2. Предмет і функції прикладних соціологічних досліджень.

Місце прикладної соціології в системі суспільствознавства ще не зовсім усвідомлене й не визначено. Найчастіше неї ототожнюють із проведенням емпіричних або конкретних соціологічних досліджень: думають, що прикладна соціологія - це наука, що вивчає конкретні суспільні процеси, системи, інститути, соціальні структури, організації і їхні компоненти. При такому підході прикладна соціологія виглядає як сукупність або галузевих соціології, або проведених у їхніх рамках емпіричних соціологічних досліджень, що ставлять завдання емпіричного обґрунтування наукового висновку, і лише на заключній стадії - розробку практичних рекомендацій, що переслідують зовнішні стосовно соціології мети.

Серед функцій прикладних соціологічних досліджень варто виокремити.

- інформаційна,

- управлінська,

- прогностична,

- просвітня,

- контрольна,

- пропагандистська.

3. Місце соціологічної інформації в системі державного управління та в соціальній сфері.

Соціологічна інформація, будучи надзвичайно коштовним й оригінальним інформаційним ресурсом, використається сьогодні в практиці державного керування без особливої користі. Втім, це ставиться й до інших сфер життєдіяльності суспільства. Незважаючи на велику кількість проведених досліджень у країні, не можна не погодитися з Е.П. Тавокиним, коли він говорить про те, що “ є багато підстав затверджувати, що соціологічні дослідження поки ще не перетворилися в органічний необхідний елемент соціальної практики, а їхні матеріали в значній частині не залишають сферу самої соціологічної науки” . Е. П. Тавокин зв'язує це насамперед із суперечливістю усередині самої соціологічної науки, невідповідністю історично сформованих методологічних принципів природі пізнаваної соціальності.

Однак, на наш погляд, навіть наявні пізнавальні можливості соціології не використаються в діяльності органів керування повною мірою. Можна припустити, що однієї із причин цього положення є існування особливостей цього виду інформації, що утрудняють його застосування в практиці державного керування, що знижують значимість соціологічної інформації в очах приймаючі управлінські рішення державних службовців. 

Для з'ясування специфіки соціологічної інформації, що визначає можливості й обмеження для використання її в державному керуванні представляється доцільним уточнити зміст поняття “соціологічна інформація”, соотнеся його зі змістом більше широких понять “ інформація”, “соціальна інформація” й “наукова інформація”.

Найбільш об'ємним, родовим поняттям стосовно іншим зазначеним в аналізованій предметній сфері є поняття “інформація”.

У ході дискусії про природу й сутність інформації, що розгорнулася в 60-70 р. нашого століття, оформилися два основних підходи до розуміння цього феномена. Атрибутивна концепція розглядає інформацію як фундаментальна властивість матерії, що існує об'єктивно, поза залежністю від пізнання її й використання. У цій логіці інформація розглядається як атрибутивна характеристика систем будь-якого типу, будь-якого рівня організації й складності. Функціональна концепція інформації вважає її не субстанціональною властивістю всієї матерії, а лише функціональною властивістю систем керування, зв'язком керуючих систем з керованими. На думку М.Ю. Тихонова, ці концепції застосовні в різних сферах аналізу, і отже розходження цих підходів умовно, кожний містить “зерно розуміння”. Безліч визначень поняття інформації рівного ступеня мають право на існування, фіксуючи різні аспекти багатогранності цього феномена.

При підході, акцентованому на гносеологічних і соціальних характеристиках інформації, важливим моментом є розуміння того, що поняття “інформація” містить у собі не сам зміст дійсності, а відбиття, вираження й позначення цього змісту. Інформацією називаються результати процесів відбиття, вираження й позначення фрагментів змісту об'єктивної реальності.

Можна позначити наступні якісні характеристики інформації як явища:

- є об'єктивно існуючим феноменом универсума;

- виражає й позначає елементи об'єктивної реальності;

- має матеріальну й ідеальну форму;

- є двоїстим елементом процесу комунікації, виступаючи одночасно засобом і метою;

- має якісні й кількісні характеристики.

