До барвистого віночка

Вишиваночка – сорочка,

Фартушок і чобітки,

Й різноколірні стрічки...

Це Оленка – українка,

Як вона співає дзвінко!

Як сміються оченята!

Як танцюють ноженята!

ПРИСЛІВ’Я

• Без верби і калини нема України

• Наша слава – Українська держава

• Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти

• Людина без рідної землі, як соловей без гнізда

• За рідний край хоч помирай

• Козацькому роду нема переводу

• Кожному мила своя сторона

• Задля свого роду – хоч у вогонь, хоч у воду

• Грудка рідної землі дорожче за золото

«Будівництво. Професії. Трудові дії»

ХТО ПОБУДУВАВ ЦЕЙ ДІМ?

На вулиці Садовій

Дім підвівся новий.

В нім вікна на всі боки –

Лічить не полічить.

А дах такий високий –

Пташкам не долетіть.

Дім - не відірвать очей,

В домі – тисячі людей.

Хто побудував цей дім,

Дім, де гарно жить нам всім?

АРХІТЕКТОР

Архітектор ставить дім

Багатоповерховий,

Ставить олівцем своїм

На аркуш паперовий.

Треба все нарисувать

Спершу на папері,

Звірити, підрахувать

Східці, вікна, двері.

Щоб віками він стояв

Щоб і світло й ванни мав.

Умивальники новенькі

Для великих і маленьких.

МУЛЯР Почався ранок трудовий,

Сигнал уже пробив.

Сьогодні муляр молодий

До праці приступив.

Двадцятий рік йому іде,

А він уже герой:

Дивіться – швидше всіх кладе

Він цеглу, муляр той.

Кладе стіну встигай за ним!

В завзятті молодім.

І з кожним ранком,

З днем новим

Росте все вище дім.

ПОКРІВЕЛЬНИК

Щоб сухим був дім, держалося

тепло,

Щоб зимою снігу в дім не намело,

Щоб у дощ не мокли люди в домі

тім, -

Покрівельник покрива залізом дім.

Ходить кран підйомний і людям з

висоти

Подає залізо дахове – листи.

Зміну покрівельник кінчає трудову,

Йому, мов на долоні, видно всю

Москву.

Площі й парки видно у вечірній

млі,

А над ними світяться зорі на

Кремлі.

ТЕСЛЯ

Злітає тирса хугою

З-під пилки – ось вона.

Це тесля вистругує

Рами для вікна.

Сокирою, рубанком

Заготовляє планки,

Робить підвіконники

Без сучка-задоринки.

Не знайдеш майстра кращого, -

Хвала йому і честь.

Недарма у теслі нашого

Орден є.

ШТУКАТУР

Із училища веселий

Парубчак прийшов до нас.

Штукатурить став він стелі

Швидко, жваво – цінить час!

Штукатурить хлопець стіни –

Аж лопатка дзенькає,

Щоб зробилися всі стіни

Рівними, гладенькими.

Він трудом своїм гордиться,

Розуміється в красі.

“Діло майстра, брат, боїться”, -

Про хлопчину кажуть всі.

МАЛЯР

Фарбувати вже пора –

Запросили маляра.

Без відра, без пензля він

Взявсь до фарбування стін:

Бризка фарбу рухом звичним

Він насосом механічним.

Бризка фарба по стіні,

Сонце світиться в вікні.

Стали стіни голубими,

Наче небо в вишині.

Дім готовий. В свята ці –

Поселяйтеся жильці!

КИМ БУТИ?

Будував би я дім –

Хай мене научать.

Намалюю

на папері

Дім великий,

вікна й двері.

Накреслю план я,

збудую точно

Будівлю славну,

яку захочу.

Тут намальовано

Перед –

Називається фасад.

Це вже

кожен розбере:

Осьде – ванна,

онде – сад.

План готовий, і навкруг

Сто робіт

на безліч рук.

Вже риштовання-краса

Вперлося у небеса.

Де важка робітка,

Там вищить лебідка,

Носить балки,

Наче палки,

Тягне цегли оберем,

Що обпечена вогнем.

По покрівлі виложили жесть –

Готовий дім, і крівля єсть.

Великий дім, чудовий дім –

На всі чотири сторони,

Дітлахам є в домі цім

І затишок, і просторінь.

ЗАГАДКИ

В рот каміння набирає

Без усяких перешкод,

Будувати помагає

Довгу греблю і завод.

Як він зветься –

Відгадай-но?

(Екскаватор) це, звичайно.

Не спортсмен, не чоловік,

А на лижах цілий вік.

