Тема 4. Формування і розподіл прибутку

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1.Формування прибутку підприємства.

2.Прибуток від реалізації продукції, його формування та методи розрахунку.

3.Сутність і методи обчислення рентабельності.

4.Розподіл і використання прибутку.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Розв'язування задач з теми.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1.Класифікація доходів підприємницьких структур за джерелами формування.

2. Загальна характеристика звіту про фінансові результати.

3. Платежі з прибутку підприємства до державного бюджету.

4. Контроль фінансової служби підприємства за прибутковістю і рентабельністю.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

[6, 14, 36, 47, 55, 56, 60, 61, 62, 63]

1.Формування прибутку підприємства.

У темі «Формування і розподіл прибутку» вивчаються такі питання:

• економічний зміст прибутку;

• балансовий прибуток і його складові;

• прибуток від реалізації;

• собівартість продукції та її вплив на прибуток;

• методи розрахунку прибутку;

• формування чистого прибутку і його використання;

• показники рентабельності.

Прибуток та рентабельність уважаються основними оцінними показниками діяльності суб’єктів господарювання: прибуток – це абсолютний показник, а рентабельність – відносний. Як критерій ефективності діяльності підприємств прибуток є однією з основних категорій ринкової економіки.

Прибуток – це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набуває національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, здійснюється через визначення сутності необхідного і додаткового продукту в суспільстві. Об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма вияву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва – це частина національного доходу.

Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією, на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

2.Прибуток від реалізації продукції, його формування та методи розрахунку.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства впливає багато суб’єктивних факторів. Основні з них такі:

• установлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції(робіт, послуг);

• механізм обчислення і калькулювання собівартості продукції(робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат;

• установлений порядок визначення загального (валового) прибутку.

В економічній літературі, законодавчих і нормативних актів уряду, в теорії та практиці існують різні показники прибутковості, зокрема: прибуток від реалізації, звичайний прибуток, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, чистий прибуток, розподілений прибуток, нерозподілений прибуток тощо.

У практичній діяльності підприємства найчастіше користуються показником звичайного прибутку. Звичайний прибуток – це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами. Цей показник мають розраховувати всі підприємства, оскільки він відображаються у звітності. Величина звичайного прибутку залежить від таких його складових:

• результати реалізації(прибуток чи збиток від основної діяльності);

• інші операційні доходи і витрати;

• доходи від володіння корпоративними правами;

• доходи від інвестиційно – фінансової діяльності.

На формування кожного з указаних елементів прибутку впливають відповідні фактори. Як правило, найбільшу питому вагу в складі звичайного прибутку має прибуток від реалізації продукції, тобто прибуток від операційної діяльності. Результат від реалізації – це фінансовий результат від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, одержання якого є, власне, метою створення даного підприємства. Указаний фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки від реалізації та одержаних у порядку державного регулювання цін коштів і сумою витрат на виробництво реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, комерційних витрат, податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів.

Таким чином, на величину прибутку від реалізації впливають два основні фактори, які безпосередньо залежать від діяльності підприємства:

• виручка від реалізації продукції;

• витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Виручка від реалізації, у свою чергу, залежить від обсягів реалізації продукції та від оптових цін. Реалізована продукція – це вартість відвантаженої продукції(виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених для розрахунків з покупцями(замовниками) документах, включаючи продажну вартість продукції(робіт, послуг), відвантаженої на виконання бартерного контракту. Під час розрахунку виручки від реалізації застосовується принцип нарахування (відповідності), згідно з якими доходи визнаються в періоді їхнього виникнення незалежно від дати надходження коштів. Обчислюючи обсяги реалізації, ураховують показники обсягу виробництва і товарної продукції та залишки нереалізованої продукції на початок та кінець періоду.

Найважливішим показником, який безпосередньо впливає на рівень цін та прибутковість підприємства, є витрати на виробництво реалізованої продукції. Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, бо він відображує і зростання(зменшення) продуктивності праці, і економію ресурсів, і стан технічного прогресу на підприємстві тощо.

Резерви економії витрат виробництва виявляються в процесі планування витрат та аналізу відхилень фактичних результатів від запланованих. У практиці господарювання вітчизняних підприємств питанню планування витрат виробництва та аналізу відхилень приділяється недостатня увага, хоч на переважній більшості підприємств промислово розвинених країн планування витрат та факторний аналіз відхилень фактичних показників від планових розглядається як основний інструмент зниження витрат. Питання визначення складу собівартості продукції та її планування регулюються «Типовим положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції(обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) промисловості». Розроблено й відповідні галузеві положення, я враховують особливості діяльності окремих підприємств.