Соціологічна інформація є соціальною інформацією, що отримана в результаті цілеспрямованої пізнавальної діяльності, методологія, методи й процедури якої продуцированы й обґрунтовані науковою свідомістю. Норми оцінки результатів цієї пізнавальної діяльності, норми й форми подання цих результатів історично зложилися в ході формування наукового мислення й у середовищі представників наукового співтовариства.

У науковій літературі виділяються два тлумачення поняття ”соціологічна інформація”. Одне тлумачення, більше широке, включає в зміст поняття всю сукупність теоретичних концепцій, висновків і положень, розроблених і функціонуючих у соціологічних науках, представлених у вигляді знань і відомостей.

Другий підхід до розуміння соціологічної інформації звужує зміст терміна, включаючи в його обсяг тільки сукупність результатів соціологічних досліджень у формі повідомлень і відомостей, активно використовувані в практичній діяльності людей.

Найбільш прийнятним представляється підхід, що включає в зміст поняття “соціологічна інформація” всю сукупність знань і відомостей, вироблених і функціонуючих у рамках соціологічної науки.

Однак, необхідно розрізняти два різновиди інформації усередині цього класу залежно від рівня узагальнення, на якому вони функціонує: концептуально-теоретичну інформацію й інструментальну інформацію. Тип концептуально-теоретичної соціологічної інформації включає знання й відомості у формулюваннях наукових теорій і законів і відповідає теоретичному рівню в структурі соціологічного знання. Тип інструментальної соціологічної інформації включає результати прикладних соціологічних досліджень у вигляді знань і відомостей у формулюваннях опису фактів і відповідає емпіричному рівню соціологічного знання.

Типи соціологічної інформації перебувають у складній взаємодії, обумовленій взаємодією теоретичного й емпіричного рівнів у соціології. Інструментальна інформація містить опис і пояснення різноманітних конкретних проявів загальних закономірностей, сформульованих у концептуально-теоретичній інформації. Концептуально- теоретична інформація визначає логіки й схеми, відповідно до яких формуються масиви інструментальної інформації.

Практика соціального керування в переважній більшості випадків використає інструментальну соціологічну інформацію. Саме для цього типу інформації важливо відповідати вимогам, пропонованим у керуванні до соціальної інформації.

Концептуально-теоретична інформація виступає вихідною інформацією усередині прикладного соціологічного дослідження, що розуміє як єдність методології, методики й організації. У цьому змісті, у випадку, якщо проведення соціологічних досліджень є видом діяльності підрозділу в структурі органа керування, можна говорити про використання концептуально-теоретичної інформації при формуванні управлінських рішень, що стосуються координації й регулювання цієї спеціальної діяльності органа керування. Крім того, помітимо, що в ході организуемых органом керування соціологічних досліджень поряд з інструментальної, може бути отримана й концептуально-теоретична соціологічна інформація. Однак вона виступає результатом спеціальної інтелектуальної роботи з інформацією й цією роботою є додатковою стосовно посадових обов'язків соціолога, проявом його професійних інтересів, професійних амбіцій. Безпосереднього впливу на вироблення конкретних управлінських рішень вона не робить, засобу її вираження (спеціалізована лексика, формулювання у вигляді теоретичних положень і законів) просто не пристосовані до умов управлінської діяльності, раціональність якої, на наш погляд, визначається в чималому ступені здатністю до доцільного спрощення, редукції складності внутрішнього й зовнішнього середовища.

Таким чином, інструментальна соціологічна інформація є основним видом соціологічної інформації, застосовуваним у соціальному керуванні для вироблення управлінських рішень.

 Отримана методами прикладної соціології, інструментальна соціологічна інформація має наступні особливості, які впливають на можливості використання її в практиці керування:

- регресія корисності із часом

- регресія обсягу при переході від первинної до вторинної інформації

- обмежена здатність до формалізації

- значні фінансові витрати на одержання інформації

- значні організаційні зусилля на одержання інформації

- значні тимчасові витрати на одержання інформації

- трудомісткість забезпечення якості інформації й контроль якості інформації

Очевидно, що для того, щоб соціологічна інформація відповідала інформаційним потребам державного керування, потрібно тривалий і цілеспрямований процес організації цього каналу інформації, що орієнтується на інформаційні технології, що постійно обновляються, і нові тенденції розвитку сфери прикладних соціологічних досліджень. Постійні зусилля потрібні як з боку спеціалізованих соціологічних організацій, що поставляють соціологічну інформацію, так і з боку органів державного керування як споживачів цієї інформації.