Землю риє, а не звір,

У труді він богатир. (екскаватор)

Цілу тонну захопив

І поніс, куди хотів. (екскаватор)

Тонну ґрунту він підняв

І на самоскид поклав. (екскаватор)

Має пащу грізну

І зуби залізні

В землю вгризається...

Як називається? (екскаватор)

Він працює на будові,

Носить плити стопудові

(підйомний кран)

Дім залізною рукою

Збудував для нас з тобою

(підйомний кран)

ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА

Дім

А тепер збудуєм дім.

Дах і вікна є у нім.

Створити «дах» пальцями обох рук, з’єднавши їх подушечками під кутом. Великі пальці з’єднати по прямій лінії. Утвориться трикутний «дах» з «вікнами». Розсунути ширше зап’ястки, а лікті притиснути до тулуба. Вийде «високий дім»

«Меблі. Частини меблів.»

ЗАГАДКИ

З головою він накритий,

Несуть йому їсти й пити.

Та він страви не вживає –

Все хтось інший поїдає. (стіл)

Чотири брати одним поясом підперезані,

Під одним капелюхом стоять. (стіл)

В лісі народився, в лісі вирі,

А в дім прийшов, всіх навкруги зібрав.

(стіл)

Має чотири ноги, але не звір,

Має пір’я й пух, але не птах,

Має тіло й душу,

А часом буває й так. (ліжко)

В лісі росло,

В столяра пишалося,

В гарного хазяїна

Прядивом вкривалося. (стіл)

Під одним дахом

Чотири брати стоять (стіл)

У кожного в домі

Така дивина:

Братів аж чотири,

А шапка – одна (стіл)

З ногами, а без рук,

З боками, а без ребер,

Зі спиною, а без голови (стілець)

* * *

Одяг в шафу всі складають,

А на ліжко спати лягають.

* * *

Зручно в кріслі примощуся –

Телевізор я дивлюся.

У кімнаті наче пан,

Розмістився наш диван.

І сидіти, і лежати

Зручно вам на нім, малята.

* * *

- Ні, з мене досить! - Я сказав,

І за речами стежить став.

В шухляду клав я олівці

І вішав на стілець штанці.

* * *

Заглядають у дзеркало всі:

І дорослі, і малі.

Демонструють різну моду,

Розглядають свою вроду.

Перед ним у перукарні

Роблять зачіски вам гарні.

ЗВІДКИ СТІЛ ПРИЙШОВ?

Ось зошит, книга. Бачу, знов

За стіл сідаєш ти.

А хто цей стіл? Звідкіль прийшов?

Ти б міг розповісти?

Приніс він пахощі сосни –

Із лісової глушини.

Цей стіл – сосновий стіл міцний –

Бере з лісів початок свій.

До нього пильно придивись, -

Він сам сосною був колись.

Він ріс – по стовбуру текла

Живиця сонячна, смола.

І в лісопилці, де ріка,

Він став дошкою з кругляка.

При допомозі верстака

Чотириногим став.

ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА

Стільчик

Варіант 1. Вихідна позиція. Ліву долоню поставити вертикально, пальці уверх – це «спинка» стільця. До неї приставити кулачок правої руки – це «сидіння».

Н умо, дітки, молодці, посідаймо на стільці. Небагато треба вміння – зробим спинку і сидіння.

Варіант 2 (ускладнений). Змінювати положення рук почергово на рахунок «раз-два». «Раз»: ліва рука - «спинка», права рука - «сидіння». «Два»: права рука - «спинка», ліва рука – «сидіння».

Стіл

Праву руку зігнути в кулак, зверху на нього покласти горизонтально ліву руку.

З головою він накритий,

Несуть йому їсти й пити,

Та він страви не вживає –

Все хтось інший поїдає.

«Скоро літо»

ЗАГАДКИ

В небі ластівка летить,

З вітром листя шелестить.

Воду п’є лелека.

Коли це буває? (літом)

Сонце пече, липа цвіте,

Вишня поспіває,

Коли це буває? (влітку)

Всі його люблять,

Всі його чекають,

А хто подивиться –

Кожен скривиться (сонце)

Високо стоїть,

Одне око має,

Всюди заглядає (сонце)

Хто однаково всіх любить?

Всіх однаково голубить?

Кожний скоса тільки гляне,

А обняти не дістане (сонце)

Два брати рідні:

Одного всі бачать, але не чують,

Другого всякий чує, але не бачить

(грім і блискавка)

Червоне коромисло

Через річку повисло (веселка)

Він скрізь: у полі і в саду,

А в дім не попаде,

І я тоді лиш з дому йду,

Коли вже він не йде (дощ)

Не дід, а сивий,

Не спить, а стелиться,

Вкриває землю й океан,

А зовуть його ... (туман)

Теплий довгий-довгий день, Повна миска черешень, Достигає жовтий колос, Демонструє коник голос,

І суничка дозріває.

