1. Найбільш надійні, які можуть бути включені до фактичного запасу платоспроможності без обмежень;

2. Менш надійні, які можуть бути включені з деякими обмеженнями;

3. Кошти, які можуть бути включені до фактичного запасу платоспроможності тільки з дозволу органів страхового нагляду.

Особливостю в розрахунку фактичного запасу платоспроможності є те, що до нього не можуть бути включені збитки, невиплачені дивіденди, власні акції,

викуплені самим страховиком. Введені також застереження щодо розрахунку фактичного запасу платоспроможності у випадках, коли акціонерний капітал сформований неповністю.

Внесені зміни в розрахунок межі платоспроможності:

135.

- для видів страхування відповідальності збільшені премії і виплати, які використовуються для розрахунку межі платоспроможності;

- для розрахунку коефіцієнта власних коштів, спрямованих на виплату відшкодувань, використовуються звітні дані останніх трьох років, а не одного, як було раніше;

- якщо межа платоспроможності останнього звітного року зменшилася порівняно з попереднім періодом, враховується межа платоспроможності попереднього року, скорегована на коефіцієнт зміни резервів збитків.

Директивою 2002/13/ЄС для видів страхування інших, ніж страхування життя, збільшується величина мінімального гарантійного фонду до 2 млн. євро, а для всіх видів відповідальності, кредиту та застави – до 3 млн. євро.

Цією Директивою передбачено щорічний перегляд величини мінімального гарантійного фонду і розмірів премій та виплат, які використовуються для розрахунку межі платоспроможності. Такий перегляд здійснюється в разі коли індекс інфляції перевищує 5%.

Директиву доповнено новою статею, яка регламентує повноваження органів страхового нагляду. Відповідно до цієї статті органи нагляду мають право:

- вимагати від страхової організації плану фінансового оздоровлення, якщо існує загроза порушення прав страхувальників;

- при погіршенні фінансового стану страховика встановлювати для нього вищий рівень межі платоспроможності;

- зменшувати вартість активів, які включаються до фактичного запасу платоспроможності, і зменшувати частку перестраховика у виплатах, що використовується для розрахунку коефіцієнта власних коштів, які спрямовую-ться на виплату страхових відшкодувань, для розрахунку межі платоспромож-ності.

При необхідності Європейська комісія в термін до 1 січня 2007 р. готова надати пропозиції для подальшого вдосконалення методики регулювання плато- спроможності страхових компаній.

13.3. Вимоги до оцінки платоспроможності страховика згідно з Законом

України “Про страхування” та напрямки її удосконалення.

Методи визначення платоспроможності страховика, які застосовуються в країнах Європейського Союзу, концептуально використовували розробники страхового законодавства України. Окремі положення були адаптовані до умов України, а деякі набрали іншого змісту.

Рівень платоспроможності ( в Законі України “Про страхування” використовується поняття “нормативний запас платоспроможності” ) визначається на базі величин, які характеризують діяльність страховика і за отриманими преміями, і за виплаченими страховими відшкодуваннями.

Використання розрахунків на базі двох величин дає змогу запобігти зниженню фінансових вимог до страхових компаній, які встановлюють необґрунтовано низькі тарифи.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України “Про страхування” страховики зобов”язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспромож - ності:

- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

136.

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній - 1 млн. євро. , а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви. Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка

резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов”язань щодо окремих видів обов”язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути такі види активів:

- грошові кошти на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- нерухоме майно ;

- акції, облігації ;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до пере страховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали ;

- кредити страхувальникам – громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми . У цьому випадку кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору дії договору страхування;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ ;

Кошти резервів із страхування життя можуть використоватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, в тому числі індивідуального забудовника, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17. 08. 2002 р.№1211 затверджено напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів:

- розробка та впровадження високотехнологічного устаткування, іншої інно- ваційної продукції, ресурсо та енергозберігаючих технологій;

- розвиток інфраструктури туризму;

- добуванняя корисних копалин;

- перероблення відходів гірничо – металургійного виробництва;

- будівництво житла;

- розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та рекон- струкція автомобільних доріг;

- розвиток сектора зв”язку та телекомунікацій.

137.

Уповноважений орган може встановлювати обмеження по окремих напрямах розміщення страхових резервів і структури активів, якими представлені ці резерви.

Законом України “Про страхування” передбачено, що страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов”язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). На будь-яку дату

фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Методика визначення нормативного та фактичного запасів платоспро-можності страховика передбачена в законі. Передбачено, що застосування різних

показників платоспроможності до страховиків, які здійснюють різні ризикові види страхування.

