Питання для самостійного опрацювання:

1. PR-технології в кризових ситуаціях та управління ними.

2. Роль держави у становленні інформаційного суспільства.

3. Політичні зв’язки з громадськістю.

Тематика рефератів:

1. Сутність і характеристика основних політичних сил в сучасній Україні.

2. Міжнародні зв’язки з громадськістю.

3. Лобіювання в сучасній Україні.

Тести для самоперевірки знань

1. Відношення до партії обумовлене:

а) ідеологією;

б) силою особистості лідера;

в) іміджем партії.

2. Вміння ефективно діяти в екстремальних умовах, успішність попередньої діяльності, харизма − це:

а) компоненти моделі іміджу партії;

б) компоненти моделі іміджу організації;

в) компоненти моделі іміджу політика.

3. Узагальнений образ соціальної групи, який розділяється представниками іншої соціальної групи і включає уявлення про типового представника даної соціальної групи з характеристикою темпераменту, характеру, особистості − це:

а) імідж країни;

б) корпоративний імідж;

в) груповий імідж.

4. Знання, розуміння та уміння управляти варіативними параметрами, нейтралізувати негативні параметри лежить в основі:

а) політичного іміджу;

б) корпоративного іміджу;

в) президентського іміджу.

5. Корпоративна культура включає наступні компоненти:

а) середовищний, габітарний, продуктивний, вербальний, кін естетичний;

б) історію, традиції, стиль одягу, мову спілкування, режим роботи, характер зворотного зв’язку.

6. Техніки іміджу персони є компонентом:

а) іміджмейкінга політика;

б) брендинга на базі архетипів;

в) стайлінга.

7. Суспільна думка електорату про політика чи партію − це:

а) політична свідомість;

б) політичний імідж;

в) структура електорального поля.

8. Ритм, який реалізується при переключенні з пересказаного на недоказане, з історії на сучасність, з недосяжно високого на суто людське, із загрозливого на близьке та рідне − це така ознака іміджу, як:

а) орієнтація на міфологічну нішу масової свідомості;

б) наявність чогось особливого, що відхиляється;

в) амбівалентність.

9. Одиниця виміру у процентному співвідношенні, що показує кількість прибічників того чи іншого кандидата, або тієї чи іншої партії, а також відповідної радіо- або телепередачі, визначену за відповідний період − це:

а) промоушн;

б) фірмовий стиль;

в) пабліситі;

г) індекс популярності.

10. Політика — це сфера зіткнення групових інтересів. Чим обумовлена належність людини до певної соціальної групи чи спільності?

а) самовизначенням людини;

б) наявністю почуття спільності людини з іншими людьми, що складають дану соціальну групу;

в) наявністю у людини певних об’єктивних інтересів;

г) самосвідомістю людини.

Література: 1, 2, 3, 5, 7, 8, 10, 12, 1, 15.

9. Міжнародні зв’язки з громадськістю

Мета вивчення: зрозуміти особливості встановлення міжнародних зв’язків з громадськістю. Дослідити основні складові міжнародного іміджу країни (держави).

Міжнародні зв’язки з громадськістю — це безперервний про­цес збирання, накопичення, аналізу та використання об’єктивної і систематичної міжнародної інформації про економічне, фінансове, політичне, соціологічне і духовне становище країн, держав і націй, про відносини між ними, включаючи власну країну.

Міжнародні зв’язки з громадськістю здійснюються на основі політики держав з використанням міжнародних комунікацій, як прямих, так і непрямих, опосередкованих (преса, розвідка тощо).

Для кожної країни дуже важливо розуміти, що міжнародні комунікації можуть здійснюватися навіть у тих ситуаціях, коли немає яких-небудь відносин між державами. У разі розвинених відносин будь-яка дія супроводжується достатньо інтенсивним комунікативним потоком. Наприклад, світ за часів «холодної війни» був значною мірою збалансований лише завдяки розвиненим міжнародним зв’язкам з громадськістю на основі ефективних комунікативних систем. Тоді було створено спеціальні ядерні центри для зменшення напруженості, робилося досить багато зусиль для створення систем зв’язку між лідерами та військовими ворогуючих сторін. Таким чином, саме зв’язки між провідними державами світу на основі ефективної комунікації врятували світ від початку ядерної війни.

У сучасному світі міжнародні зв’язки з громадськістю, що ґрунтуються на досконалих комунікаціях, слугують не лише засобом інформування про свою політику, а й реальним елементом формування, коригування та реалізації власної політики.

З наведених визначень і пояснень випливає, що суб’єктом міжнародних зв’язків з громадськістю зазвичай виступає конкрет­на держава, об’єктом — решта країн світу, з якими вона спілку­ється, тобто держава є організацією, яка впливає на цільову аудиторію (іншу країну).

