96. Детермінація окремого злочину

Детермінація (від лат. determinare — визначати, обумовлювати) — найбільш загальна категорія, що характеризує походження явищ, які вивчаються у природі і суспільстві. Ідеться про залежність одних явищ, процесів і станів від інших, про зв’язок між речами і явищами. Кримінологічна детермінація використовує в основному три види зв’язку: причинний, обумовлений і функціональний. Як зазначалося, причинний зв’язок є зв’язком генетичним, і причина сама по собі вже породжує наслідок. Умова — це явище, яке формує причину або створює можливість її дії, і цей зв’язок з наслідком обумовлений. Функціональний зв’язок явищ полягає в тому, що зміна одних явищ спричиняє зміну інших. Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є “причина”: це явище, що безпосередньо зумовлює, породжує інше явище — наслідок. Причина як основа і сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв’язку явищ. Таким чином, якщо причини злочинності — це негативні явища, що породжують її, то умови злочинності — це явища, які безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але у певний спосіб впливають на розвиток причинного зв’язку, сприяючи або не перешкоджаючи породженню злочинності. Умови злочинності, як правило, поділяють на об’єктивні та суб’єктивні. Такий розподіл дає можливість у кожному конкретному випадку встановити умови впливу на поведінку людини як зовні, так і вплив внутрішніх особливостей індивіда на його вчинки.

97. Обставини формування особи злочинця.

На процес формування особи людини, яка в подальшому вчиняє злочин, визначально впливають негативні особливості макро- та мікросередовища, де ця людина постійно перебуває і здійснює свою діяльність.

До явищ макросередовища належать особливості економічного розвитку, політичні погляди та концепції, що панують як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів, певних соціальних груп.

Частина соціального середовища, з якою індивід (людина) підтримує прямі та безпосередні контакти, є ні чим іншим, як мікросередовищем цієї людини.

На особу впливають і в кінцевому підсумку виявляються в причинах злочинної поведінки фактори соціального середовища як на макро-, так і на мікрорівні, тим більше, що відмінність між мікро- та макросередовищем відносна: те, що для одного індивіда є колом його безпосереднього та прямого спілкування — мікросередовищем, для іншого може бути обставиною макросередовища.

Макро- та мікросередовище людини змінюються, іноді навіть дуже суттєво. Зміни макросередовища майже не залежать від можливостей і бажання окремого суб'єкта, а зміни мікросередовища зумовлюються бажаннями суб’єкта в їх поєднанні з відповідними об’єктивними факторами.

Саме мікросередовищу належить визначальна роль у механізмі формування особи людини. Розглянемо основні складові мікросередовища, які найактивніше і найістотніше впливають на формування особи.

Насамперед таким соціальним середовищем, що вирішально впливає на формування особи, є сім'я, яка впливає на людину з моменту її народження. Якщо сім’я впливає позитивно, то особа дитини формується в позитивному плані, і навпаки. Вплив сім’ї може відбуватися у двох основних варіантах: шляхом педагогічного, виховного впливу, спрямованого на формування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки; через стихійний вплив на особу образу життя, що притаманний сім’ї. На формування особи в дитячому та юнацькому віці негативно впливають різні фактори й обставини, основними з яких є такі:

- негативні форми поведінки безпосередньо в сім'ї (пияцтво, скандали, бійки, наркоманія, деспотизм старших і фізично розвиненіших членів сім’ї тощо);

- відсутність психологічного, емоційного контакту між батьками й дітьми, а також між батьками;

- відсутність належного контролю за поведінкою дітей;

- збочені уявлення про виховання дітей в умовах “ринкової економіки”, прищеплення дітям поглядів про необхідність збагачення будь-якими шляхами, у тому числі й злочинними.

Негативні риси характеру особи формуються не лише у проблемних сім’ях, а й у зовнішньо благополучних сім’ях, де культивуються жадоба до влади і психологія всемогутності грошей.

Важливим фактором негативного формування особи є вплив найближчого побутового оточення — друзів, знайомих, сусідів і компаній, з якими суб'єкт контактує постійно й безпосередньо. Залежно від пануючих у побутовому оточенні установок, ціннісної орієнтації, спрямованості, ставлення до законослухняної поведінки тощо воно може становити криміногенне середовище.

Деформуючий вплив на особу можуть чинити як окремі особи, так і групи осіб, особливо такі, що створюються за територіальною, національною або клановою ознакою.

Суттєве кримінологічне значення має також своєчасне формування професійних інтересів та схильностей у підлітків і юнацтва. Якщо професійне самовизначення формується в позитивному плані під впливом батьків, школи та інших позитивних елементів мікросередовища, то воно сприяє законослухняності особи. І навпаки, що менше суб’єкт зорієнтований на професійну зайнятість, то більшою мірою можлива його криміналізація.

Специфічну роль у механізмі злочинної поведінки відіграють психічні аномалії особи, які не виключають осудності. Наслідками наявності таких аномалій у осіб можуть бути їх підвищена навіюваність, емоційна нестриманість, конфліктність, агресивність, позбавлення можливості реально оцінити ситуацію. Ці емоційно-інтелектуальні деформації особи за певних обставин можуть спровокувати суб’єкт на вчинення злочину. Але водночас необхідно враховувати, що психічні аномалії та пов’язані з ними негативні риси особи, що реалізуються в механізмі індивідуальної злочинної поведінки, здебільшого не є вирішальними у такій поведінці. Найістотнішими є якості особи, сформовані в неї у процесі життєдіяльності.