6. Виробництво і межа виробничих можливостей суспільства.

Виробництво - це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Історично воно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до виробництва найскладніших технічних систем. У процесі виробництва не тільки змінюється спосіб та вид виготовлення благ та послуг, але відбувається і моральне вдосконалення самої людини. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Люди не можуть перестати виробляти тому, що вони не можуть перестати споживати.

Виробництво за структурою складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у даний момент. Фази виробництва тісно між собою пов'язані, і якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність стає недоцільною або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради споживання. Таким чином, виробництво, розподіл, обмін і споживання слід завжди розглядати як органічне ціле.

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво.

Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних).

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.

Виробничий потенціал - сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості і характеризує максимально можливий обсяг виробництва продукції за умови повного використання робочої сили, підприємницького ресурсу, капіталу і землі. При розгляді виробничого потенціалу слід врахувати обмеженість ресурсів. Закон обмеження полягає в тому, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів щоб виробляти всі блага, що їх потребує людина для споживання. Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякий даний момент існує межа виробничих можливостей, тобто в певний момент можливе виробництво тільки певної кількості якоїсь продукції.

Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. Вчений П. Самуельсон назвав цю обмеженість виробничого потенціалу кривою (межею) виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей відображає максимальну кількість продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятись за наявних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси використовуються повністю.

Крива виробничих можливостей

Кожна точка на кривій відображає максимальний обсяг виробництва двох типів товарів. Будь – яка точка за кривою показує недосяжні за даної кількості ресурсів та технології обсяги виробництва. Точка до кривої характеризує, що якісь ресурси не використовуються, або використовуються не кращим чином.

Одне з фундаментальних положень політекономії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб обмежені. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів

- закону зростання потреб;

- закону розвитку факторів виробництва;

Виробничі фактори безперервно розвиваючись не лише створюють умови для задоволення потреб, а й стають підґрунтям виникненням нових потреб. Суть закону зростання потреб полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон знаходить свій прояв у двох формах:

-у зростанні особистих потреб (їжа, житло, освіта).

-у зростанні виробничих потреб (потреба у засобах виробництва).