Таким чином, міжнародні зв’язки з громадськістю — це процес гармонізації відносин між організацією і громадськістю, коли громадськістю є країни світу, з якими існують певні відносини даної держави як організації.

Ефективність міжнародних зв’язків для конкретного суб’єкта визначається результатами впливу суб’єкта на об’єкт, тобто тим, наскільки досягнуто мети цілеспрямованої інформації, що виражає і обстоює інтереси суб’єкта, а також тим, якою мірою суб’єкт перетворився на об’єкт міжнародних зв’язків під впливом зворот­ного зв’язку.

Україна досягла певного ступеня рівноваги у міжнародних зв’язках з громадськістю, але ця рівновага дуже крихка. І це мож­на показати на прикладі реального місіонерства, яке досить легко вербує в нашій країні на свій бік молоде покоління, котре сьогодні обирає не тільки «пепсі», а й нових богів, іншу віру.

Усе це є доказом того, що нашій країні вкрай необхідно підвищувати свій авторитет у світовому співтоваристві, посилювати свій вплив на інші країни у справі захисту та реалізації своїх інтересів.

Кожна країна світу має власне, неповторне обличчя, свої кількісні та якісні характеристики, які в сукупності становлять її імідж.

Імідж країни залежить від багатьох показників: стану економіки і фінансів, політичної стабільності та рівня демократизації, гарантій прав людини і свободи пересування, стану Збройних сил і охорони кордонів, рівня розвитку культури, літератури, театру, мистецтва, освіти, спорту, охорони здоров’я тощо.

Водночас від іміджу країни великою мірою залежать ставлення до неї іноземних інвесторів, позиції громадської думки інших країн, розвиток міжнародних економічних і політичних зв’язків, поведінка лідерів, їхній рейтинг. Рейтинг лідера є показником того, наскільки активно сприймає населення внутрішню і зовнішню політику, яку він здійснює, а також рівня довіри до його дій.

Дуже важливими є зовнішні складові. Вони впливають на імідж країни, на процес його формування і реалізації в міжнародних відносинах.

Головною зовнішньою складовою, яка впливає на формування іміджу конкретної країни, є міжнародні комунікації, особливо засоби масової інформації.

У сучасному світі міжнародні комунікації за цілеспрямованого та організованого їх використання здатні сформувати практич­но будь-який імідж тієї чи іншої країни.

Приміром, як характеризуються країни СНД у міжнародних інформаційних потоках? Про них ми чуємо і бачимо виключно негативну інформацію. Газети, радіо, телебачення, міжнародні конференції і симпозіуми насичені інформацією про порушення прав людини в цих країнах, відсутність елементарних демократич­них свобод, кризу економіки та фінансів, гальмування реформ, нездатність боротися з тероризмом, про страйки, збройні сутички і війни, нераціональну економіку, охорону здоров’я та освіту. Все це засобами масової інформації інтерпретується як відсутність протидії агресивній поведінці громадян і соціальних груп. На цьому підґрунті й формується негативний імідж країн СНД. Відверте гальмування потенційних інвесторів і підприємців, туристів і відпочивальників значно обмежує можливості країн СНД, їхню конкурентоспроможність.

Звернімося до іміджу нашої країни. Чим він визначається сьогодні? Передусім нашими негараздами, труднощами. Іноземні журналісти в усіх засобах масової інформації повсякчас звертають увагу на недосконалість нашої виборчої системи і складну передвиборчу кампанію, на проблеми Криму, кримсько-татарсь­кого населення, на порушення прав людини, гальмування реформ в економіці та Збройних силах тощо.

Таким чином свідомо формується негативний імідж України. І робиться це за такими ознаками:

• занедбана економіка;

• недосконала фінансова система;

• порушення прав і свобод громадян;

• брудні виборчі технології;

• Чорнобиль;

• кримські проблеми;

• конфлікт з Росією з приводу Чорноморського флоту, нафтогазових проблем, мови тощо.

Цей список не тільки не змінюється, а й час від часу поповнюється новими негативними характеристиками.

Та невже в країнах СНД, і зокрема в Україні, немає нічого позитивного, що можна і необхідно винести на міжнародну інформаційну арену?

Ні, є. Новітні технології і знання, неперевершені зразки сучасної авіаційної і ракетної техніки, високі досягнення музичного і театрального мистецтва, спортивні досягнення та багато іншого, що високо цінується в сучасному світі і могло б, за ефективного використання міжнародних комунікацій та грамотної пропаганди у засобах масової інформації, докорінно змінити імідж країн СНД, зокрема й імідж України.

Діяльність будь-якої країни на міжнародній арені практично неможлива без належних комунікацій, без зв’язків з громадськістю.

