57. Поняття, структура та причини економічної злочинності.

Економічну злочинність можна визначити як протиправну діяльність, що посягає на інтереси економіки держави загалом, а також на інтереси окремих груп громадян, приватну підприємницьку діяльність, має здебільшого усталений характер і здійснюється з метою здобуття наживи під прикриттям законної економічної діяльності або з використанням її можливостей шляхом зловживання довірою потерпілих.

Економічні злочини можна класифікувати так:

- злочини, що полягають у розкраданні чужого майна шляхом його привласнення чи розтрати особами, яким воно було ввірено чи перебувало в їх віданні, а також шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України);

- злочини, що посягають на фінансові інтереси й фінансову систему держави:;

- злочини, що посягають на порядок отримання й використання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кредиторам і гарантам:;

- злочини, що посягають на встановлений порядок вільної конкуренції в економіці:;

- злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю:;

- злочини, пов’язані зі сприянням службовими особами в корисливих цілях підприємницькій.

Розрізняють такі основні способи ухиляння від сплати податків:

- шляхом завищення цін над фактичним рівнем торговельної і постачально-збутової націнки при реалізації продукції й заниження їх розміру в декларації;

- ухиляння від сплати податків на прибуток від торговельно-закупівельної діяльності шляхом подання фіктивних декларацій і розрахунків про використання коштів нібито на здійснення підприємством власного будівництва;

- ухиляння від сплати податків на прибуток шляхом складання фіктивних договорів про надання благодійних послуг;

- ухиляння від сплати податків на прибутки, отримані від реалізації товару, шляхом перерахування частини сплаченого на особисті рахунки керівників комерційних структур;

- ухиляння від сплати податків на прибуток шляхом неподання декларації й розрахунків при закупівлі підприємством за власні кошти матеріальних цінностей у громадян за односторонніми актами закупівлі, де не зазначаються дані про продавця;

- ухиляння від сплати податку, мита або акцизного збору при вивезенні (ввезенні) товару через кордон шляхом оформлення документів про фіктивні бартерні оборудки з іноземними фірмами (неіснуючими, банкрутами, ліквідованими тощо), а також товару, нібито ввезеного як транзит;

- здійснення комерційної діяльності без реєстрації (як фізичних, так і юридичних осіб);

- заниження обсягів реалізації продукції (у тому числі через підміну митної декларації);

- неоприбуткування наявної готівки (виручки) за реалізовану продукцію і надані послуги;

- безфактурне відпускання товарів, тобто реалізація без супровідних документів; при цьому отримані від оборудок гроші привласнюються без відображення в бухгалтерських звітах;

- вчинення фінансових операцій з використанням рахунків інших підприємств за домовленістю.

Соціально-економічні обставини

Значна частина промисловості, що має дотаційний характер (ВПК, вугледобувна промисловість та ін.), досі не може повною мірою вписатися в ринкові відносини. Відкритість зовнішньоекономічної діяльності країни призвела до напливу товарів іноземного виробництва, з яким українські товаровиробники (і в сільському господарстві, і у промисловості) не завжди спроможні конкурувати.

Створена ще за радянських часів “тіньова" економіка набирає оберти, паразитуючи за рахунок державної і водночас не сплачуючи податків. Значних помилок припущено при проведенні приватизації державних об’єктів.

Націлена на прибуток діяльність комерційних банків не відповідала завданням структурної перебудови економіки. У результаті різко зменшились обсяги товарообороту, оптової та роздрібної торгівлі, що спричинялося до невпорядкованості ціноутворення.

Організаційно-управлінські обставини

Після розпаду СРСР колишні соціалістичні республіки не змогли оптимально поєднати розвиток ринкової економіки з необхідним державним регулюванням і контролем, що характерно для розвинених капіталістичних країн світу.

Обставини у сфері нормативно-правового регулювання

Правова система України була зорієнтована на адміністративно-командний устрій і не відповідала, та й нині не повною мірою відповідає вимогам ринкової економіки.

Частина законів України має декларативний характер, не розроблено механізм їх реалізації через відсутність матеріального і кадрового забезпечення.

Умовами поширення економічної злочинності були недоліки в діяльності місцевих органів влади і недостатній рівень боротьби з ними правоохоронних органів.