§ 6. Зміна умов трудового договору

Працівники та роботодавці можуть змінювати умови тру­дового договору лише за взаємною згодою сторін.

Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не зумовленої трудовим договором. Вимога виконувати таку роботу вважа­ється переведенням працівника на іншу роботу.

Переведення на іншу роботу — це доручення праців­никові виконання роботи, не передбаченої в трудовому договорі, тобто такої, яка не відповідає його спеціаль­ності, кваліфікації, посаді, або роботи, при виконанні якої змінюється розмір заробітної плати, місцевість та інші істотні умови праці.

В основу класифікації переведень на іншу роботу покла­дено такі критерії: місце роботи, строки, джерело ініціативи, мета, причина.

Види переведень:

за місцем роботи

а) переведення в межах одного підприємства,

б) переведення на інше підприємство в цій же місцевості,

в) переведення на інше підприємство в іншу місцевість;

за тривалістю (строками)

а) постійні,

б) тимчасові;

за ініціативою

а) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу,

б) з ініціативи працівника,

в) з ініціативи третіх осіб;

за метою

а) у зв'язку з перерозподілом кадрів,

б) у зв'язку із скороченням чисельності штату,

в) з метою заохочення сумлінних працівників,

г) з метою покарання (у разі спеціальної дисциплінарної відповідальності),

ґ) з метою створення нормальних умов праці (переведен­ня вагітних, осіб з пониженою працездатністю), .

д) інші випадки;

за причиною

а) у зв'язку з аварією, стихійним лихом, епідеміями, епі-зоотіями, іншими обставинами, які можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей,

б) у зв'язку із заміщенням відсутнього працівника,

в) у зв'язку із простоєм,

г) у зв'язку зі станом здоров'я працівника (отримання травми, професійне захворювання).

Загальні правила переведення на іншу роботу:

1) недопустимість переведення без згоди працівника (за окрім випадків, зазначених у статтях 33, 34 КЗпП України);

2) оформлення наказу про переведення;

3) недопустимість переведення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (перебування у відпустці, на військових зборах, лікарняному тощо);

4) заборона встановлювати випробувальний строк (ст. 26 КЗпП України);

5) недопустимість переведення на роботу, протипоказану працівникові за станом здоров'я (статті 2, 32 КЗпП України);

6) повинні враховуватися особливості переведення пра­цівників на матеріально відповідальні посади (заборона пе­реведення на них осіб до 18 років та осіб, які були осуджені за корисливі злочини і з яких не знято судимість, чи існує заборона займати матеріально-відповідальні посади протя­гом певного строку (ст. 55 ККУ, 135^і КЗпП України));

7) повинні враховуватися особливості спільної роботи ро­дичів на підприємствах, установах, організаціях (ст. 25^і КЗпП України);

8) повинні враховуватися професія, спеціальність, квалі­фікація працівника (ч. 2 ст. 34 КЗпП України).

При переведенні за працівником зберігається право на відпустку та безперервний трудовий стаж.

Постійні переведення на іншу роботу на одному підприєм­стві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, орга­нізацією, допускається тільки за згодою працівника.

Види тимчасових переведень:

• у разі виробничих аварій, відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій; обста­вин, які можуть поставити під загрозу життя чи нор­мальні життєві умови людей;

• у разі заміни відсутнього працівника;

• у разі простою;

• за станом здоров'я.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КЗпП України власник або упов­новажений ним орган має право перевести працівника без його згоди строком до одного місяця на іншу, не зумовлену трудовим договором, роботу, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, ви­робничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу не ниж­чою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Не допускається переводити кваліфікованих працівників на некваліфіковані роботи для заміни відсутнього працівни­ка. Тривалість переведення не може перевищувати одного місяця протягом календарного року.

Простій — це зупинення роботи, спричинене відсутніс­тю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими об­ставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені з ура­хуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на то­му ж підприємстві, в установі, організації на весь час прос­тою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

До тимчасових переведень на прохання працівника, відно­сять також переведення за станом здоров'я (таке переведен­ня можливе до одужання працівника чи встановлення інва­лідності).

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потре­бує згоди працівника переміщення його на одному підприєм­стві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, ква­ліфікації чи посади, зумовленої трудовим договором. Влас­ник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здо­ров'я (ст. 32 КЗпП України).

У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці до­пускається зміна істотних умов праці, а саме: зміна системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлен­ня або скасування неповного робочого часу, суміщення про­фесій, зміна розрядів і найменування посад та інше при про­довженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збере­жені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст.. 36 КЗпП України.