Фактичний запас платоспроможності (нетто – активи) страховика визна-чається вирахуванням із загальної вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов”язань, в тому числі страхових. Страхові зобов”язання приймаються рівними обсягам наявних технічних резервів.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь – яку дату залежить від обсягів страхової діяльності, а саме від двох основних показників:надходження страхових премій та здійснення страхових виплат.

Нормативний запас платоспроможності страховика дорівнює більшій з двох величин, що визначаються:.

- перша - шляхом множення суми надходжень страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових пермій, які належать перестраховикам;

- друга - шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, які компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахував- ня.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхуван-ня життя, на будь – яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов”язань(математичного резерву) на 0,05.

При визначенні нормативного та фактичного запасів платоспроможності страховика використовується фінансова звітність, дані аналітичного та синтетич- ного обліку. Розрахунок здійснюється в такому порядку:

- Фактичний запас платоспроможності страховика:

1. Вартість майна страховика (рядок 280, форма №1 “Баланс”)

2. Нематеріальні активи ( рядок 010, форма №1 “Баланс”)

3. Загальна сума зобов”язань страховика (сума рядків “Балансу” 430, 480)

4. Фактичний запас платоспроможності ( 1 – 2 – 3).

- Нормативний запас платоспроможності страховика:

1. Сума надходжень страхових премій за попередні 12 місяців.

2. Сума страхових премій, які належать перестраховикам.

3. Нормативний запас (1 – ( 2 х 0,5) х 0,18).

4.Сума страхових виплат за попередні 12 місяців.

5. Сума виплат, які компенсуються перестраховиками.

138.

6. Нормативний запас ( 4 – (5 х 0,5) х 0,26).

Порівнюючи дані фактичного запасу платоспроможності страховика з більшою з величин нормативного запасу платоспроможності визначається виконання умови платоспроможності страховика.

Якщо величина фактичного запасу платоспроможності виявиться меншою її нормативної величини, страховик повинен вжити заходи по підвищенню своєї платоспроможності. Зокрема, такими заходами можуть бути:

• збільшення розміру статутного фонду;

- підвищення ефективності інвестиційної діяльності;

- скорочення адміністративно – управлінських витрат;

- ліквідація збиткових відокремлених підрозділів;

- зміна структури страхового портфеля і тарифної політики;

- інші заходи.

Позитивним засобом підвищення платоспроможності страховика є перерозпо- діл взятих на себе зобов”язань з іншими страховиками. Цей перерозподіл здійснюється у двох формах: співстрахування та перестрахування. Шляхом ефективного використання системи перестрахування досягається збалансованість страхового портфеля та стійкість фінансового становища страхо- вика, тобто зобов”язання по страхових операціях приводяться у відповідність з можливостями їх виконати. Перестрахування не тільки виконує функцію захисту страхувальників від збитків, а й виступає фінансовим важелем, який є альтернативою збільшенню статутного капіталу страховика, що знижує тиск

податкових платежів, ризики коливання відсоткових ставок та інвестицій. Пере- страхування дає можливість страховику отримати широке коло сервісних і кон- сультаційних послуг з питань оцінювання та прийняття ризиків на страхування (перестрахування), урегулювання збитків, адміністративних послуг.

Законодавством передбачено, що здійснення операцій перестрахування є обов”язковим заходом по підтримці належного рівня платоспроможності страхо- вика в разі, коли прийняті страхові зобов”язання перевищують можливість їх виконання за рахунок власних коштів.

Для всебічного аналізу діяльності страховика та точнішого визначення його платоспроможності слід використовувати додаткові показники, які характери-зують ліквідність і фінансову стійкість страховика.

При оцінці ліквідності страховика, треба враховувати, що найближчим часом він виконуватиме фінансові зобов”язання, терміни яких можуть визначатися тільки актуарно, а справжня величина зобов”язань не може бути адекватною зобов”язанням, відображеним у балансі.

Загальним показником, який характеризує спроможність страховика у най- коротший термін виконати зобов”язання за рахунок наявних активів, є коефіцієнт загальної ліквідності, який розраховується як відношення суми ліквідних активів до величини страхових резервів.

Коефіцієнт загальної Ліквідні активи

ліквідності = --------------------------------------

Страхові резерви страховика

В число ліквідних активів відносяться кошти на рахунках в установах банку, цінні папери, які котируються на біржах та скориговані за ринковою вартістю, страхові внески, які належать до сплати страхувальниками, вимоги до пере страховиків.

