Чутливість.

Чутливість – це здатність організму сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища. Згідно з клінічною класифікацією чутливість поділяється на: поверхневу, глибоку, складну.

До поверхневої чутливості відносять: тактильну (відчуття дотику), больову (відчуття болю), температурну (відчуття холоду чи тепла), тріхоестезію (відчуття дотику до волосся), гігрестезію (відчуття вологості) тощо.

До глибоких видів чутливості відносять: м’язово-суглобове (відчуття руху в суглобі), вібраційне (відчуття коливання камертону), відчуття маси, тиску, кін естетичне чуття (відчуття руху шкірної складки).

Серед складних видів чутливості розрізняють стерео гностичну, локалізації, двомірно-просторову.

Залежно від якісних і кількісних змін відчуттів клінічно розрізняють суб’єктивні та об’єктивні чутливі порушення.

До суб’єктивних належать парестезії та болі.

1. Парестезії – це відчуття повзання мурашок, холоду, жару, затерпання, поколювання, що виникають без впливу подразнення. Часто парестезії є першими ознаками ураження нервової системи.

2. Болі. Больові відчуття можуть виникати при подразненні патологічним процесом чутливих аналізаторів на будь-якому рівні (від рецепторів до кори).

Види болю: місцевий – це біль, що співпадає з місцем ураження; проекційний – біль не тільки в місці подразнення, але й дистальніше по ходу нервів чи корінців. Прикладом проекційного болю є біль в ділянці 4-5 пальців кисті при травмі ліктьового нерва в ділянці ліктьового суглоба; іррадіюючий – біль, що розповсюджується з однієї гілки нерва на іншу. Наприклад, при невралгії І гілки трійчастого нерва болі розповсюджуються в зону іннервації ІІ чи ІІІ гілок цього нерва; реактивний – біль, що виникає при пальпації больових точок або при натягуванні нервових стовбурів (симптоми натягу Ласега); каузалгії – це інтенсивні пекучі болі при травмах периферійних нервів; відображений – біль в зонах Захар’їна-Геда при захворюваннях внутрішніх органів, коли виникає іррадіація подразнення в відповідних зонах на шкірі через клітини задніх рогів; фантомний – відчуття відсутньої частини кінцівки

Об’єктивні розлади чутливості:

1. Анестезія – повна втрата одного або кількох видів чутливості. Наприклад: аналгезія – втрата больової чутливості; терманестезія – втрата температурної чутливості; батіанестезія – втрата глибокої м’язово-суглобової чутливості.

2. Гіпестезія – зниження чутливості.

3. Гіперестезія – підвищення чутливості.

4. Дизестезія – спотворення чутливості ( тепло відчувається хворим як холод, дотик – як біль).

Типи чутливих порушень.

Залежно від рівня ураження чутливих шляхів розрізняють 3 типи чутливих порушень: периферійний, сегментарний, провідниковий.

Периферійний тип спостерігається при ураженні одного або декількох периферійних нервів та сплетень. В свою чергу цей тип поділяють на:

• мононевритичний – чутливість випадає в зоні іннервації будь-якого периферійного нерва;

• поліневритичний – виникає при множинному симетричному ураженні периферійних нервів і проявляється чутливими розладами в дистальних відділах кінцівок у вигляді «шкарпеток», «рукавичок»;

• плексалгічний – виникає при ураженні сплетення, при цьому чутливі розлади локалізуються в зоні іннервації сплетення.

Сегментарний тип виникає при ураженні чутливих волокон на рівні сегменту спинного мозку і чутливі випадіння бувають у вигляді смуг (поперечних на тулубі і повздовжніх на кінцівках).

Провідниковий тип виникає при ураженні чутливих провідників в межах спинного й головного мозку. При цьому типі чутливість випадає від певного рівня ураження зверху донизу.

Симптоми ураження мозочка.

При ураженні мозочка виникає порушення координації і синергії рухів, рівноваги і м’язового тонусу. Такий симптомокомплекс носить назву мозочкової атаксії. В разі пошкодження черв’яка мозочка спостерігаються розлади рівноваги тіла і зниження м’язового тонусу, півкуль мозочка – координаторні розлади (кінетичні й дисметричні). Відповідно, розрізняють статико-локомоторну і динамічну атаксію.

Статико-локомоторна атаксія проявляється в порушенні стояння і ходьби. Цей вид атаксії пов’язують з переважним порушенням функції черв’яка мозочка. Хворий ходить хитаючись, широко розставляючи ноги для збереження рівноваги. Така хода, що нагадує ходу п’яної людини, називається атактичною. Хиткість спостерігається і при стоянні. Особливо легко виявити її, якщо поставити хворого в позу Ромберга – із зіставленими разом ногами і витягнутими вперед руками. І з заплющеними, і з відкритими очима хворий не може зберегти рівновагу, при спробі нахилити тулуб у будь-який бік він падає.

При динамічній атаксії (ураження півкуль) через порушення співдружніх дій м’язів, які беруть участь у рухах, спостерігається нерозмірність рухів, неможливість виконання точних рухів (пальценосова проба, п’ятково-колінна, вказівна).

При ураженні мозочка може з’явитися ністагм – ритмічне посмикування очних яблук при погляді в сторони або вгору, що обумовлено дискоординацією окорухових м’язів. Ністагм буває горизонтальним, вертикальним і ротаторним. При ураженні мозочка він переважно буває горизонтальним. Для дослідження ністагму хворому пропонують відвести очні яблука вліво, вправо, вгору, вниз, фіксуючи погляд в цьому напрямку протягом кількох секунд.

При пошкодженні мозочкових систем порушується мова і письмо. Мова стає уривчастою, вибуховою, скандованою – хворий говорить по складах, плутаючи наголоси. Порушення письма проявляється зміною почерку – хворий пише великими літерами (макрографія), лінії яких стають нерівними, зигзагоподібними, ламаними.

Мозочкові патологія, як правило, супроводжується зниженням м’язового тонусу від гіпотонії аж до повної атонії. Особливо знижується тонус м’язів при ураженні черв’яка мозочка. Об’єм пасивних рухів у суглобах при цьому перевищує фізіологічні межі, сухожилкові і періостальні рефлекси знижуються, м’язи стають млявими.