10.2. Контрольні запитання для перевірки знання теми

1. Вплив розвитку ринкових відносин на фінансове планування підприємств.

2. Зміст і завдання фінансового планування підприємств.

3. Методи і способи фінансового планування.

4. Види і призначення фінансового плану.

1. Призначення перевірочної таблиці фінансового плану і поряд складання.

5. Значення оперативного фінансового плану.

6. Зміст і складання платіжного календаря.

Тема 11. Фінансова санація підприємств

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення.

2. Методи прогнозування банкрутства підприємства.

3. Санація і реструктуризація підприємств.

4. Банкрутство і ліквідація підприємств.

Рекомендована література

[6, 17, 27, 36, 47, 52, 53, 55, 56, 60, 61, 62, 63]

1. Фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення.

У складі теми «Фінансова санація підприємств» вивчаються такі питання:

• фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення;

• зміст і порядок проведення фінансової санації;

• фінансові джерела санації підприємств;

• банкрутство підприємств: причини та наслідки;

• план фінансової санації підприємства.

Вивчення теми «Фінансова санація підприємств» дає змогу студентам отримати базову підготовку з питань фінансового оздоровлення та банкрутства підприємств різних форм власності та напрямків діяльності. Перш ніж перейти до вивчення питань, пов'язаних із фінансовим оздоровленням суб'єктів господарювання, слід розглянути сутність та причини виникнення фінансової кризи на підприємстві.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що на ньому виникають. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в не прибутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація цих ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективнішого каталогу санаційних заходів.

2. Методи прогнозування банкрутства підприємства.

Термін «санація» походить від лат. «sanatio» і перекладається як «оздоровлення» або «видужування». Санація — це комплекс послідовних, взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкуренто спроможності в довгостроковому періоді.

Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення при чин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

На методи проведення санації вплинули: розвиток економічної теорії, еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств. Вивчення теоретичної і практичної бази санації підприємств знайомить нас з основними проблемами, досліджуваними зарубіжними економістами в даній галузі. Предметом дискусій провідних учених зарубіжних країн є питання, пов'язані: з класифікацією фінансовий джерел санації та послідовністю їх мобілізації; порядком проведення санаційного аудиту; формами та розмірами державної фінансової підтримки підприємств; санаційними пріоритетами швидкістю проведення фінансового оздоровлення; приватизації ними аспектами санації підприємств.

3. Санація і реструктуризація підприємств.

У процесі організації фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки заходів:

1. розроблення плану санації;

2. проведення санаційного аудиту;

3. менеджмент санації.

Як правило, над розробленням санаційної концепції (плану) з доручення

власників чи керівництва підприємства працюють консалтингові фірми у тісному взаємозв'язку із внутрішніми службами контролінгу (коли такі є на підприємстві). Якщо санація здійснюється в рамках провадження справи про банкрутство, то план санації з доручення господарського суду розробляє керуючий санацією. Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та і інших осіб, які можуть узяти участь у фінансуванні санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядам ти з двох позицій: інституційної та функціональної.

З інституційного боку до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, які вповноважені власниками суб'єкта господарювання чи законом провести фінансову санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення. Зауважимо, що досить часто на межу банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Керівництво підприємства, яке довело, його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Інакше кажучи, постає необхідність замінити керівництво підприємства або передати повноваження щодо санації третім особам. У Великобританії, наприклад, щорічно з 60 тис. порушених справ про банкрутство близько 90 % закінчується зміною керівництва.

Загалом до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролювальні органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, призначених відповідно до рішення господарського суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання про призначення менеджменту санації належить до першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

З функціонального боку, менеджмент санації — це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству і для фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентно повторюються після досягнення окремих стратегічних чи тактичних цілей.

4. Банкрутство і ліквідація підприємств.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

а) постановка цілей;

б) формування та аналіз проблеми (головна проблема — фінансова криза);

в) пошук альтернатив, прогнозування та оцінка їх реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів);

г) прийняття рішення;

д) реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);

е) контроль;

є) аналіз відхилень.

Економічно розвинуті країни по-різному розв'язують проблеми санації та банкрутства підприємств. Це, як правило, залежить від особливостей економічного і соціального розвитку, принци пів побудови національних фінансових систем та їхніх складових — фінансів підприємств.

Згідно з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На підставі наявної інформації (пер винні бухгалтерські документи, ухвали зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також фінансовий стан фірми.

У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансового стану з допомогою розрахунку низки коефіцієнтів. Основними з них є показники платоспроможності, ліквідності, фінансового левериджу. прибутковості тощо. Отримавши необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації висновують про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено структура балансу незадовільна, то здебільшого ухвалюють рішення про консервацію та ліквідацію господарського суб'єкта. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або примусово.

У разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, має у своєму розпорядженні достатньо підготовлений управлінський персоналі міцно тримається на ринках збуту товарів, оскільки його продукція відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, то ухвалюється рішення про проведення санації.

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації, тобто послідовний перелік основних етапів та заходів, які передбачається здійснити в ході фінансового оздоровлення підприємства. Конкретизація програмних заходів здійснюється в плані санації.

Як уже зазначалося, розроблення плану фінансового оздоровлення ведуть фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розроблення плану зумовлена трьома основними чинниками:

а) затратами робочого часу, необхідного для розроблення плану;

б) потребою в необхідних знаннях та досвіді;

в) потребою в об'єктивності.

У ході розроблення плану санації використовується весь методологічний та функціональний арсенал контролінгу з дотриманням таких принципів:

• завершеності — забезпечення врахування всіх найважливіших обставин справи (уникнення того, щоб окремі позиції плану базувалися на недостатньо перевірених даних);

• змістовності — розгляду лише тих обставин, які стосуються процесу санації;

• вірогідності — правдивого відображення проблематики криз урахуванням усіх передумов та безперервного, логічного ланцюга аргументів;

• ясності — правдивого та однозначного висвітлення та передавання інформації;

• об'єктивності — забезпечення чіткого розмежування фактичних даних, власного погляду та висновків.

Об'єктами планування стають фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльно тощо.

Структурно-логічну схему плану санації зображено на рисунку.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення підприємством додаткових фінансових ресурсів;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація строків сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм:

• альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

• емісія облігацій конверсійної позики;

• залучення додаткових позичок.

Певні літературні джерела виділяють іще й автономну санацію, яка здійснюється з використанням власних коштів підприємства та капіталу його власників, і зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Окремий вид санації підприємств — це санація з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Іноді держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо.

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то необхідними стають пошуки джерел покриття цих збитків. Через це в науковій літературі з питань санації дуже часто натрапляємо на таке поняття як «чиста санація», чи «санація балансу». Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття засвідчених у балансі збитків. Санація балансу, як правило, є необхідною передумовою для залучення коштів інвесторів та кредиторів.

Структурно-логічна схема плану санації