Дебет 4952 “Результат зміни резервів збитків”

Кредит 4932 “Частка перестраховиків у резервах збитків”.

Такі проводки дають можливість визначити результат зміни резервів збитків з урахуванням зміни частки перестраховиків в резервах збитків і вплив таких змін на фінансові результати страховика.

Дані для визначення резервів збитків на звітну дату містяться у спеціальному журналі,(додаток № ) який ведеться в хронологічному порядку з початку звітного року. Шляхом вирахування з графи 8 “Величина заявлених збитків”, графи 10 “Виплата страхового відшкодування” та графи 12 “Відмова у виплаті” отримуєм величину резервів збитків на звітну дату.

Частка перестраховиків у резервах збитків на звітну дату визначається вирахуванням графи 16 “Частка страхових відшкодувань, сплачених перестрахо- виками” з графи 14 “Частка перестраховиків у резервах збитків”.

Відповідно до Закону України “Про страхування” страховики можуть ухвалити рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку

таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:- резерв незароблених премій; - резерв катастроф;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені; - резерв коливань збитків.

При цих операціях субрахунок 491 “Технічні резерви” доповнюється відповідними рахунками третього порядку.

Страховики зобов”язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку таких технічних резервів не пізніше, ніж за 45 днів до початку календарного року.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні види страхових резервів та принципи їх формування .

2. Що таке резерви незароблених премій?

3. Назвіть резерви ризиків, що не минули.

4. Назвіть резерви по страхуванню життя і організацію їх обліку.

5. Розкрийте суть технічних резервів і порядок їх обліку.

6. В чому суть резервів збитків, що сталися, але не заявлені.

124.

Тема 12. Облік операції перестрахування.

12. 1. Форми, порядок та умови здійснення перестрахування.

Страхові компанії, здійснюючи свою діяльність, повинні мати стійкий, збалансований страховий портфель, який дозволить їй здійснювати виплати страхових відшкодувань у межах утворених страхових фондів і страхових резер-вів.

В укладених договорах страхування можуть бути ризики з доволі високою відповідальністю. Настання даже одного великого збитку може стати

для страхової компанії, яка не має достатніх коштів, небезпечним. Передбачаючи таку можливість страховик укладає договір перестрахування з

іншим страховиком, який має лицензію на право займатися перестрахуванням і сплачує йому частку страхових платежів.

У договорах перестрахування визначаються частки відповідальності сторін, участь перестраховика у відшкодуванні збитків, порядок розрахунків. Згода стра- хувальника на укладання такого договору не потріба, бо перший страховик залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Умови, при яких укладення договорів перестрахування є обов”язковим, передбачається в страховому законодавстві практично кожної країни з розвинутим страховим ринком.

Згідно статті 30 Закону України “Про страхування” передбачено: Якщо страхова сума за окремим об”єктом страхування перевищує 10 відсотків сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов”язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які прийняли на себе страхове зобов”язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов”язань у перестраховиків резидентв або неризидентів.

Аналіз міри відповідальності здійснюється страховиком за кожним взятим ризиком. Укладаючи договір страхування, страховик повинен визначити максимальну, яку він у змозі виплатити в разі настання страхового випадку. Ця сума є власним утриманням страхової організації. Різниця між реально

взятими на себе страховими зобов”язаннями і власним утриманням за кожним ризиком або групою ризиків повинна покриватися перестрахуванням.

Перестрахування здійснюється за плату. За передачу ризиків у перестраху- вання перестрахувальник має право отримати від перестраховика комісійну винагороду (або утримати зі страхового платежу, який сплачується перестраховику). Утримання комісійної винагороди перестрахувальником не означає зменшення відповідальності перестраховика за взятими в перестрахуван-

ня ризиками, але збільшує його витрати. У перестрахувальника отримана комісійна винагорода належить до доходів від страхової діяльності.

Отже, під час перестрахування відбувається перерозподіл ризиків, страхо-вих платежів і доходів страховиків. Спосіб перерозподілу залежить від форм і видів перестрахування, від того, чи беруть у ньому участь страхові посередники.

Взаємовідносини між перестраховиком і перестрахувальником можуть відбуватися на факультативній (добровільне перестрахування) або облігаторній (обов”язкове перестрахування) основі.

Розділення ризиків і страхових платежів може бути пропорційним (пропорційне перестрахування), згідно з яким встановлюються фіксоване процентне співвідношення розподілу збитків і страхових платежів, та

125.

непропорційним (непропорційне перестрахування), який передбачає визначення суми виплат величиною збитків.

В межах пропорційного перестрахування можливе укладання квотних та ексцедентних договорів.

В умовах квотного перестрахування страховик передає перестраховику всі взяті на страхування ризики з певних видів страхування вілповідно до домовленого процентного співвідношення (квоти). Страхове відшкодування здій –

снюється у таких самих пропорціях. Страхова сума по окремому договору страхування до уваги не береться.

Ексцедентне перестрахування відбувається тоді, коли перестраховик бере відповідальність за договорами, в яких страхова сума перевищує власне утримання. Страховик повністю бере на себе відповідальність за відшкодування збитків у межах усієї страхової суми із застрахованого об”єкта, але ексцедент (перевищення страхової суми над власним утриманням) передає страховику, тобто ексцедент розраховується виходячи з величини страхової суми.

На відміну від пропорційного страхування в межах непропорційного, розрахунок ексцеденту здійснюється виходячи з розміру збитку.

