Антропогенні катастрофи.

У ХХ столітті виникнення більшості надзвичайних екологічних ситуацій – катастроф – пов’язане з людською діяльністю. Перше місце серед них посідають катастрофи пов’язані з війнами, випробуваннями ядерної зброї. Сумарної потужності ядерних боєголовок достатньо для того, щоб 70 разів поспіль знищити всі міста планети.

Будь-які широкомасштабні втручання в природні екосистеми також мають катастрофічні наслідки: осушення боліт - визиває зміну гідрологічного режиму регіону, зрошення земель - призводить до засолення або заболочування ґрунтів, зменшення водоносності рік, тощо. Наприклад:

• впровадження системи зрошення на ріках Аму-Дар’я та Сир-Дар’я спричинило зменшення на 40% водної поверхні Аральського моря;

• аварія на Чорнобильській АЕС спричинила радіоактивне забруднення величезних територій землі, природних вод та значне погіршення здоров’я населення та стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства.

Питання для самоконтролю знань.

1. Що таке екологічна криза?

2. У чому полягає різниця між екологічною кризою та екологічною катастрофою?

3. Які причини зумовлюють природні катастрофи?

4. Чи були екологічні кризи антропогенного характеру впродовж історії цивілізації?

5. Що є першопричиною глобальної екологічної кризи сучасності?

6. Які глобальні екологічні проблеми постали перед сучасною цивілізацією?

7. Які причини утворення кислотних опадів та до яких негативних наслідків вони призводять?

8. Яке екологічне значення озонового шару?

9. Які наслідки зменшення озонового шару та у чому полягають причини цього процесу?

10. Які причина та глобальні наслідки тепличного ефекту?

11. Що таке спустелювання та які причини цього процесу?

12. У чому полягає проблема відходів сучасної цивілізації та які шляхи її вирішення?

13. Чому міжнародна торгівля відходами є небезпечним шляхом вирішення проблеми відходів?

Література:

1. Л1 стор. 14-25.

2. Л2 стор. 60-64.

2. Методи контролю техногенних навантажень. Нормування обсягів забруднень антропогенних навантажень.

Для оцінки рівня забруднення середовища та його якості використовують показник ГДК – гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин. ГДК – це максимальна концентрація речовини в навколишньому середовищі, при якій не спостерігається прямого чи опосередкованого шкідливого впливу цієї речовини на організм людини.

Розрізняють:

• ГДК р.з. – гранично допустима концентрація хімічної речовини у повітрі робочої зони (при щоденній роботі в межах 8 год. але не більше 41 год. на тиждень), упродовж всього робочого стажу не має викликати захворювань в процесі роботи чи у віддалені терміни життя сучасного і наступного поколінь.

• ГДК м.р. – гранично допустима максимальна разова концентрація хімічної речовини у повітрі населених пунктів, мг/м³. Ця концентрація при вдиханні впродовж 30 хв. не має викликати рефлекторних реакцій в організмі людини.

• ГДК с.д. – гранично допустима середньодобова концентрація хімічної сполуки у повітрі населених пунктів, мг/м³, не повинна чинити прямої чи опосередкованої дії при необмежено тривалому вдиханні.

• ГДВ – гранично допустимий викид забруднюючих речовин в атмосферу, при якому забезпечується дотримання гігієнічних нормативів у повітрі населених пунктів за найбільш несприятливих умов розсіювання.

• ГДЕН – це сукупність окремих впливів, які або не впливають на якість середовища, або змінюють її в допустимих межах, тобто не руйнують екосистем і не викликають несприятливих наслідків для найважливіших популяцій (гранично допустиме екологічне навантаження).

ГДК шкідливих речовин у повітрі визначається у мг/м³, у воді – мг/л, в ґрунті та продуктах харчування – мг/кг.

Концепція ГДК не гарантує захисту людини.

Головним недоліком використання ГДК є те, що норми встановлюються для кожної речовини, організм же реагує не на окремий забруднювач, а на всю сукупність забруднювачів. В довкіллі може відбуватись синергічний ефект – підсилення шкідливої дії кількох забруднювачів.

Контроль шумових вібраційних та електромагнітних забруднень.

Шум – це усі неприємні й небажані звуки, які заважають нормально працювати та відпочивати. Шум може визивати цілу низку захворювань: головний біль, глухоту, розлади травлення, розлади нервової системи, психічні захворювання тощо.

Сила звуку визначається зміною звукового тиску в навколишньому повітряному середовищі. Для визначення рівня звукового тиску розроблено логарифмічну шкалу, кожний ступінь якої відповідає зміні інтенсивності шуму і називається белом (Б) на честь винахідника телефону, американського вченого А. Белла. На практиці використовують децибел (дБ), 1Б = 10 дБ.

Встановлено нормативи шумів. Допустимим вважається такий шум, тривала дія якого не спричинює зниження гостроти сприйняття звуку й забезпечує задовільну розпізнаваність мови, на відстані 1,5м. допустимі межі 45-85 дБ.

Унормовано шумові характеристики місць перебування людей:

• для сну, відпочинку 30-45 дБ,

• для розумової праці – 45-55 дБ,

• для роботи з персональним комп’ютером – 50-65 дБ,

• для виробничих цехів, магазинів, гаражів – 56-70 дБ.

Є багато способів боротьби з шумом: використання шумопоглинальних екранів, фільтрів, матеріалів, зміна технології виробництва, впровадження безшумних механізмів і деталей, зміна режиму, динаміки та транспортних потоків у містах.

Вібрації – механічні коливання, що виникають під час роботи різних механізмів. Значення вібрацій, для природи, залежить від їхньої потужності й частоти. Слабкі вібрації часто корисні, вони в деяких випадках прискорюють розвиток рослин і тварин, використовуються в медицині. Сильні вібрації негативно впливають на довкілля й живі організми, в тому числі й людину.