Тож коли це все буває?

(Улітку)

Розквітають в луках квіти, зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною... (літо йде)

Гріє, гріє, припікає всіх у воду

зага­няє. (Сонце)

Вдень у небі гуляє,

а ввечері на землю сідає. (Сонце)

Блакитна хустина,

червоний клубок по хустині качається,

людям усміхається.

(Сонце і небо)

Що сходить без насіння? (Сонце)

Жовтий котиться клубок,

Та клубок цей без ниток.

Ані його розмотати,

Ні нового намотати.

Цілий день катається:

Спершу піднімається,

Згодом опускається.

Як це називається? (Сонце)

Ревнув віл на сто гір,

На тисячу городів (грім)

Без рук, без ніг,

А стукає й гримить (грім)

Що без леза та без зуба

Розтина міцного дуба? (блискавка)

За горами, за лісом

Золота діжа встає (сонце)

Дівчина з коромислом

Вийшла в дощик літній,

А на тім коромислі

Стрічечки семицвітні (веселка)

Зоряна зоряниця,

Молода дівиця,

Гуляти ходила, сльозу зронила.

Місяць бачив – не підняв,

Сонце встало – і підняло (роса)

* * *

Вранці трави з росою

Червень косить косою.

А навколо, навколо –

Сяє світ червіньково:

Червоніють хмарини,

І червоні мачини,

І черешні червоні.

М. Сингаївський

ЧЕРВЕНЬ

Той, хто бачив, як розкішні

Маки вогняно цвітуть,

Як в садках дозрілі вишні

Аж гілки додолу гнуть.

Той, хто в пору косовиці

На узліссі поміж трав

Соковиті полуниці

В повні кошики збирав,

Той розкаже сам, напевне,

Чом це здавна між людей

На Вкраїні зветься Червнем

Перший літній місяць цей.

ЛИПЕНЬ

А коли розквітнуть липи

Посеред твого двора,

Значить, це надходить липень, Найпахучіша пора.

Цілий день клопочуть бджоли,

З лип узяток беручи.

Медом пахне все навколо,

Матіолою вночі.

Глянь: уже в полях навкружних

Починаються жнива.

Дітвора весела й дружна

В таборах відпочива.

І назавжди теплу згадку

Збереже про табори,

Про походи і палатки

Й біля вогнищ вечори.

Підставляй під сонце тіло,

Не ховайсь від сонця в тінь,

Набирайся в липні сили,

Загартуйся й відпочинь.

СЕРПЕНЬ

Йшли з серпами в поле жниці

У далекій давнині:

Вже покошена пшениця,

Треба жати ячмені.

Сонце жниць пекло нестерпно,

Руку муляли серпи.

Клав у копи місяць серпень

Потом зрошені снопи.

А тепер в колгоспнім полі

Подивися - там і тут

Є машин у нас доволі,

Щоб полегшить людський труд.

Гуркотять в степах комбайни, -

Наших трав не вижне серп!

Тільки місяць урожайний

Зветься Серпнем дотепер.

ЧЕРВЕНЬ

У червні дні такі ясні,

В саду щебечуть птиці.

А на кульбабу лиш дмухни –

Відразу розлетиться.

ЛИПЕНЬ

В липні сіно йдуть косить,

Грім далекий буркотить,

Залишає вулик свій

Молодий бджолиний рій.

СЕРПЕНЬ

В серпні ми збираємо

Урожай полів,

Хвилями безкраїми

Ллється вільний спів.

Сонечку над нивами

Цілі дні світити.

Соняшник зернинами

Стиглими набитий.

* * *

Дощ рясний, густий, сріблястий,

Теплий, теплий припустив

На лани, дуби гіллясті,

На посадки груш і слив.

Г. Донець

ЛИПЕНЬ

Липень – лагідна пора –

Огірочки вибира,

Ходить по леваді босий,

Умиває квіти в росах.

Липень – сонячний, засмаглий,

Духом липовим пропахлий.

Л. Перевалова

ЛИПЕНЬ

Здрастуй, липень, кучерявий!

Із дванадцяти братів

Тільки ти м’які отави

Стелиш на моїй путі,

Тільки ти один зі мною

Слухаєш під скрип гарби,

Як вечірньою добою

Перепели б’ють в забій,

Як бджола летить із поля

До пахучих щільників,

І в душі ростуть поволі

Ритмів золоті разки.

ЧЕРВЕНЬ

Ходить літо білим світом.

Від двора і до двора,

А за літом –

Червень слідом

Спілі ягоди збира.

