Середовище життя та потреби сучасної людини.

Середовище життя сучасної людини включає в себе екологічне, матеріальне та соціальне середовища.

Матеріальне середовище включає в себе: перетворені людиною ландшафти, штучні елементи, будівлі, шуми, фізичні поля тощо.

Соціальне середовище - це організована сукупність людей – від сім’ї до етносу чи державного суспільства, в якій формуються та задовольняються потреби особистості: психологічні, культурні, соціальні, економічні.

Потреби людей дуже різноманітні. Усі вони розділені на 6 категорій: біологічні, психологічні, етнічні, соціальні, трудові, економічні. З точки зору екології їх можна також розділити на вроджені та набуті.

До біологічних потреб належать: матеріально-енергетичні (їжа), тепловий комфорт, просторовий комфорт, сексуальні потреби.

До соціально-психологічних потреб належать: потреби спілкування, оволодіння основами культури, вибору життєвих можливостей, діяльності для самореалізації, усвідомлення соціальної потрібності, похвали, заохочення, суспільного визнання, гордитися своєю країною тощо.

До соціальних потреб належать: наявність традицій культури, моральних норм та правил спілкування, наявність суспільного устрою, соціальної структури ієрархії та організації, громадських норм, правил, законів, інститутів, прогнозування майбутнього, впевненість у завтрішньому дні.

Тільки в людині, що має потужну надінстинктивну мотивацію, спостерігається ірраціональна (нерозумна) поведінка. Найбільше це стосується протиріччя між економічними та екологічними потребами людства.

Духовна криза людства як основний фактор глобальної екологічної кризи. Нова філософія життя.

Людина – це частина природи, існує в природі і повинна жити за її законами.

Первісні племена визнавали Землю за живу істоту. Стародавнє населення Землі жило в гармонії з природою, поклонялося їй. Не руйнуючи природи, воно брало у неї все необхідне для існування – їжу, одяг, ліки.

Унаслідок інтелектуального розвитку людина оголосила себе господарем природи, її царем та відійшла від своїх основ. Вона забула, що не Земля належить людині, а людина належить Землі.

Тривалий час в історії людства панувало уявлення про те, що природа безмежна і невичерпна, що вона віддана на користування людині.

Із зростанням знань, упровадженням нових досягнень науково-технічного прогресу, вплив людини на природу посилюється. Порушується екологічна рівновага, руйнуються екосистеми, які підтримують життя людини та інших живих організмів.

Людством керує егоїзм як наслідок неповаги до природи, невизнання єдності усіх живих істот. Виникла нова мораль, яка знищує священні принципи життя, і людина все більше забуває про своє місце в біосфері.

Дослідження сучасних соціологів і психологів свідчать, що одна з найголовніших причин розвитку глобальної екологічної кризи сучасності – це занепад людської моралі, криза людського духу.

Щоб зберегти біосферу, вижити необхідно змінити стиль людського буття, установити нові моральні принципи й критерії взаємовідносин людини й природи, сформувати нову, екологічну філософію життя.

Принципами екологічної філософії мають бути:

• планетарний, загальнолюдський підхід до вирішення соціально-економічних та екологічних проблем;

• розуміння необхідності самообмежень;

• тотальна екологізація життя, впровадження екотехнологій;

• раціональне використання ресурсів на основі ресурсозберігаючих і маловідходних технологій;

• збереження і примноження біорізноманіття.