Екологічна культура.

Однією з головних засад безпечного майбутнього нашої унікальної планети, однією з основ розбудови і національного прогресу України є екологічна культура. Складовими екологічної культури є екологічна відповідальність, екологічна свідомість, екологічне мислення, екологічні знання.

Принципи екологічної культури: повага до всього живого, повага до людини, повага до природи і повага до Космосу повинні витримуватися на усіх рівнях життя, від індивідуального до соціального.

Формування екологічної культури здійснюється шляхом упровадження екологічної освіти і виховання. Екологічна освіта стає найнеобхіднішим завданням сучасності. Вона має бути безперервною: починатися у сім’ї з раннього дитинства і здійснюватись упродовж всього життя. Для забезпечення результативності екологічної освіти необхідний міждисциплінарний підхід, вивчення екології в єдності з іншими науками про природу, потрібна опора екологічних знань на закони природи та закони розвитку соціуму. Молоді спеціалісти повинні свідомо оцінювати усі багатогранні зв’язки між природою і суспільством, враховувати і прогнозувати віддалені наслідки порушення цих зв’язків. Екологічні знання мають переростати в переконання і ставати невід’ємною частиною світогляду та майбутньої професійної діяльності.

Необхідною складовою екологічної культури є екологічна етика, яка ґрунтується на екологічній моралі та регулює поведінку людей. В основу екологічної етики покладено принцип великого гуманіста і філософа Альберта Швейцера – принцип благоговіння перед життям: “усе живе гідне життя”, який ще недостатньо засвоєний сучасним суспільством.

Етичні норми нашого народу забороняли нищити природу. Екологічне світосприйняття наших предків виявляється у народних звичаях, прикметах, приказках, прислів’ях. Було створено певний моральний кодекс, який вимагав ставитися до природи як до святині.

Народна екологічна культура глибоко гуманістична за своєю сутністю. Тому, при формуванні екологічної культури важливим є оволодіння гуманістичною екологічною культурою, національними традиціями дбайливого ставлення до природи.

Для підвищення загального рівня екологічної культури дуже важливим є розповсюдження екологічної інформації серед населення про вплив факторів довкілля на здоров’я людини, рекомендацій щодо виживання в зонах екологічного лиха, а також широка реклама здорового, екологічно доцільного способу життя.

Питання для самоконтролю знань.

1. У чому полягає протиріччя в системі “людина-природа”?

2. Які аспекти має екологічна ніша людини?

3. У чому полягають причини погіршення генофонду людства?

4. Чи впливає природний добір на генетичний тягар людської спільноти?

5. Які основні чинники впливають на здоров’я людини?

6. Які причини виникнення патологій “способу життя”?

7. У чому полягає кумулятивний ефект забруднюючих речовин?

8. Від чого залежить токсичність хімічної речовини?

9. Як впливає на живі організми іонізуюче випромінювання?

10. З якими природними екологічними чинниками довкілля пов’язано виникнення патологій людини?

11. Яка сучасна демографічна екологія людства?

12. Чим характеризуються соціальні потреби людини? Чи мають соціальні потреби тварини?

13. Чому духовну кризу людства вважають основним фактором екологічної кризи сучасності?

14. Що необхідно зробити людині перш за все, щоб зберегти біосферу?

15. У чому полягають принципи нової філософії життя?

16. Які складові екологічної культури людини та у чому полягають її принципи?

17. Як здійснюється формування екологічної культури?

18. Що таке екологічна етика?

19. Як відносились до природи корінні етноси?

20. Яке значення має екологічна інформація та чи треба її приховувати від населення?

Література.

1. Л1 стор. 234-261

2. Л2 стор. 163-204