- •1. Поняття літературної мови та її основні форми
- •2. Офіційно-діловий стиль. Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль.
- •3. Класифікація документів.
- •4. Основні правила оформлення реквізитів
- •5. Вимого до тексту документа
- •6. Заява. Реквізити заяви.
- •7. Хапактеристика та її риквізити.
- •8. Резюме. Вимоги до складання резюме.
- •10. Особовий листок з відділу кадрів
- •11. Накази щодо особового складу
- •9. Автобіографія та її реквізити.
- •12. Оформлення трудової книжки
- •13. Службові листи. Їх класифікація. Вимоги до тексту листа.
- •14. Рецензія риквізити рецензії
- •15. Правила оформлення адреси
- •16. Телеграма. Види та категорії телеграми.Послідовність розміщення реквізитів.
- •17.Телефотограма. Радіограма.
- •18. Довідка та її реквізити.
- •19. Доповідні та пояснювальна записка
- •20. Протокол, структура та форми.
- •21. Звіт та його реквізити
- •22. Оголошення та запрошення
- •23. Договір та його типи
- •24. Таблиця список. Перелік
- •25. Накладна,її реквізити
- •26. Акт та його реквізити
- •27. Доручення, розписка та їх реквізити
- •28. Публічний виступ. Доповідь
- •29. Телефонна розмова. Бесіда
- •30. Правопис власних назв
- •32. Правила вживання мякого знаку
- •33. Правила вживання апострофа
- •34. Тире між підметом і присудком
- •35. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •36. Подвоєння приголосних на письмі
- •37. Розділові знаки при зверненнях
- •38. Спрощення у групах приголосних
- •39. Розподілові знаки при відокремлених означеннях
- •40. Правопис префікс
- •41. Розділові знаки при відокремлених прикладах
- •42. Розділові знаки при відокремлених додатках
- •43. Зміни приголосних при словотворенні
- •44. Розподіл знаки при відокремлених обставинах
- •45. Особливості відмінювання іменників другої відміни
- •46. Розділові знаки при уточнюючих членах речення
- •47. Правопис слів іншомовного походження
- •48. Розділові знаки при словах, словосполученнях і реченнях.
- •49. Парвопис складних іменників
- •50. Правопис складних рикметників
- •51. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •52. Розділові знаки у складаннопідрядному реченні
- •53 Правопис прийменників
- •54. Зв'язок числівників з іменниками
- •55. Правопис часток
- •56. Написання частки «не» з різними частинами мови
- •57. Розділові знаки у безсполучникових реченнях
- •58. Правопис прислівників
- •59. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •60. Терміни та номенклатура назви в українській літературній мові
- •61. Техніка перекладу в професійній мові
- •62. Розділові знаки при прямій мові
- •63. Орфоепічні норми в українській мові за професійним спрямуванням
- •64. Орфографічні норми в українській мові за професійним спрямуванням
- •65. Грамотичні норми в український мові за проф. Спрямуванням
46. Розділові знаки при уточнюючих членах речення
Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією. З уточнюваними словами пов'язуються лише інтонацією або інтонацією й пояснювальними словами тобто, або. цебто, а саме тощо. Комою відокремлюються:
1) означення, що уточнюють попередні означення: Море сине, аж чорне, тільки білою піною б'є об берег (Коц.); Вода в такий час була майже гаряча, значно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Збан.).
Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням -великих і малих - і раз у раз щось сушилося на вікнах (Коц.);
2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками або іменниками з прийменниками, що уточнюють попередні обставини (перед ними можна поставити слова а саме): Щемить - / вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б 'є туга повітряна хвиля... (Коз.); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (Мал.); Се було літом, у жнива (Коц.).
Примітка. Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно наголосити їх уточнювальний характер. Якщо такої інтонації немає, обставини комами не виділяються: Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро (Н.-Лев.);
3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок (Смог.); На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають (Дем.);
4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у місті Удзі, влаштовують свято проводів журавлів (3 журн.); Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.
Уточнювальні члени речення слід відрізняти від однорідних.
47. Правопис слів іншомовного походження
У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:
Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л - у словах: аероплан, баї, план, новела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л- у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж, канцелярія, ілюстрація, полярний тощо.
Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція.
У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал.
Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.
Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, їм-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: ірраціоначьний, сюрреалізм.
Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Гілландія, Марокко, Міссурі.
У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), Міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо).
На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не й: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.
В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іс: дієта, гігієна, клієнт.
Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сіцілія, Чикаго, Мадрид, Алжир.
Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні.
Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор.
Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж, позиція, система, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.
В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний.
Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація.
У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д,т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельеза, трельяж:. Ньютон, Віньї (але мадяр).
Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.
