56. Оборот капіталу та кредит. Форми кредиту. Відсоток та його норма.

Оборот капіталу - кругообіг капіталу ,взятий не як окремий акт, а як те що періодично відновлюється і повторюється.

Процес обороту капіталу відбувається в часі.

Фактори, які впливають на швидкість обороту капіталу:

- скорочення часу виробництва;

- скорочення часу обігу.

Для безперервного фінансування капіталу підприємства вдаються до кредиту.

Форма кредиту визначається за такими функціональними ознаками:

- Характером кредитних відносин.

- Складом учасників кредитної операції.

- Об’єктом і сферою кредитування.

До функціональних форм кредиту відносять:

- комерційний;

- банківський;

- споживчий;

- державний;

- міжнародний кредит.

Комерційний кредит - це товарний кредит, що надається продавцем для покупців у вигляді платежу за продані товари чи послуги. Об’єктом комерційного (банку) кредитування є товарний капітал, а його суб’єктами виступають агенти товарної угоди(контракту). Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового відсотка, який включено в вартість проданих товарів чи наданих послуг.

Споживчий кредит - це кредит який надається тільки в національній валюті для фізичних осіб на придбання споживчих товарів та послуг.

Держаний кредит - специфічний різновид кредитних відносин, при якому позичальником виступає держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет є дефіцитним.

Міжнародний кредит - це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах повернення, платності та строковості. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб’єктами міжнародного кредитування виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні установи.

Форми міжнародного кредиту: фінансовий, банківський, урядовий-залежно від того хто є кредитором; фінансовий і комерційний - залежно від того хто є об’єктом кредитування.

Банківський кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує рух капіталу, забезпечує його залучення та перетворення у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів, де і складається їхня ціна — плата за право скористатися цими засобами, названа відсотком. Як на будь-якому ринку, ціна (норма відсотка) складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Пропозиція на кредитному ринку визначається схильністю одержувачів доходів до заощадження певної їх частини. Попит же визначається, по-перше, прагненням до придбання більшої кількості споживчих благ, по-друге, рішеннями виробників збільшити випуск за рахунок додаткових капіталовкладень. Ринкова норма відсотка встановлюється в точці перетину кривих попиту на позикові засоби та їхньої пропозиції, у якій і досягається рівновага. Інвестиційний попит, у свою чергу, залежатиме від так званої лізингової вартості устаткування

Між лізинговою вартістю і нормою відсотка існує певна залежність. За низької норми відсотка вигіднішим виявляється вкладати кошти в підприємницьку діяльність, і попит на інвестиційні кредити зростає. Це обумовлює високу лізингову вартість устаткування, з одного боку, і тенденцію до підвищення норми відсотка — з іншого. Проте у міру зростання інвестицій пропозиція капітальних благ зростатиме, лізингова вартість знижуватиметься, що відтворить падіння інвестиційного попиту на кредити і зниження норми відсотка.

Позичковий відсоток - це плата за капітал, тобто за гроші, позичені для ведення бізнесу. Для кредитора він виступає як плата за ризик неповернення грошей, а для позичальника - це плата за право користуватися грошовими ресурсами в даний період часу. Сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу. Пояснюється такий підхід тим, що в сучасних умовах, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як відсоток грошового капіталу.

Відсоткова номінальна ставка - це ціна, яку сплачує позичальник кредиторові за надані в користування кошти і виражається в незмінних грошових одиницях. Реальна відсоткова ставка - це номінальна ставка, скоректована на темп інфляції. Щоб розрахувати реальну відсоткову ставку, слід від номінальної ставки відняти відсоток інфляції.

Розмір відсоткової ставки залежить від таких факторів:

- обсягів грошового капіталу;

- загального стану економічної кон'юнктури;

- попиту і пропозиції на ринку капіталу;

- сезонності умов виробництва;

- середньої норми прибутку у підприємців;

- темпів інфляції;

- співвідношення між внутрішнім і зовнішнім державним боргом та ін.