139.

Загальна сума страхових резервів повинна містити всі види страхових резервів, які утворюються у відповідності з страховим законодавством. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує можливість страховика виконати зобов”язання за договорами страхування. Величина його не може бути менше одиниці.

Можливості страховика виконати всі зобов”язання, в тому числі і страхові, оцінюються на підставі співвідношення загальної суми зобов”язань до величини ліквідних активів.

Коефіцієнт можливості Зобов”язання страховика

виконання зобов”язань = ----------------------------------------------

Ліквідні активи

Розрахунок такого коефіцієнта вимагає вибіркового підходу до оцінки ліквідних активів з метою запобігання необгрунтованого його заниження або завищення. Заниження відбуваєть в разі невключення до розрахунку вимог до перестраховиків, а завищення – якщо перелік ліквідних активів містить об”єкти нерухомості.

Виконання страховиком всіх зобов”язань можливе у випадках, коли таке співвідношення не перевищує одиниці.

Відповідно до вимог страхового законодавства, коефіцієнт, який характе- ризує розміщення коштів страхових резервів, розраховується як відношення величини сформованих страхових резервів до загальної суми активів, якими можуть бути представлені страхові резерви.

Коефіцієнт розміщення Страхові резерви

страхових резервів = ----------------------------------------------

Активи, прийняті для розміщення

страхових резервів

Цей показник не повинен бути більше одиниці.

Самостійного аналізу потребує така категорія активів, як страхові платежі, які належать до сплати за договорами страхування. За змістом – це дебиторська заборгованість, яка характеризує заборгованість страхувальників і страхових посередників за реалізовані страхові поліси. З метою недопущення завищення ліквідності страховика необхідно порівняти таку заборгованість із загальним обсягом надходжень страхових платежів.

Заборгованість страхувальників

Коефіцієнт надходження і страхових посередників

страхових платежів = ------------------------------------------------

Отримані страхові платежі

Цей коефіцієнт не повинен перевищувати 0,1.

Прогноз платоспроможності страховика потребує аналізу його доходів і витрат, прибутковості (рентабельності) окремих видів страхування. Найбільш комплексно харакеризує рентабельність страхування коефіцієнт збитковості страхових операцій (рівень виплат), який розраховується за видами страхування.

Коефіцієнт збитковості страхових Страхові виплати

операцій (рівень виплат) = --------------------------------------

Отримані страхові платежі

140. Виходячи з того, що страхові виплати становлять собою нетто – частину страхових платежів, цей показник характеризує питому вагу нетто – частини у фактично отриманих платежах. Коефіцієнт збитковості страхових операцій

порівнюється з нормою виплат, яка розраховується на підставі структури затверджених страхових тарифів і характеризує питому – вагу нетто – частини в брутто – частині страхових тарифів. У випадку, коли величина рівня виплат переващує нормативну величину, необхідно здійснити глибокий аналіз страхових та обгрунтування встановлення страхових тарифів. Відповідність фактичної

збитковості тарифному рівню визначають також шляхом(коефіцієнт збитковості страхової суми)зіставленнястрахових відшкодувань із сумою всіх застрахованих об”єктів.

Коефіцієнт збитковості Страхові відшкодування

страхових сум = ----------------------------------------------

Сума застрахованих об”єктів

Страхова організація зобов”язана забезпечувати платоспроможність власними коштами, які можуть бути у вигляді нерозподіленого прибутку або вільних резервів. Першочергове значення має динаміка таких залишків, тобто їхня зміна в поточному році.

Для визначення динаміки розраховується коефіцієнт зміни вільного залишку (відношення різниці між залишками на кінець і початок звітного періоду до залишку на початок звітного періоду). Коли ж законодавство передбачає відображення в балансі страховика залишки витрат, пов”язаних з укладанням договорів страхування (аквізаційні витрати), у такому разі необхідне корегування величини вільного залишку на суму аквізаційних витрат.

Стабільно працююча страхова компанія не повинна допускати коливання зазначеного коефіцієнта більше як на 10 відсотків.

Щоб визначити частку страхових зобов”язань, яка забезпечена власним капіталом, використовується показник співвідношення власних коштів до страхових резервів.

Узагальнюючим коефіцієнтом, який характеризує ефективність функціону-вання власного капіталу, є коефіцієнт прибутковості страховика, який розрахо-вується як співвідношення прибутку і капіталу.

