Передмова

Право на працю є одним з основоположних соціально- економічних прав особи, яке визнано та гарантується Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, Європейською соціальною хартією, Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод, а також нормами Основного Закону України.

Основоположний, фундаментальний системоутворюючий характер права на працю зумовлений також тим, що це право закріплено на національному рівні, з нього випливають усі інші трудові права та обов'язки. Саме вони зорієнтовані на забезпечення ефективних, зрозумілих та доступних механізмів реалізації особою права на працю. На це скерована діяльність держави. Відповідно до частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Відтак, можна констатувати, що держава є тією інституцією, яка має забезпечити їх функціонування, реалізації особою.

Статтею 43 Конституції України встановлено та закріплено право громадян на працю та на результати праці. Безперечно в системі конституційних прав трудові права становлять чи не центральне місце, оскільки лише якісна реалізація права громадян на працю, на оплату та безпеку праці дозволяє створити достатнє підґрунтя для нормального життя людини та громадянина. Трудові права, гарантовані державою, повинні нею і охоронятися, тобто кожен працівник повинен мати гарантоване право на захист від неправомірних дій та посягань з боку інших осіб.

Позитивним в посібнику є його логічно-смислова побудова, виходячи із поділу всієї сукупності правовідносин, що становлять предмет трудового права. Посібник вдало поділений на чотири частини, що сприяє більш якісному засвоєнню матеріалу.

Окрему увагу слід приділити ІV розділу, в якому автори описали охоронні правовідносини у сфері праці. Вдало побудовані теми по видам відповідальності, до якої можуть притягатися особи винні у порушенні законодавства про працю. Детально описані види діянь, за вчинення яких особи можуть бути притягнуті до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Вдало доповнюють текстову частину посібника схеми та додатки, які будуть корисними для підготовки до практичних занять з предмету «Трудове право України»

Навчальний посібник «Трудове право України» написаний зрозумілою мовою, не містить важких для сприйняття термінів та конструкцій.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТРУДОВОГО ПРАВА

Лекція 1.1.

ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

План

1. Предмет регулювання трудового права України.

2. Метод правового регулювання трудових відносин.

3. Функції трудового права України.

4. Система трудового права України.

1.Предмет регулювання трудового права України.

Трудове право займає одне з центральних місць в системі галузей права України. Його значення визначається місцем праці в суспільстві. Кожній людині, яка реалізує закріплене в ст.43 Конституції України право на працю, потрібно зіткнутись з нормами трудового права. Реалізуючи конституційне право на працю, громадяни Ук­раїни мають можливість вступати в різні суспільні відносини щодо застосування своєї здатності до праці.

Предмет трудового права відповідає на питання: які суспільні відносини регулюються цією галуззю права. Сама назва трудового права свідчить про те, що зміст відносин, які регулюються цією галуззю права, складає трудова діяльність громадян.

В загальному визначені можна стверджувати, що трудове право регулює відносини, які в тій чи іншій мірі в своїй сутті виникають з приводу виконанням особою певної роботи. А це означає, що всі правовідносини, які стосуються або виникають з приводу реалізації громадянами свого права на працю є відносинами, що будуть і повинні регулюватися нормами трудового законодавства, а отже і належать до предмету трудового права України. З однієї сторони така позиція може визнаватися вірною, і в такому випадку розширює сферу дії трудового права. З іншої сторони вона не завжди відповідає дійсності, оскільки є правовідносини, які хоч і пов’язані з працею, або з виконанням певної роботи, проте регулюються нормами інших галузей права. Наприклад з працею безпосередньо пов’язані відносини щодо укладення цивільно-правового договору підряду, за яким одна сторона зобов’язана виконати роботу, а інша заплатити за цю роботу певну частину коштів. Проте ці правовідносини не можуть регулюватися трудовим правом, оскільки даний договір закріплений та визначений не Кодексом законів про працю, а Цивільним кодексом, тому і відноситься до предмету регулювання цивільного права. Це саме можна сказати і про відносини, щодо укладення цивільно- правових договорів надання послуг, авторських договорів тощо. Вони хоч і пов’язані з працею та до предмету трудового права не відносяться і трудовим правом не регулюються.

Існують і відносини, які відносяться до предмету трудового права, але мають свої особливості. Так, наприклад, відносини по проходженню служби в органах Міністерства внутрішніх справ регулюється не законодавством про працю, а Законом України „Про міліцію”, Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України. Регулювання трудових відносин такими нормативними актами, в тій чи іншій мірі не виключає можливість розповсюдження дії на них Кодексу законів про працю України.

Не відносяться до предмету трудового права відносини, щодо проходження строкової військової служби в Збройних силах України, оскільки такі відносини будуть регулюватися Статутами Збройних Сил.

Взагалі відносини, що становлять предмет трудового права характеризуються такими ознаками:

• це відносини, як правило між фізичною та юридичною особою.

Як правило трудові відносини, або відносини з приводу найманої праці виникають між фізичною особою ( працівником) та юридичною особою (роботодавцем). Проте ст. 3 Кодексу законів про працю визначає, що можуть трудовим законодавством регулюватися, а отже є предметом трудового права і відносини осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Це означає, що по суті відносини, які виникають з приводу праці між двома фізичними особами повинні регулюватися нормами трудового законодавства. Слід відмітити також і те, що для позначення сторони, з якою працівник вступатиме у відносини трудове законодавства використовує термін «власник підприємства, установи та організації або уповноважений власником орган». Це в свою чергу призводить до проблем щодо визначення зобов’язань цієї сторони по відношенню до працівника. Наприклад, ст. 148 вказує, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Ніякої вказівки на фізичну особу як роботодавця не має.

