корупціонера або виявляють його кримінальні зв’язки, тоді фір­ма, компанія, корпорація втрачають передусім свій імідж, ав­торитет.

Сьогодні не лише в США, Великій Британії, Німеччині та інших країнах Заходу, а й в Україні лобіювання перетворилося на великий бізнес.

Наприклад, компанія «Філіпп Морріс» щороку з бюджету фір­ми виділяє 10—12 мільйонів доларів на лобіювання експорту своєї продукції. У нас таких масштабів поки що немає, але все ж є підприємства, які витрачають на лобіювання досить великі кошти. Хоча, на жаль, не завжди лобіювання здійснюється в межах закону (рис. 19).

Рис. 19. Напрями PR-діяльності при лобіюванні інтересів підприємства

Кожен напрям лобістської діяльності може здійснюватися різними способами: відкритим, закритим, публічним, широкомасштабним, обмеженим тощо.

Проблемні питання:

1. Паблік рилейшнз в кризових ситуаціях та управління ними.

2. Роль держави у становленні інформаційного суспільства.

3. Політичні зв’язки з громадськістю.

Практичне заняття

Система зв’язків з громадськістю в політичному житті суспільства

План:

1. Політична комунікація, її сутність та структура.

2. Можливість та необхідність використання системи зв’язків з громадськістю в сфері політичного життя суспільства.

3. Прийоми та методи здійснення зв’язків з громадськістю на політичній арені.

4. Специфіка зв’язків з громадськістю в політичних партіях.

Практичні завдання та вправи:

1. Проаналізуйте репортажі з засідань Верховної Ради України. Які соціальні сили, на ваш погляд, краще всього лобіюють свої інтереси в цьому законодавчому органі? Які методи лобіювання найчастіше тут використовуються?

2. Проаналізуйте матеріали газети «Голос України» та знайдіть такі, що можуть розглядатися як лобістські. Який метод лобіювання в даному випадку застосовується?

3. В Україні інститут лобіювання лише формується, проте вже деякі соціальні сили використовують лобізм досить інтенсивно. Серед них так зване «аграрне лобі». Які громадські та політичні організації можуть бути зацікавлені в його існуванні? Які методи лобіювання вони найчастіше використовують?

4. Класичною формою «м’якого лобіювання» є листи депутатам. Підготуйте лист депутату міської Ради, який він зможе використати під час обговорення питання будівництва у місті нового ринку (парку, трамвайної лінії).

5. У нашому законодавстві відсутні закони чи окремі положення законів, які регламентували б лобістську діяльність. Знайдіть у Конституції України, законі про інформацію та інших законах положення, на яких може базуватись лобізм, виявіть його правове поле.