На наш погляд, соціологічна інформація може бути максимально корисно включена в процес підготовки управлінських рішень у випадку, якщо виконуються дві умови: у перших, організація здатна використати соціологічну інформацію ефективно (тобто не має до цього перешкод у своїй формальній структурі й неформальних аспектах життєдіяльності); по-друге, наявна інформація має необхідну якість і відповідає деяким вимогам, пропонованим нормами діяльності організації.

У всякому разі, специфічна природа взаємин соціологічної інформації й керуючих організацій являє собою цікавий предмет досліджень. Розробка цієї проблематики ймовірно відкриє нові перспективи в розвитку державного керування.

Література  

Тавокин Е.П. Проблеми пізнання й аналізу в соціології - М., 1993.

Романовский Н.В. Соціологія й інститут державної служби // Соціологічні дослідження- М., 1999, №2.

Афанасьєв В.Г. Соціальна інформація - М.: Наука, 1994.

Соціологічна наука: інформаційні аспекти - М.: Інститут соціології РАН, 1980.

Паниотто В.И. Якість соціологічної інформації - Київ: Наукова думка, 1986.

Васильєв Г.Г. “Роль конкретних соціологічних досліджень у науковому керуванні соціальними процесами”- М.: МГУ, 1981.

Кускова Л.И. Соціологічна інформація в структурі інформаційно-аналітичного забезпечення. Дисертація канд. социологич. наук. - М., 1997.

Чекалов Б. Соціологічна інформація й соціальна практика // Болгарський соціологічний журнал. - 1982. - Т. 5.

Лекція 2. Історія прикладних соціологічних досліджень.

Можна впевнено сказати, що соціальна наука має багатий історичний досвід проведення прикладних досліджень. Разом з тим не можна не відзначити, що останнім часом ми в багатьох відносинах втратили інтерес до прикладних досліджень у суспільних науках, у тому числі й у соціології. У цій області за останні 30 років (початком сучасних соціологічних досліджень уважаються 60-і роки) не було досягнуто задовільних результатів. Конкретні соціологічні дослідження обмежувалися переважно рамками найбільш простого пізнавального циклу: від живого споглядання - до абстрактних визначень і від них - до емпіричних дій (рекомендаціям). Цьому відповідало перевагу емпіричних методів, найчастіше анкетних опитувань. Не було підготовлено й проведене жодного соціального експерименту.

Збір відомостей про господарське й громадське життя сходить до статистичних описів державних установ. В 1598 р. Джон Стоу описав будинку, церкви, школи, звичаї елизаветинской Англії. Через два століття бедфордский шериф Джон Ховард почав унікальне обстеження тюремних установ Англії й Уельсу. Ховард не тільки дав кількісний аналіз в'язниць у всіх графствах, але й докладно проаналізував харчування, одяг, працю ув'язнених, санітарні умови їхнього змісту. Ховард відвідав також всі

в'язниці Франції, Німеччини, Швейцарії й Голландії й дав їхній порівняльний опис.

У першій половині XIX в. бібліотека соціальних обстежень нараховувала вже десятки видань. Особливо багато писали про положення промислового робітничого класу. Один з таких праць, виконаний на основі особистих спостережень і статистичних звітів фабричних інспекторів, належить Ф. Энгельсу - «Становище робітничого класу в Англії» (1844-1845 р.).

Класичне соціальне обстеження було здійснено англійським підприємцем Чарльзом Бутом, що вивчив умови життя в Лондоні. Його робота «Життя й праця населення Лондона» займає 17 томів. Вона вплинула на методологію й тематичну програму соціальних обстежень у Європі й Америці. Більшість соціологічних проектів початку XX сторіччя була виконана в рамках канонів, заданих Бутом⁹. Бут виходив з ідеї, що основним критерієм соціальної структури суспільства й міської агломерації є величина доходу. Бут установив концентричну структуру міста, передбачивши тим самим знамениту зональну гіпотезу Э. Берджесса, і ввів у методологію соціальних обстежень техніку картографування - він розфарбовував лондонські квартали в різні кольори залежно від доходу їхніх жителів. Три роки Бут жив серед бідноти й провів тисячі особистих інтерв'ю. Зокрема, його звіт про стан релігійності в Лондоні заснований на 1800 інтерв'ю.