Що ж до фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, то така особа має повне право укладати трудові договори і використовувати найману працю, а отже ці відносини є відносинами трудовими і становлять предмет трудового права України.

• це відносини, які виникають з приводу реалізації громадянам свого права на працю.

Відносини з приводу реалізації громадянами інших своїх прав, наприклад права на власність чи майно не можуть відноситися до предмету регулювання трудового права, оскільки, як правило такі права особи можуть бути реалізовані шляхом укладання цивільно-правових договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, які регулюються цивільним законодавством.

• це відносини, які оформляються як правило трудовим договором.

Якщо трудовий договір, як основний засіб фіксації трудових відносин укладений, то всі відносини, які після цього виникають, і які стосуються праці, зокрема виплата заробітної плати, встановлення робочого часу, надання відпусток, накладення дисциплінарних стягнень тощо, повинні регулюватися трудовим правом. Є деякі особливості, щодо цієї умови. Так до предмету трудового права належать відносини між громадянином та Державною службою зайнятості з приводу пошуку підходящої роботи. Тут трудовий договір ще не укладений, проте оскільки ці відносини так чи інакше пов’язані з працею, крім того базуються на трудових відносинах, наприклад виплата допомоги по безробіттю безпосередньо залежить від таких умов, як тривалість роботи, розміру заробітної плати, підстав звільнення тощо, то безперечно вони відносяться до предмету трудового права. Крім того, аналізуючи цю ознаку, ми повинні сказати, що відносини можуть оформлятися не лише трудовим договором. Трудове право регулює відносини і виборних працівників, хоча підставою виникнення таких правовідносин у них є не трудовий договір, а вибори.

- ці відносини охороняються окремими видами юридичної відповідальності.

За порушення законодавства про працю особу можна притягнути до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Якщо перші два види відповідальності є як правило загальними, тобто можуть застосовуватися незалежно від галузі права, то інші два види є якраз тими, які застосовуються тільки до сторін трудових правовідносин. Що ж стосується цивільних відносин, пов’язаних з працею, то такі відносини охороняють шляхом встановлення цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, неустойки тощо.

Всі відносини, що становлять предмет трудового права розділяються за суб’єктним складом на індивідуальні та колективні трудові відносини. Індивідуальні трудові правовідносини - це відносини, в які вступає один, окремо взятий працівник чи фізична ооба. Ці відносини в свою чергу поділяються на три види в залежності від часу чи моменту їх виникнення: до трудові, безпосередньо трудові та після трудові.

До трудові відносини - це відносини, які виникають до моменту укладення трудового договору. Центральне місце серед них займають відносини щодо працевлаштування, а саме щодо звернення громадянина, який в силу тих чи інших обставин втратив роботу до державної служби зайнятості, з приводу пошуку підходящої роботи. Дотрудовими відносинами наприклад є: пошук державною службою зайнятості підходящої роботи, надання особі статусу безробітного, та виплата допомоги по безробіттю, направлення безробітного на перекваліфікацію або підвищення кваліфікації тощо. Дотрудові відносини інколи називають відносинами, що передують трудовим. Таке передування не є обов'язковим, оскільки трудові відносини можуть виникнути і з безпосереднього волевиявлення сторін про укладення трудового договору.

Безпосередньо трудові відносини – це відносини, які виникають після укладення трудового договору і стосуються безпосереднього виконання працівником своїх трудових функцій. До таких відносин належать: укладення трудового договору, встановлення робочого часу, вилата заробітної плати, надання відпусток та іншого часу відпочинку, відносини по атестації, відсторонення працівників тощо.

Післятрудові відносини – відносини, які викають при настанні певних негативних обставин у процесі праці. Сюди відносяться: відносини по матеріальному забезпеченню у разі тимчасової непрацездатності, у разі настання нещасного випадку на виробництві, тощо.

Колективні трудові правовідносини характеризуються тим, що в них вступає не один працівник, а весь трудовий колектив.

До колективних трудових відносин належать відносини:

• по участі трудових колективів по встановленню нових або зміну існуючих умов праці;

• по укладенню та виконанню колективного договору;

• по діяльності професійних спілок;

• по соціальному партнерству в цілому.

В науці трудового права досить жваво дискутується питання про те, чи відносяться до предмету трудового права України відносини по пенсійному забезпеченню громадян. Існує думка, що на зміну трудовим правовідносинам постійно або на три­валий строк приходять пенсійні правовідносини, які також ви­никають залежно від трудової діяльності працівників і відносяться до предмету трудового права.

Розвиваючи думку про поділ усіх правовідносин на регулятивні та охоронні, слід відмітити, що як індивідуальні так і колективні трудові правовідносини по своїй суті є відносинами регулятивними. На наш погляд, в трудовому праві слід вести мову і про наявність охоронних відносин, і відносяться до них якраз відносини з приводу застосування дисциплінарних стягнень та матеріальної відповідальності.

Окремої уваги слід приділити відносинам з приводу вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів. На наш погляд, такі відносини становлять окремий вид – трудові процесуальні правовідносини, які є різновидом відносин охоронних.

Отже, предметом трудового права Украї­ни є суспільні трудові правовідносини, які виникають з приводу застосування громадянами своєї здатності до праці, а саме індивідуальні та колективні трудові правовідносини а також інші правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.