Лекція №2

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

Загальна симптоматика нервових хвороб

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Як найближчий помічник лікаря в його повсякденній роботі медична сестра повинна мати глибоке уявлення про захворювання нервової системи, про вплив нервової системи на перебіг соматичних захворювань. Медична сестра покликана чітко і з високою професійною майстерністю виконувати великий обсяг лікувально-діагностичних заходів, проводити реабілітаційні заходи, спрямовані на відновлення втрачених функцій. Саме тому середні медичні працівники повинні знати питання анатомії і фізіології нервової системи, основні симптоми та синдроми захворювань нервової системи.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Симптоматику нервових хвороб(рухові і чутливі розлади, симптоми ураження черепних нервів, мозочкові порушення), клінічні особливості патологічних синдромів.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Рухові розлади, види, ознаки центрального і периферійного паралічів.

2. Чутливість, її види, типи чутливих порушень.

3. Симптоми ураження мозочка.

4. Симптоми ураження черепно-мозкових нервів.

5. Патологічні синдроми (паркінсонізму, бульбарний, менінгеальний, синдром підвищеного лікворного тиску).

Важливим етапом діагностики захворювань нервової системи є встановлення топічного діагнозу, тобто визначення місця ураження нервової системи. Топічна діагностика ґрунтується на наявності певних симптомокомплексів, типових для ураження того чи іншого відділу нервової системи.

Для встановлення топічного діагнозу в першу чергу потрібно виявити симптоми (ознаки) захворювання. Але одні і ті самі симптоми можуть спостерігатися при ураженні периферичних нервів, спинномозкових вузлів, задніх корінців спинномозкових нервів, сплетень тощо. Тому основне значення для топічної діагностики має виявлення комплексів симптомів, які характеризують ураження певних відділів нервової системи. Так, якщо біль поширюється з хребтового стовпа вздовж кінцівки, стає сильнішим при натягуванні нервових стовбурів, супроводжується порушенням усіх видів чутливості в ділянках поширення його і зниженням (відсутністю) відповідних рефлексів, можна стверджувати, що наявне ураження задніх корінців спинномозкових нервів на певному рівні. Якщо описані симптоми супроводжуються появою пухирців, заповнених серозною рідиною (оперізуючий лишай), у тих самих ділянках, де порушена чутливість, - це свідчить про ураження спинномозкових вузлів.

Постійний, сталий комплекс симптомів, використовуваний для топічної діагностики, називають синдромом.

Рухові розлади.

Рухова система забезпечує проведення нервового імпульсу від кори головного мозку до м’язів, а шлях, яким здійснюється реалізація рухового імпульсу, називається руховим.

Руховий (кірково-м’язовий) шлях є двонейронним; відповідно складається з центрального і периферійного нейрону. Від центрального рухового нейрону починаються два шляхи: кірково-спинномозковий (пірамідний) та кірково-ядерний. Від периферійного рухового нейрона починаються також два шляхи: спинномозково-м’язовий та ядерно-м’язовий.

У разі ушкодження кірково-м’язового шляху на будь-якому рівні від кори великого мозку до м’язів порушуються довільні рухи. При повному ураженні рухового шляху виникає параліч (плегія) – повна відсутність довільних рухів. При частковому ураженні виникає парез – часткове порушення рухів із зменшенням їх обсягу та зниженням м’язової сили.

Залежно від поширеності паралічів (парезів) розрізняють моноплегію (монопарез) – порушення рухів в одній кінцівці, параплегію (парапарез) – у двох руках або в двох ногах, геміплегію (геміпарез) – в одній половині тіла, триплегію (трипарез) – у трьох кінцівках, тетраплегію (тетрапарез) – у чотирьох кінцівках. Залежно від ураження центрального або периферійного нейрона розрізняють центральні й периферійні паралічі (парези).

Центральні паралічі виникають при ураженні волокон центрального рухового нейрону, тобто кірково-спинномозкового та кірково-ядерного шляхів.

Ознаки центрального (спастичного) параліча:

1. Спастична гіпертонія м’язів (підвищення м’язового тонусу за спастичним типом). Спастичний тонус має такі особливості:

   • на руках тонус підвищений в згиначах, в ногах – в розгиначах;

   • у міру перевірки тонус зменшується, послаблюється;

   • симптом «складеного ножа» - опір при пасивних рухах спочатку виражений, потім зменшується. За цією ознакою центральний параліч називається спастичним.

2. Підвищення сухожилкових та періостальних рефлексів (гіперрефлексія). Ця ознака виникає в результаті підвищеної рефлекторної діяльності сегментарного апарату спинного мозку.

3. Наявність патологічних рефлексів. На стопах з’являються патологічні згинальні та розгинальні рефлекси ( Бабінського, Опенгейма, Шефера, Гордона, Россолімо, Жуковського, Бехтєрєва), на кистях – згинальні.

Периферійні паралічі виникають при ураженні волокон периферійного рухового нейрону (спинномозково-м’язового та ядерно-м’язового шляхів), тобто передніх рогів спинного мозку, передніх корінців, сплетень, периферійних нервів або ядер та власне черепних нервів.

Ознаки периферійного (млявого) параліча:

1. Відсутність або зниження рефлексів (арефлексія, гіпорефлексія). Виникає в результаті порушення рефлекторної діяльності сегментарного апарату спинного мозку чи стовбура головного мозку.

2. Пониження м’язового тонусу (атонія, гіпотонія).

3. Атрофія м’язів. Виникає за рахунок відсутності трофічних імпульсів від спинного та головного мозку.