Десятки соціальних обстежень початку XX в. являли собою більш-менш точні аналоги бутовских описів. Помітний крок уперед був зроблений статистиком Сибомом Раунтри, що в 1910 р. вивчив розподіл сімейних бюджетів у невеликому англійському місті Йорку.

Одне з найбільш значних досягнень у методології соціальних обстежень належить Джону Боули - математикові з Лондонської вищої школи економіки й політичних наук. В 1912 р. група муніципальних діячів звернулася до нього за консультацією із приводу вивчення робітничого класу. Оскільки засобу були обмежені, Боули запропонував метод вибіркового обстеження на основі списку домогосподарств. В 1920-і рр. було проведено масове обстеження за методикою Бута-Боули. Воно одержало назву «Нове обстеження життя й праці» і включало відомості про транспортну систему Лондона, установах утворення, промисловості, вільному часі, соціальній організації, уживанню спиртних напоїв і правопорушенням.

В XX сторіччі соціальні обстеження всі частіше приймали форму багаторазового збору даних через певний проміжок часу. Згодом вони одержали назву лонгитюдных. Вивченню вдач і думок британців була присвячена серія великомасштабних досліджень суспільних настроїв під керівництвом X.Уилкока «Масове спостереження» (1937 р.). Спочатку 37 добровольців робили докладні записи про усім, що бачили й чули в певний день - саме 12 лютого. Потім обстеження стало вироблятися щомісяця - працювали вже більше тисячі добровольців-спостерігачів, які вивчали суспільні настрої в період другої світової війни. Тематичний репертуар «Масового спостереження» включав такі сфери суспільної свідомості, як мистецтво, наука, кіно, релігія, споживчі переваги, астрологія, пацифізм і т.п.». В 1948 р. можна було зрівняти результати трьох етапів «Масового спостереження».

У Сполучених Штатах соціальні обстеження спочатку проводилися без якого-небудь зв'язку з університетською науковою традицією. Одна з перших такого роду розробок - обстеження В. Дюбуа «Филадельфийский негр». Протягом 15 місяців Дюбуа збирав відомості про житлові умови, роботу, доходи й утворенні негрів у Філадельфії. Сумарна кількість обстежених склало 9 тис. чоловік. Це була перша робота з расової проблематики, що відкрила важливий напрямок соціальних обстежень.

Широку популярність одержало соціальне обстеження Питтсбурга, проведене в 1909 - 1914 р. Підлогою Келлогом. Їм були зібрані докладні відомості про зайнятість робітників у сталеливарній промисловості Питтсбурга, їхніх доходах, стані здоров'я, умовах праці й побуту, якості житла, утворенні, сплаті податків, злочинності, відпочинку. Якщо проект Буту був спрямований на вивчення проблеми бідності, то американські «сервейеры», скоріше, працювали в жанрі «соціального портрета» - вони намагалися довідатися якнайбільше цікавого про усім.

Масштаби «Спрингфилдского обстеження», яким керував Шелби Харрисон, перевищували все досягнуте раніше. В 1912 р. Фонд Расселл Сейдж створив Відділ соціальних обстежень і суспільного спостереження. За 3 місяці до опитування в Спрингфилде (штат Іллінойс) розгорнулася гучна газетна кампанія по виявленню «соціальних проблем». У проект включилися всі жителі міста, кожний з яких вніс у фонд проекту 10 центів. Крім того, у роботі брали участь тисячі добровольців.

Характерно, що ніхто з «сервейсров» не порушував питання про вплив, що спотворює, дослідницького ентузіазму на якість даних. Навпаки, метою обстеження було викликати суспільний резонанс. «Установити факт - це тільки початок справи, перший крок для того, щоб зробити факт ефективним, - писав К. Тейлор. - Завершальний крок - це така презентація факту, при якій ви набуваєте впевненості, що він прийнятий співтовариством». ДО 1928 р. у США було проведено 154 «загальних» обстеження й 2621 спеціалізоване.