І солодкі, і червоні

Обриває тут і там,

Не сороці, не вороні –

Куштувать дає шпакам.

- Ну, які вони? – питає -

Чи сподобались, чи ні? –

І збирає – вибирає

Найспіліші та смачні

У найбільший козубок

Для малят у дитсадок,

Запашні та соковиті –

Щедрим сонечком налиті.

ЛИПЕНЬ Ходить між липами легко липень, небо вночі позіхає на сушу, сизий шуліка у небі глибоко, наче камінчик, з місця не зрушить..

ЛІТО Лежить натомлена земля, вся динями і сонцем пахне. Де шлях прокурений петля, в пилюці подорожник чахне.

Шмага чубаті ячмені, як батогом, під боки вітер... На незагнузданім коні, в’їжджає в степ червоне літо...

ЛИПЕНЬ

Липень — пасічник в брилі. Липи будячи від сну, Підлива нектар бджолі В кожну квітку запашну. Походжа туди й сюди, Бриль, як сонце, підніми, Пахнуть солодко меди Поміж квітами всіма.

Т. Коломієць

СЕРПЕНЬ

Руки в серпня пахнуть полем,

Сонцем, житечком доспілим,

Бо багато, як ніколи,

На жнивах у нього діла.

Там, де ниви урожайні,

Де дорідний колос гнеться,

Він жнивує на комбайні,

Хоч і досі серпнем зветься.

Т. Коломієць

ЧЕРВЕНЬ

У червня, у художника

Пензлики з кульбабки,

Палітра — з подорожника,

А фарби — сонця крапки.

Блука, не знає втоми він

Від сходу і до заходу,

Де пройде — там червоними

Стають між листям ягоди.

Т. Коломієць

^СОНЯХИ

Вікна посвітліли В нашої хатини — Соняхи розквітли Вранці біля тину.

В золоті тарелі

На вітрах заграли.

Сонечко ласкаве,

Літо прославляли.

ЛІТО – ЛІТЕЧКО

В небі сонечко яскраве,

В травах – коники,

А у лісі кучерявім

Дзвонять дзвоники,

Схожа вродою із сонцем

Кожна квіточка,

Стигне вишня під віконцем –

Літо ... Літечко.

ЛІТО НАСТУПАЄ

В сад прийшли під вишню ми

Ранньою порою:

Нас умили гілочки

Свіжою росою,

Стали рвати вишеньки

Із самого ранку, -

На солодке вишеньки

Будуть до сніданку.

Рвали, рвали вишеньки

Кожний поодинці,

А нарвали вишеньок

Кожен – по корзинці!

Чисті-чисті вишеньки,

Наче їх помито...

За червоні вишеньки

Уклонімось літу.

ЛІТО

Заховало тінь під віти,

Відпустило в небо вітер.

Одягло вінок з колосся

І присіло на покосах.

Гори хліба дарувало

Тим, що землю засівали,

І котило жовті дині

Всім, хто вийшов в поле нині.

ЛІТО

Літо, літо золоте

Випиває роси

Та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

Вишнями в садочку,

Одяга на цілий світ

Сонячну сорочку.

А. Загорудний

В ЛУЗІ

Як же влітку на радіти?

В небі – сонце, в лузі – квіти.

І трава навкруг зелена

Так і лащиться до мене.

В небі жайворон, як дзвоник,

А в траві стрибає коник.

Я за ним біжить завзято,

Хочу коника впіймати.

Вже ось-ось його торкаю,

Він лиш – стриб! – і вже немає.

Ще й до того має звичку

Заховатися в травичку.

Не знайти його ніколи,

Бо зелений має колір.

Р. Юзва

СОНЯЧНЕ ЯБЛУКО

Медом яблуко налите

Зачепилось на гіллі,

По садочку ходить літо

У солом’янім брилі.

Літо яблука зриває

І підносить дітлахам.

Гарну пісеньку співає:

- Цьому дам і тому дам...

А маленькому – найбільш,

Подарую цілий ківш,

Покуштуйте, любі діти,

Подаруночки від літа.

В. Крищенко

ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА

Ми змайструємо з піску плескаємо в долоні

Все що нам захочеться

Коля зліпить колобок долоні «ковшиком», «ліпимо» колобок

А Марина – теремок з’єднати прямі долоні над головою

«криша»

Оля ліпить різних риб притискаємо долоні одна до одної,

рухаємо ними в різні боки

А Микита – білий гриб одна рука стиснута в кулак, а зверху її

прикрити долонею іншої руки «шляпка гриба»

Все ми можем змайструвати плещемо в долоні

Треба лиш пісочок мати.

«Комахи. Риби»