Так, перестрахування на основі ексцеденту збитку передбачає участь перестраховика у страховому відшкодуванні тільки тоді, коли збиток перевищу- ватиме обумовлену договором перестрахування суму.

В процесі перестрахування на основі ексцеденту збитковості перестраховик покриває не окремі збитки страховика, а збитковість за окремими видами страхування або всім страховим портфелем. Збитковість визначається за відповідними договорами страхування.

В складі часток страхових платежів, переданим перестраховикам, пере-дається також частина витрат на ведення справи – навантаження. Фактичні витрати у прямого страховика у зв”язку з перестрахуванням не зменшуються. Перестраховик повертає цю частину у складі комісійної винагороди.

У пропорційних договорах перестрахування застосовується фіксований відсоток комісійної винагороди.

У непропорційному перестрахуванні розраховується диференційована комісійна винагорода, яка залежить від збитковості певного виду страхування і застосовується для корегування ціни.

Коли ж перестрахування здійснюється за допомогою брокера – виплачується брокерська комісія. Договір перестрахування може містити умови, при яких частина перестрахувальної премії залишається ( депонується) у перестрахувальника. Депонована премія гарантує перестрахувальнику частину виплати страхувальнику в разі настання страхового випадку. На залишок депонованої премії на користь перестраховика нараховуються відсотки.

У відповідності з страховим законодавством страховикам дозволяється здійснювати операції перестрахування тільки з тих видів страхування, на проведення яких вони мають ліцензію. Договори перестрахування, в яких об”єк- том страхування є фінансові результати страхової діяльності страховика (цедента), можуть укладатися страховиками, які отримали ліцензію на страхування виданих гарантій(порук) і прийнятих гарантій.

Значні особливості мають операції перестрахування, здійснювані страхови- ками, які спеціалізуються на страхуванні життя.

Страховиків, які проводять страхування життя, змушують здійснювати перестрахування такі причини:

126. - очікування відхилення від розрахункових статистичних показників смертності населення;

• необхідність зменшення ефекту початкових витрат.

Згідно першої причини, то завжди існує ймовірність відхилення розрахункових статистичних показників смертності населення від фактичних

показників. Така ймовірність збільшується у зв”язку з територіальним розширенням страхування.

А друга причина, що спонукає здійснювати перестрахування, - це суттєві витрати, які здійснюються страховиками під час укладання договорів (комісійна винагорода, витрати на медичний андерайтинг тощо). Для довгострокових угод з періодичною сплатою внесків такі витрати можуть набагато перевищувати перші внески. Перестрахування зменшує негативний вплив таких договорів на фінансовий стан страховика.

При перестрахуванні життя використовується принцип фінансування, який передбачає використання майбутніх прибутків з метою запобігання збитковості на початку страхування. Для цього перестрахувальник відмовляється від частини майбутніх прибутків на користь перестраховика і отримує за це аванс у вигляді комісійної винагороди за перестрахування. У деяких країнах існує практика, коли аванс перестрахувальнику надається у вигляді позики, повернення якої здійснюється з майбутніх прибутків. У випадку, коли сума отриманого прибутку виявиться недостатньою для повернення позики,

перестраховик отримає збитки. Така форма відрізняється від звичайної позики, яка повинна повертатися у будь – якому випадку.

Умови укладання договорів перестрахування за межами України з пере- страховиками – нерезидентами встановлюється законодавством.

Страховики (цеденти, перестрахувальники повинні укладати договори перестрахування з перестраховиками, які зареєстровані відповідно до законо-давства України. Укладання страховиками (цедентами, перестраховиками) договорів перестрахування за межами України з перестраховиками – нерезидента- ми дозволяється лише у разі коли:

- законодавством країни, в якій зареєстрований перестраховик – нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою діяльністю;

- перестраховик – нерезидент має безперервний досвід роботи у страхуванні не менше ніж три роки, що передують року, в якому укладається договір перестрахування, що може бути підтверджене страховиком (цедентом) відповідними бухгалтерськими звітами; .

- перестраховик – нерезидент не порушував страхове законодавство країни його місцезнаходження і до нього не застосовувались відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років.

При укладанні договорів перестрахування за межами України з перестрахо- виками – нерезидентами за участю страхових посередників – брокерів Ллойда (спеціальна страхова компанія, створена згідно із законодавством Великобританії) страховики повинні вимагати у зазначених брокерів копії відповідних свідоцтв про їх повноваження.

Страховики зобов”язані в межах встановленої звітності та встановленому порядку повідомляти повідомляти Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю про обсяги отриманих та сплачених перестраховикам страхових платежів та подавати пояснення щодо звітних даних про укладені договори перестрахування, якщо:

- укладаються(чи продовжуються) договори перестрахування з перестрахува-льниками – нерезидентами, згідно з якими перестраховикам сплачується частка 127. страхових платежів, що перевищує 50 відсотків суми надходжень передбачених страхових платежів по цих договорах;

- частка страхових платежів, сплачених перестраховикам – нерезидентам, перевищує у попередньому звітному періоді 50 відсотків частки страхових сум;

- та страхових відшкодувань, сплачених перестраховикам – нерезидентам за цей же період (крім страхування життя).

Договори перестрахування повинні передбачати зобов”язання перестра-ховика здійснити за заявою страховика (цедента) сплату частки страхових сум та страхових відшкодувань, передбаченої цими договорами, безпосередньо страхувальнику в разі неплатоспроможності страховика (цедента).