У ранній американській соціології обстеження (survey) зв'язувалося переважно з інженерною орієнтацією й втілювало ідеали «Американської мрії». Соціальне обстеження служило своєрідною формою артикуляції соціальної утопії. «Поза утопічним баченням дослідницьких завдань і наснаги, що виникає в передбаченні майбутнього, основна мета обстеження недосяжна», - писала К. Ароновичи. Згодом, коли в методології соціальних наук взяв гору позитивістський ідеал строгого незацікавленого знання, утопічна ейфорія була витиснута принаймні в «підсвідомість» соціології. В. Томлинсон справедливо зауважує, що прагнення соціолога вдосконалити організацію суспільства часто суперечить кваліфікованій дослідницькій роботі, що полягає в тім, щоб перетворити пристрасть доброзичливця (do-gooder) у компетентність фактофиксирующего аналізу

Академічна соціологія, що зложилася наприкінці XIX - початку XX в., дистанціювалася від масових обстежень і розвивалася в руслі теоретичних доктрин. Новий етап розвитку соціологічної методології пов'язаний із Чиказькою школою, найбільш продуктивний період діяльності якої доводиться на 1920-і рр. Важливою рисою чиказького методологічного стилю є прагнення до точного емпіричного опису процесу соціальної дезорганізації на індивідуальному й социетальном рівнях. Уперше в історії науки чиказькі соціологи стали систематично використати включене спостереження, неструктуроване інтерв'ю, особисті документи й т.п. Комплекс різноманітних описів якого-небудь фрагмента міського співтовариства одержав назву case study - дослідження случаючи. При цьому «мікроскопічний» аналіз мотивів поводження людини сполучався з теоретичною концепцією міста як функціональної системи, що розвивав лідер школи Робертпарк. Case study нагадувало сенсаційне журналістське розслідування. Парк надавав виняткового значення інформації, отриманої з перших рук. Колишній редактор провінційної газети, він був переконаний, що соціолог - це дуже акуратний, відповідальний і науково підготовлений репортер.

В основі case study - неструктуроване інтерв'ю. Воно часто використалося працівниками соціального забезпечення й психологами, але в масових опитуваннях предпочитались «запитальники», підмети кодуванню. В 1920-і рр. «інтерв'ю» чітко відокремлювалося від запитальника. Неструктуровані методи збору даних у сполученні з експериментом використали в пригороді Чикаго Хоуторне Ф. Ретлисбергер і Дж. Діксон. Р. Ликерт, П. Лазарсфельд, Р. Мертон і П. Кендалл вивчали за допомогою неструктурованого інтерв'ю установки, споживче поводження й масова комунікація. Інтерв'ю асоціювалося з неструктурованим інтенсивним вивченням невеликого числа випадків, а «запитальник» призначався для статистичного аналізу. У роки війни, коли значний розвиток одержав контент-анализ (у зв'язку з вивченням ворожої пропаганди), були початі спроби квантифікації неструктурованих опитних відомостей.

Характерні об'єкти дослідницького інтересу чиказьких соціологів. Це життєпис польського емігранта (У. Томас і Ф. Знанецкий), що став класичним зразком «історії життя»; положення негрів у Чикаго (Ч. Джонсон); бродяг-сезонні робітники, що мігрують на Захід (Н. Андерсен); дезорганізація родини (Э. Маурер); молодіжні угруповання й банди (Ф. Трешер); самогубства (Р. Кейвен); єврейське гетто (Л. Вирт); соціально-територіальна стратифікація міста - «Золотий берег і нетрі» (X. Зорбау); платні танцзали (П. Кресси); внутрішнє життя готелів (Н. Хайнер), організована злочинність у Чикаго (Дж. Ландеско), історія життя злочинця - «Джек-роллер» (К. Шау); страйк (Э. Хиллер), громада російських молокан (П. Юнг). Таємничий мир «соціальних проблем» відкривався чиказьким дослідникам приблизно так само, як екзотична культура антропологові.

