5.2. Контрольні запитання для перевірки знання теми

1.Зміст і економічне значення оподаткування підприємств.

2. Правовий режим оподаткування підприємств в Україні.

3.Система податків та пільг, установлених для підприємств в Україні.

4.Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

5.Характеристика прямих податків, що сплачуються підприємствами України.

6.Оподаткування прибутку підприємств.

7.Непрямі податки. ПДВ та акцизний збір, порядок обчислення та сплати.

8.Порядок відшкодування коштів до державних фондів.

Тема 6. Обігові кошти

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Економічна сутність обігових коштів та джерела їх формування

2. Необхідність та основні принципи нормування обігових коштів.

3. Визначення потреби в обігових коштах.

4. Елементи оборотних активів, нормативи на які розраховуються за принципом максимального завантаження.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Розв'язування задач з теми.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Контроль за використанням обігових коштів.

2. Питання вдосконалення організації обігових коштів.

3. Використання банківських кредитів для формування обігових коштів

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

[27, 36, 47, 52, 55, 56, 60, 61, 62, 63]

1. Економічна сутність обігових коштів та джерела їх формування

У складі теми вивчаються такі питання:

• сутність і основи організації оборотних коштів.

• визначення потреби в оборотних коштах.

• джерела формування оборотних коштів.

• показники стану і використання оборотних коштів.

• вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства.

Вивчаючи питання «Сутність і основи організації оборотних коштів», треба усвідомити, що діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі використання виробничих, оборотних фондів і самої праці. Цей процес здійснюється незалежно від форм власності, організаційних форм, характеру діяльності, галузевої належності підприємств. Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для розширеного їх відтворення. На відміну від основних засобів оборотні фонди споживають ся в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Розкриття сутності оборотного капіталу потребує усвідомлення того, що склад і розміщення оборотного капі галу залежать від сфери його функціонування. Неабияке значення має співвідношення оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва та у сфері обігу. Це пояснюється особливостями цих сфер народного господарства: організація виробництва, постачання, збут, система розрахунків та ін. Оптимальне співвідношення розміщення цих коштів у сферах виробництва та обігу створює реальні умови для ефективного їх використання. Отже, оборотні кошти – це грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

2. Необхідність та основні принципи нормування обігових коштів.

Класифікуються оборотні кошти за трьома ознаками: 1. залежно від участі їх у кругообороті коштів; 2. за методами планування, принципами організації та регулювання; 3. за джерелами формування. Організація оборотних коштів базується на таких засадничих принципах: 1) надання підприємствам самостійності в розпоряджанні та управлінні оборотними коштами; 2) визначення планової потреби в оборотних коштах і розміщення їх за окремими елементами й підрозділами; 3) коригування розрахункових і фактичних нормативів з урахуванням постійних змін умов господарювання; 4) організація раціональної системи фінансування оборотних коштів; 5) контроль за ефективним розміщенням і використанням оборотних коштів. Під час вивчення питання «Визначення потреби в оборотних коштах» треба розкрити способи визначення потреби в оборот них коштах та їх значення.

2. Визначення потреби в обігових коштах.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає: 1) визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів; 2) обчислення одноденного витрачання матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат на виробництво; 3) визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею у грошовому вираженні; 4) розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах; 5) визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція. Для визначення потреби в оборотних коштах можна користуватись як прямим, так і економічним методами розрахунку. Визначення джерел формування оборотних коштів є важливим напрямком роботи фінансиста підприємства. Слід пам'ятати, що недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недостатнього фінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Натомість зайві джерела сприяють утворенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, виведенню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів. За джерелами формування оборотні кошти поділяються:

- на власні та прирівняні до власних; - залучені; - інші.

4. Елементи оборотних активів, нормативи на які розраховуються за принципом максимального завантаження.

Розглядаючи питання «Показники стану і використання оборотних коштів», треба приділити увагу причинам утворення як браку, так і надлишку оборотних коштів на підприємстві та негативним наслідкам цих явищ. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосовують різноманітні показники: - швидкість обороту; - тривалість обороту оборотних коштів; - коефіцієнт оборотності; - коефіцієнт завантаження оборотних коштів; - коефіцієнт ефективності. Результатом аналізу цих показників має бути визначення способів поліпшення використання оборотних коштів та їхнього вивільнення через прискорення оборотності. Завершується вивчення теми «Оборотні кошти і їх організація на підприємстві» визначенням впливу розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства. Для цього необхідно приділити належну увагу класифікації! оборотних коштів за рівнем ліквідності та ризиком їх вкладання. Практика господарювання підтверджує, що найліквіднішими і найменш ризикованими є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, а також ті, що вкладені в цінні папери. Менш ліквідною (і відповідно, більш ризикованою) частиною вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію. Найменш ліквідними і найризикованішими є оборотні кошти: у незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найвіддаленіша від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає рі вень ризику вкладання оборотних коштів. Рівень ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їхньої групи визначається як відношення відповідної частини оборот них активів до короткострокових зобов'язань. Для визначення ліквідності найчастіше користуються такими показниками, як: - коефіцієнт забезпечення власними коштами (коефіцієнт ав тономії); -коефіцієнт покриття; -коефіцієнт абсолютної ліквідності. Підприємство має вкладати капітал лише у високоліквідні ак тиви з метою зменшення можливого ризику та отримання най вищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими спожив чими якостями.