3.Сутність і методи обчислення рентабельності.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, розрахунку за показником витрат на одну гривні продукції та економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1) перелік і кількість продукції відповідної номенклатура (асортименту), що планується до виробництва і реалізації;

2) повна собівартість одиниці продукції;

3) оптова ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн продукції.

Це укрупнений метод. Може застосовуватись на підприємстві в цілому для розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Він передбачає використання даних про виробничі витрати, даних щодо реалізації продукції за попередній період, а також стосовно очікуваної їхньої зміни, що прогнозується в наступному періоді.

Економічний (аналітичний) метод. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Крім валового доходу, на загальну величину операційного прибутку впливають доходи та витрати від іншої операційної діяльності підприємства. До інших операційних доходів належать:

• дохід від операційної оренди активів;

• дохід від операційних курсових різниць;

• відшкодування раніше списаних активів;

• дохід від реалізації активів.

З метою визначення фінансових результатів від операційної діяльності валовий прибуток (збиток) та інші операційні доходи(витрати) зменшуються на суму адміністративних витрат та витрат, пов'язаних зі збутом продукції (робіт, послуг). До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на збут — це витрати на утримання підрозділів, які реалізують продукцію, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

Інший важливий елемент прибутку — це фінансові доходи та витрати. До цієї групи доходів підприємства включають:

• доходи від володіння корпоративними правами (акціями, частками, паями) інших підприємств;

• доходи від спільної діяльності без створення юридичної особи;

• доходи у вигляді процентів за облігаціями, депозитами тощо;

• інші доходи від фінансових операцій.

На прибуток більшості підприємств впливають також і інші доходи(витрати), не пов'язані ні з операційною, ні з фінансово-інвестиційною діяльністю. До таких доходів (витрат) належать: доходи від реалізації необоротних активів (у тому числі основних засобів та нематеріальних активів); витрати від уцінки необоротних активів та фінансових інвестицій та деякі інші.

4.Розподіл і використання прибутку.

Ключовим показником, який відображається в П(С)БО 3 «Звіт і фінансові результати» є показник чистого прибутку. Чистий прибуток - це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (збитку). Надзвичайні доходи (витрати) пов'язані з доходами (збитками) від надзвичайних подій. Зрозуміло, що від надзвичайних подій підприємство отримує передовсім збитки. Сюди слід віднести збитки від техногенних аварій, стихійного лиха та інших форс-мажорних обставин. За браком надзвичайних подій чистий прибуток відповідатиме прибутку від звичайної діяльності. У «Звіті про фінансові результати» у логічній послідовності наводяться всі основні показники, на підставі яких визначається чистий прибуток (збиток) підприємства: валовий прибуток (збиток); фінансовий результат від операційної діяльності; фінансові результати від звичайної діяльності та кілька інших.

Ще одне питання, на яке слід звернути увагу за вивчення теми формування та розподілу прибутку, пов'язане з правильним тлумаченням понять «розподілений» та «нерозподілений» прибуток.

Недостатньо продумане користування цими поняттями може призводити до плутанини, зумовленої неузгодженістю певних нормативних актів із теорією та практикою Так, згідно з інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, яка діяла до 2000 року, нерозподілений прибуток звітного року визначається як різниця між сумою одержаного у звітному році прибутку та сумою його використання протягом року(різниця між прибутком і сумою податку на прибуток, зменшену на інше використання прибутку, або сумою збитку, податку на прибуток та величиною іншого використання прибутку). За цим підходом розподілений прибуток — це прибуток, використаний протягом року на будь-які цілі. Водночас в економічній літературі, а також у практиці господарювання підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою та підприємств з іноземними інвестиціями, під розподіленим прибутком розуміють прибуток, який виплачено власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, а під нерозподіленим — прибуток, який спрямовується потреби підприємства, тобто прибуток, використаний як джерело самофінансування. Цей недолік усувається з переходом вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, оскільки в стандартах бухгалтерського обліку використовується уніфіковане в міжнародній практиці визначення: нерозподілений прибуток — це сума прибутку, реінвестована в підприємство. На суму нерозподіленого прибутку збільшується величина власного капіталу підприємства.