58. Основні напрямки боротьби з корупцією

Корупція - надзвичайно шкідливе явище суспільного і державного життя. Її небезпека полягає в зниженні ефективності роботи органів влади на .всіх її рівнях. Корупція властива практично всім без виключення державам світу, однак її рівень залежить від конкретних соціально-економічних умов розвитку даної країни.

Правовою базою боротьби з корупцією в Україні є Закон України від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією", відповідно до якого розроблені Концепція боротьби з корупцією на 19S8-2005 роки та План заходів організаційного забезпечення реалізації Національної програми боротьби з корупцією, затверджені Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/98 та Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1997 року № 388 відповідно.

Напрямками запобігання корупційним діянням мають стати: розвиток лібералізації та дерегуляції економіки, розширення законодавчої основи, прискорення практичної реалізації адміністративної реформи, неухильне додержання принципів рівності та справедливості у реагуванні на факти корупційних діянь та інших зловживань посадовим становищем, зокрема ретельна перевірка та гласна правова оцінка всіх (незалежно від часу) фактів створення приватного капіталу шляхом використання (відкрито або завуальовано) державної власності.

Стаття 1 Закону України від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією" визначає, що корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання їх повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг.

Суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних діянь згідно статті 2 Закону є державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільські, селищні, міські голови та голови районних, обласних рад.

Діяльність щодо боротьби з корупцією ще не стала пріоритетною для багатьох державних органів. Вона здійснюється, на жаль, без певної системи і належної вимогливості, достатнього інформаційного забезпечення, додержання принципу розподілу функцій та відповідальності.

59. Поняття і загальна характеристика організованої злочинності.

Організована злочинність - це системно пов'язана сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархізованих, тих, що діють планомірно, злочинних структур (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо чи опосередковано взаємно підтримується та узгоджується, будучи спрямованою на отримання максимального прибутку зі злочинного бізнесу на визначеній території або у визначеній сфері, що взята під її контроль.

Відповідно до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р., під організованою злочинністю слід розуміти сукупність злочинів, які вчиняються у зв'язку зі створенням і діяльністю організованих злочинних угруповань.

У 2004 р. організованими групами та злочинними організаціями вчинено 5582 злочинів. Найбільше такими групами вчинено: розбоїв (406), крадіжок в особливо великих розмірах (320); злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (967), зброї (113).

Кримінальний кодекс України розрізняє чотири види злочинних груп: групи без попередньої змови; групи з попередньою змовою; організовані групи; злочинне співтовариство (злочинна організація).

За масштабом діяльності організовані злочинні структури поділяються на:

- регіональні;

- міжрегіональні;

- національні (в межах країни);

- транснаціональні (міжнародні).

За напрямками діяльності організовані злочинні структури можна поділити на ті, що функціонують у сфері:

- кримінального бізнесу - незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї, предметів історії та мистецтва; контрабанда стратегічних матеріалів і шкідливих відходів; торгівля живими (людськими) органами та тканинами; викрадення автомобілів; організація азартних ігор, проституції тощо;

- тіньової економіки - контроль і вилучення частини прибутку; розподіл сфер упливу; безпосереднє створення тіньових підприємств та ін.;

- легальної економіки - відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом; інвестування їх у високоприбуткові підприємства тощо.