Коефіцієнт прибутковості Прибуток страховика

страховика = -----------------------------------------

Власний капітал страховика

Прибуток звітного періоду враховується після оподаткування, а капітал складається з акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку минулих років і вільних резервів.

Розглядаючи діяльність страховика, треба враховувати, що його платоспро-можність залежить від ефективності інвестиційної діяльності, яку здійснює стра-хова компанія. Ефективність інвестиційної діяльності визначається зіставленням доходів від інвестицій з інвестованими активами.

Узагальнюючим показником, який характеризує обсяги витрат, пов”язаних із страховими виплатами і враховує терміни дії договорів

страхування є коефіцієнт збитковості, який визначається як відношення суми збитків, що відбулися, до зароблених страхових платежів. До суми збитків слід додати витрати на їх врегулювання.

Сума збитків, що відбулися

Коефіцієнт збитковості = --------------------------------------------

141.

Зароблені страхові платежі.

Такий коефіцієнт слід використовувати тільки в тих випадках, коли страхо-вим законодавством передбачено, що розрахунок зароблених платежів здійснює-ться з урахуванням терміну дії договорів страхування.

Здійснюючи аналіз структури витрат, насамперед треба зіставити страхові відшкодування та витрати на врегулювання збитків.

Коефіцієнт врегулювання Сума збитків, що відбулися

збитків = -------------------------------------------

Витрати на врегулювання збитків

При аналізі витрат на ведення справи використовують коефіцієнт витрат, який розраховується як відношення витрат на ведення страхової справи до суми надходжень страхових платежів.

Враховуючи особливості реалізації страхових послуг, необхідно також порів- нювати витрати на ведення страхової справи із заробленими страховими плате-жами. Витрати на ведення справи

Коефіцієнт витрат = -----------------------------------------------

Отримані страхові премії

Коефіцієнт збитковості і коефіцієнт витрат дають можливість отримать комбінований коефіцієнт, яким порівнюється загальна сума збитків, що відбулися, та витрати на їх врегулювання, аквізиційні витрати та управлінські витрати із страховими преміями. Використовуючи такий коефіцієнт визначають ефектив-ність діяльності страхової компанії та порівнюють діяльність різних страховиків. Комбінований коефіцієнт завжди повинен бути менше одиниці.

Для аналізу перестраховувальної діяльності використовують коефіцієнт перестрахування.

Сума часток страхових премій,

сплачених перестраховиками

Коефіцієнт перестрахування = -------------------------------------

Отримані страхові премії

Якщо значення цього коефіцієнта перевищує 0,5 – це означає, що більшість договорів страхування мають перестрахувальний захист, і на своєчас-

ність виконання своїх зобов”язань страховиком може вплинути фінансовий стан перестраховиків.

Ефективність перестрахувального захисту характеризується порівнянням коефіцієнта перестраховування і коефіцієнта компенсацій страхових відшкоду-вань перестраховиками.

Страхові виплати компенсовані

Коефіцієнт компенсацій перестраховиками

страхових відшкодувань = ------------------------------------------

Страхові виплати

Прибутковість операцій перестрахування визначається шляхом порівнян-ня отриманої за перестрахування комісійної винагороди і суми часток страхових платежів, сплачених перестраховикам.

Коефіцієнт прибутковості Комісійні винагороди за перестрахування

операцій перестрахування = ------------------------------------------------------

Сума часток страхових премій, сплачена

перестраховикам

142.

В аналізі діяльності страхових компаній можуть застосовуватися й інші коефіцієнти.

Для розрахунків коеіцієнтів потребується додаткове групування статей звітності та складання відповідних порівняльних таблиць показників діяльності, які використовуються для розрахунку цих коефіцієнтів.

Використання коефіцієнтів в аналітичній роботі розширює аналітичні можливості для вивчення реального фінансового стану страховика, що має

важливе значення для розширення співпраці страхових організацій з іншими суб”єктами підприємництва.

Питання для самоперевірки

1. Суть платоспроможності страховика.

2. Технічна платоспроможність чи неплатоспроможність

3. Вимоги до платоспроможності в країнах Європейського Союзу

4. В чому порядок розрахунку межі платоспроможності страхування життя ?

5. В чому суть вимог З.У. “Про страхування” по забезпеченню умов плато-

спроможності ?

6. З яких категорій активів формуються страхові резерви.

7. В чому суть фактичного запасу платоспроможності страховика?

143.