Парк і його колега Эрнест Берджесс трактували місто як гігантську лабораторію, у якій здійснюється природне експериментування над людським поводженням. Щодо цього чиказька методологія здійснила перехід від case studies до наукового соціологічного аналізу з використанням методів експериментальної перевірки гіпотез. Ця лінія одержала розвиток уже в Колумбійській соціологічній школі. Статистичні методи в інструментарії соціологічних досліджень остаточно взяли гору в 1940-і рр., В 1941 р. вийшов перший підручник статистики для соціологів, велике значення стало надаватися й оцінці репрезентативності даних. Case studies були відтиснуті на периферію соціологічної методології. Еталоном наукового соціологічного дослідження згодом став планований експеримент, плани якого були розроблені Дональдом Кэмпбеллом. Прагнення до естественнонаучным лабораторних реконструкцій соціальних процесів сполучалося в Чиказькій школі з неокантианской установкою на розуміння раціонального змісту, що вкладає індивід у свої дії. На противагу бихевиористам Парк уважав, що зв'язок між стимулом і реакцією в людському поводженні опосередкована смыслополаганием індивідуальної дії.

На початку 1940-х рр. Э. Берджесс спробував здійснити репликат (повторення) проекту Р. Энджелла по вивченню родини в умовах кризи. Його ціль полягала в тім, щоб перевірити надійність методу «дослідження случаючи». Хоча в роботі над репликатом брали участь досвідчені соціологи, у тому числі Р. Мертон і сам Р. Энджелл, надійність його результатів була оцінена невисоко. При повторенні проекту використалися статистичні методи, строгі схеми аналізу даних, тому репликат не цілком відповідав методологічній манері «дослідження случаючи». Робота не була опублікована й до 1945 р. інтерес до подібного роду дослідженням згас.

Наприкінці XX в. «дослідження случаючи» знайшли нове життя. Те, що мається на увазі під «дослідженнями случаючи», залежить від розуміння традиційних кількісних методів. Наприклад, А. Лиджфарт думає, що «дослідження случаючи» істотно відрізняється від дослідження багатьох «випадків» - останній методологічний підхід позначається як компаративний. Дж. Митчелл визначає «дослідження случаючи» як докладне вивчення події, що ілюструє загальний принцип. У монографії Дж. Фиджина, А. Орума й Г. Сьоберга «дослідження случаючи» трактується як глибинне, всебічне вивчення одиничного соціального феномена з використанням якісної методології. Якісно збагачена, життєва соціологія протиставляється стандартної сучасної «журнальної соціології» американського зразка. Одна із причин популярності «досліджень случаючи» пов'язана з поширенням паранауки й ослабленням внутрішнього нормативного контролю в професійному співтоваристві.

Ріст популярності масової періодичної преси наприкінці XIX - початку XX в. обумовив виникнення ще одного виду соціальних обстежень - опитувань аудиторії органів масової інформації. Спочатку вони одержали найменування «солом'яні опитування» (straw polls). Уперше повідомлення про «солом'яне опитування» з'явилося в 1824 р. у Вилмингтоне (штат Делавэр), а потім у Північній Кароліні (газета «Старий» може вважатися піонером цього починання). Систематичні опитування були проведені «Бостон Глоб» (1883 р.), «Нью-Йорк Геральд» (1908, 1912 й 1916 р.). Бланк опитування публікувався на газетній смузі й читач повинен був заповнити його, вирізати й послати в редакцію. Хоча відомості публікувалися у вигляді процентних розподілів, які-небудь міркування про якість даних були відсутні. Виключення склала спроба газети «Диспэтч» (Колумбус, штат Огайо) збирати думки за допомогою групи розповсюджувачів надрукованого бюлетеня. Це була перша спроба систематичної організації польового інтерв'ювання, у тому числі відбору респондентів по підлозі, віку, професії й місцю проживання. До середини 1940-х рр. одержали популярність опитування «Миннеаполис Старе Джорнэл энд Трибьюн», газет «Ивнинг Бюллетин» у Філадельфії, «Вашингтон Пост».

В 1920-і рр. опитування аудиторії газет і журналів придбали величезну популярність. Тільки в ході президентських виборів 1928 р. було проведено 85 «солом'яних опитувань». Хоча в центрі уваги перебували вибори, збиралися відомості про самі різні сторони життя американців. Ще під час першої світової війни виникла тема про участь США в бойових діях. Конгресмен Э. Лэндин розіслав своїм виборцям 54 тис. бюлетенів й, одержавши 8800 відповідей, установив, що 90% - проти вступу країни у війну. Згодом з'явилися небачені питання: « чиЖивете ви краще або гірше, ніж торік?», « чиПростуджувалися ви взимку?», «Які причини того, що багато чоловік і жінка не заводять дітей?».

