32. Правила вживання мякого знаку

М'якість приголосних на письмі передається вживанням після них я, ю, є, і або м'якого знака (ь): близько, вільний, вірність, раненько, український, юнацький тощо.

В українських словах

В українських словах м'який знак вживається:

1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні:

   • в кінці слова: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний, тинькувати, Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо;

   • у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.

2. В дієсловах перед часткою -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.

3. На позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.

4. У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, вузько, хвацько, військо, хлопчисько, пасовисько тощо.

5. У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький, білісінький, малюсінький тощо.

М'який знак зберігається:

1. В утворених присвійних прикметниках: Танька — Таньчин, Зінька — Зіньчин, ненька — неньчин;

2. При відмінюванні: призьба — на призьбі, ненька — неньці, вишенька — вишеньці, але: землянка — землянці, маска — масці.

В іншомовних словах

В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В'єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.

М'який знак не пишеться

М'який знак не пишеться у наступних випадках:

1. Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харків тощо. Виняток: Горький."трьох "

2. Перед м'якими, пом'якшеними або шиплячими: свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина. Винятки: після букви л (їдальня, читальня, Польща, сільський тощо) та слова тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.

3. Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.

Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м'яких приголосних звуків є знак м'якшення (ь). Це - єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. Знак м'якшення завжди вживається після букв, що позначають приголосні звуки,

І* Знак м'якшення пишеться:

1. Після букв д, т,з,с,ц, л, н, які позначають м'які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, стиль, колись) та в середині слів перед літерами, що позначають тверді приголосні звуки (батько, донька, молотьба, сядьмо, спільний).

2. Для позначення м'якості приголосних у середині складу перед о: льотчик, пятьох, сьомий, тьохкати.

3. У прикметникових суфіксах -ськ (ий), -цьк (ий), -зьк (ий): український, товариський, ризький, козацький, київський.

' 4. Після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: калинонька, серденько, тихесенький, ріднюсінький, повнісінький.

5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: неньці, неньчин (із ненька), доньчин, доньці (із донька), Юльці, Юльчин (із Юлька).

6. Після л перед літерами, що позначають м'які приголосні звуки: учительський, ковальський, сільський, звільнятися.

II. Знак м'якшення не пишеться: 1. Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.

2. Після букви р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).

3. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приголосні: навчання, стаття, розпорядження.

4. Між двома літерами на позначення м'яких приголосних звуків -м'якість першого виникає як результат впливу подальшого м'якого приголосного: майбутнє, радість, гордість, кінця.

5. Після букви н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ (ий), -ств (о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.

6. У буквосполученнях лцу нц, лч, нч, які походять із лк, нк: матінці, матінчин (із матінка), рибалчин, рибалці (із рибалка).

Примітка. Якщо знак м'якшення вживається в початковій формі слова, то він зберігається й в усіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру подальшого приголосного: різьба - різьбар, тьма - тьмяний.