Пітер Гуммер, який очолював «Shadwick PLC» — одну з найбільших PR-агенцій у світі, пише, що міжнародні паблік рилейшнз безперервно розвиваються та вдосконалюються. «Останнім часом вони зазнали значних змін. Раніше більшість міжна­родних паблік рилейшнз були пов’язані з двома американськими агенціями, які йшли за своїми американськими клієнтами за кордон. Тепер усе інакше щонайменше з двох причин. По-перше, важливі мас-медіа вже не пов’язані з географією. «Файненшл Таймс» доступна як у Нью-Йорку, так і в Токіо, Лондоні. Сучасні кабельні мережі швидко зробили супутникове телебачення загаль­ним надбанням. По-друге, це усунення міжнародних торгових бар’єрів — між Канадою і США, в Західній та Східній Європі тощо усе це мало дивний вплив у світі».

Аналіз показує, що ті країни, які мають, використовують і безперервно удосконалюють зв’язки з громадськістю та їх найважливішу складову — системи комунікацій, чинять найбільший вплив на функціонування й розвиток міжнародних відносин у своїх інтересах. Не випадково асигнування у паблік рилейшнз повсякчас зростають. Наприклад, бюджет ЮсіА становив у 1991 році 967 млн дол., що на 60 млн більше, ніж у 1989 році. Послугами агенції користуються 9000 американців і 4000 осіб інших національностей.

Основними тенденціями розвитку міжнародних комунікацій є два, на перший погляд, протилежні напрями: глобалізація і персоналізація. Сутність глобалізації полягає у створенні всесвітньої мережі комунікації, тобто єдиної мережі, яка охоплює всі країни світу. Частиною глобальної мережі стає мобільний зв’язок, що забезпечує абонентові доступ до зв’язку в будь-якій точці земної кулі. Тому глобалізація і персоналізація не суперечать одна одній, а сприяють безперервному процесу удосконалення зв’язку, отриманню й обміну інформацією за технологічними і мережевими напрямами.

Початок ХХІ століття ознаменувався якісно новим етапом розвитку міжнародних комунікацій. Мережею цих комунікацій охоплені практично всі країни світу. Міжнародні комунікації нового тисячоліття ґрунтуються на новітніх технологіях, супутникових системах радіо і телебачення, цифрових радіоелектронних і лазерних системах передачі інформації в різноманітних формах — від звукової, текстової до відображення на екранах реальних подій у будь-якому просторі (рис. 20).

Рис. 20. Сучасні міжнародні комунікації

У міжнародних комунікаціях найважливішими є розвиток техніки і технології, засобів збору, накопичення, переробки та аналізу інформації, використання сучасних і перспективних інновацій не лише технологічного, а й організаційно-методичного напряму. Основними напрямами розвитку технічної та технологічної бази комунікацій є такі:

− збільшення пропускної спроможності ліній зв’язку, передусім за рахунок створення і використання сучасних супутникових систем волоконно-оптичних ліній зв’язку;

− підвищення швидкості оброблення та аналізу інформації;

− збільшення обсягу пам’яті електронно-обчислювальної техніки;

− використання інновацій в організації і самоорганізації управління міжнародними зв’язками з громадськістю;

− зниження питомої вартості байта інформації;

− різке зниження питомої вартості різноманітних каналів зв’язку;

− організація та проведення науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи з розробки і створення нових перспективних засобів комунікації.

На сьогодні в країнах СНД украй мало науково-дослідних організацій і підприємств, які спеціалізуються на створенні та виробництві сучасних засобів комунікації.

Наприклад, у Російській Федерації можна виокремити акціонерне співтовариство «Волсстрой ТК», яке виробляє і реалізує у межах країни і за кордоном оптичний кабель, телекомунікаційне та комутаційне обладнання, прилади для обслуговування наявних комунікацій та спостереження і контролю за роботою телекомунікаційних систем.

У країнах СНД, зокрема й в Україні, найпопулярнішими партнерами з виробництва і постачання телекомунікаційного обладнання є такі:

• WALETEK (США) — постачає апаратуру для радіо- і телезв’язку, прилади для оптики;

• AMEPITEC (США) — постачає аналізатори для SDH-мереж;

• KORTAILLOD (Швейцарія) — надає послуги з постачання волоконно-оптичного кабелю;

• SHLUMBER GEP (Франція) — виробляє рефлектори для ВОЛМ, тестери, прилади для оптики;

• ECI (Ізраїль) — SDH-телекомунікаційне обладнання;

• FITEL (Канада) — зварювальні апарати для оптичного волок­на, інструменти і т. ін.

Останнім часом в Україні, як і в Росії, Білорусі та інших країнах СНД, здійснюються активні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи зі створення високоорганізованих, інтелектуальних, автоматизованих систем, здатних забезпечити швид­кий збір, якісне оброблення й аналіз інформації, її збереження і передачу адресатам, надати комплекс різноманітних послуг у сфері зв’язків з громадськістю, зокрема міжнародних зв’язків.