Особливий інтерес викликали опитування виборців (polls) і спроби пророчити результат голосування. В 1912 р. опитування із приводу майбутніх президентських виборів уперше провів «Фарм Джорнэл». В 1916 р. почав масові передвиборні опитування щотижневик «Литерэри Дайджест». Він став безперечним лідером в опитуваннях виборців. «Дайджест» розсилав поштою мільйони бюлетенів і досить точно пророкував результати президентських виборів. Звичайне повернення запитальників становив 25%. В 1932 р. підсумок виборів був передвіщений з точністю до 1,4%. Тріумф тривав до 1936 р., коли метод поштового опитування був визнаний помилковим.

Почався новий етап обстежень, пов'язаний із проектуванням репрезентативних вибірок. Соціологи, що спеціалізувалися на масових опитуваннях виборців, сталі називати себе поллстерами (pollsters). У цій області одержала широкий розвиток техніка польового інтерв'ювання, включаючи wording - експериментування з формою питань. Інститут суспільної думки Дж. Гэллапа (організований в 1935 р.) знайшов спосіб багатоступінчастого імовірнісного вибіркового обстеження з максимально точним прогнозом

У журналі «Форчун» опитування проектували Підлога Черингтон й Элмо Роупер. Особливо важливий внесок Роупера у вивчення впливу формулювань питань, типів аргументації й установки на висловлення думок. На виборах 1936, 1940 й 1944 р. Роупер пророчив підсумок з точністю до 1%. В 1948 р., у вересні, Роупер помилково припустив, що структура переваг установилася, хоча 15% виборців не визначили свій вибір, і дав оцінку, що відхиляється від щирої на 12%. Це поставило проблему динаміки виборчих переваг, що була згодом вивчена П. Лазарсфельдом, Б. Берельсоном й X. Році.

В 1936 р. була створена опитна фірма Арчибальда Кроссли, що одержав широку популярність як майстер композиції інтерв'ю й винахідник контрольних питань. Він же встановив періоди, коли різні категорії виборців ухвалюють рішення щодо голосуванні. В 1941 р. у США створений Національний центр по дослідженню суспільної думки. Тут опитування проектуються університетськими соціологами й здійснюються за допомогою розгалуженої мережі інтерв'юерів. ДО 1946 р. загальнонаціональні розподіли ґрунтувалися звичайно на тритисячній стратифікованій випадковій вибірці. Така структура в основних рисах збереглася до нинішніх днів.

До середини XX в. у рамках соціальних обстежень і масових опитувань виділилися маркетингові обстеження. Робота була почата Генрі Линком, що створив проект «Брэнд Барометр» для вивчення потреб домогосподарок. В 1926 р. «Дженерал Фуд Корпорейшн» сформувала панель для того, щоб довідатися, чи подобається людям вироблений їхньою фірмою джем. Почалося вивчення аудиторії радіомовлення й інших (форм масової інформації. Останній напрямок пов'язане з роботою Г. Лассуэлла, С. Стауффера, П. Лазарсфельда й Б. Берельсона. Створені ними техніки аналізу змісту масової комунікації (контент-анализ) і пропаганди стали основою самостійного напрямку в соціології й соціальній психології.

Виникнення методології соціологічних досліджень стало можливим на перетинанні академічної соціологічної теорії, практики масових соціальних обстежень і техніки експериментальної перевірки гіпотез. Поворот від соціальних обстежень до соціологічних досліджень майже непомітний: першорядний інтерес стали викликати не відомості про життя й не «пабліситі» проекту, а універсальний зв'язок між окремими змінними. Сприйнявши математико-статистичний апарат, соціологія сприйняла й норми експериментальної науки.

Найбільш істотний внесок у формування «об'єктивного методу» у соціальних обстеженнях внесли експерименти по шкалированию установки, які вперше були здійснені Э. Богардусом і Ф. Оллпортом в 1920-і рр. Ця традиція современем привела до протиставлення «якісних» описів випадків і кількісних методів перевірки гіпотез.

Лекція 3. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРИКЛАДНОЇ СОЦІОЛОГІЇ