Використання фокусованих інтерв'ю

Спочатку фокусированное інтерв'ю було розроблено для вивчення проблем, що виростають із дослідження комунікацій й аналізу пропаганди. Загалом ці проблеми були описані в роботах д-ра Герты Герцог, що вивчала реакції слухачів різних радіопрограм (1) . Під час війни Г.Герцог і старшому з авторів даної книги декількома військовими організаціями було доручено вивчити соціальні й психологічні результати зусиль, що вироблялися для підйому духу населення. У ході цієї роботи фокусированное інтерв'ю поступово придбало відносно стандартизовану форму.

Спочатку першочерговий, хоча не єдиної, метою фокусированного інтерв'ю було створення деякої бази для інтерпретації статистично значимих впливів масової інформації. Але, загалом кажучи, фокусированное інтерв'ю може бути корисним і для експериментального дослідження впливів і вивчення визначень соціальних ситуацій. Можливості такого використання фокусированного інтерв'ю можуть бути коротко проілюстровані розглядом його ролі по наступних чотирьох напрямках:

1. визначення ефективних стимулів,

2. інтерпретація розбіжностей між очікуваними й реальними результатами впливу,

3. інтерпретація розбіжностей між переважними впливами й впливами в окремих підгрупах - " випадки, щовідхиляються,",

4. інтерпретація процесів, що відбуваються в експериментальних ситуаціях.

1. При експериментальному вивченні впливів виникає проблема, що може бути названа визначенням стимулу, тобто визначенням того, який Х або які частини Х у загальної стимульной ситуації привели до спостережуваного ефекту. Але в основному через практичні труднощі ця вимога в психологічних і соціологічних експериментах часто не виконується. Замість цього експериментальними змінними вважаються такі порівняно невизначені комплекси факторів, як "емоційна привабливість", "конкурентні мотиви" й "політична пропаганда". Це можна зрівняти з таким твердженням: "Проживання в тропіках є причиною високої захворюваності малярією" - це вірно, але не точно. Повинні бути придумані методи, як би грубі вони не були спочатку, для визначення важливих у причинному відношенні аспектів розглянутої стимульной ситуації. Так, Госнелл провів дотепний експеримент по "стимулюванню голосування", у якому експериментальним групам жителів дванадцяти районів Чикаго були розіслані "індивідуальні безсторонні заклики" пройти реєстрацію й проголосувати (2). Приблизно еквівалентні контрольні групи не одержали цієї літератури. Виявилося, що в експериментальних групах відсоток що зареєструвалися й проголосували значно вище. Але що демонструє цей результат? Зробили на нього вплив безсторонній характер проспекту, ясні інструкції, які він містив, особливі символи й обіги, використані в тексті або щось ще? Коротше, користуючись висловленням самого Госнелла, що з'явилося "стимулом, що заслуговує особливої уваги й вивчення"?

При ідеальній постановці експерименту відповідь на це питання міг би, звичайно, бути отриманий за допомогою серії послідовних експериментів, які перевіряли б вплив кожної з передбачуваних причин. На практиці ж використання такої процедури в соціальному експериментуванні не тільки впирається в перешкоди типу високих витрат і необхідного керівництва дослідженням, але також припускає, що експериментаторові вдалося визначити стосовні до справи аспекти загальної стимульной ситуації. Фокусированное інтерв'ю дає корисний замінник для такої серії експериментів, тому що, незважаючи на більші втрати в науковій точності, воно дає можливість експериментаторові підійти до правдоподібних гіпотез, що стосується важливих пунктів, на які прореагировали суб'єкти. За допомогою інтерв'ю, сфальцьованих на цих проблемах, Госнелл, міг би, можливо, одержати перевіряють гипотезы, що, про ті елементи в його "безсторонніх" матеріалах, які виявилися ефективними для різних учасників експериментальної групи (3). Такий метод дає приблизне рішення проблем (4), які колись ставилися до області невідом або умоглядного, і дає можливість провести подальше більш чітко сфальцьовані експерименти.

2. Існує також необхідність в інтерпретації виявлених впливів. Досить часто, наприклад, експериментатор зауважує розбіжність між спостережуваними ефектами й тими, які очікувалися виходячи з інших досліджень і раніше сформульованих теорій. Або, знов-таки, може виявитися, що в одній з підгруп експериментальної популяції виявляються ефекти, що відрізняються по ступені й спрямованості від спостережуваних в іншій популяції. Для того щоб дослідження не перетворилося в компендіум не зв'язаних емпіричних знахідок, повинні бути зроблені зусилля для інтерпретації таких "суперечливих" результатів. Складність тут складається в здійсненні вибору із широкого кола апостеріорних інтерпретацій розбіжних результатів. Фокусированное інтерв'ю пропонує інструмент для цієї мети. Наприклад:

Дослідження Розенталем впливу "прорадикальной" кінопропаганди на социоэкономические установки студентів коледжу дало приклад розбіжності між очікуваними й дійсними впливами (5). Він виявив, що більшість суб'єктів погодилися із твердженням, що "радикали є ворогами суспільства", після того як переглянули фільм. Як звичайно буває в ситуації, коли виходять гадані парадоксальними результати, пішло "пояснення": "Цей негативний ефект пропаганди можливо пов'язаний з більшою кількістю сцен з ораторами-радикалами, маршами й демонстраціями". Очевидно, що по суті ця "інтерпретація" є небагато більшим, ніж припущення, але це таке припущення, яке можна вивчити, підправити й розвити за допомогою фокусированного інтерв'ю. Такі інтерв'ю показали б, як аудиторія насправді реагувала на "ораторів, марші й демонстрації". Припущення авторів одержало б теоретичну форму й було б або підтверджене, або спростовано. Як ми побачимо далі, фокусированное інтерв'ю дійсно використалося для визначення можливого джерела такого "ефекту бумеранга" у кіно-, радіо- і публіцистичній пропаганді (6).

Схожий експеримент був проведений Петерсоном і Терстоном, у якому вони виявили зненацька малі зміни в установках старших школярів, що переглянули пацифістський фільм (7). Дослідники зробили висновок, що "...можливо, фільм "Кінець подорожі" є занадто складним для старшокласників". І тут правдоподібність цієї апостеріорної інтерпретації могла б бути вище, а з іншого боку, могли б з'явитися зовсім інші гіпотези, якби було проведено фокусированное інтерв'ю(8). Як діти зрозуміли фільм? На що вони реагували в першу чергу? Відповіді на ці й подібні питання надали б інформацію, необхідну для інтерпретації несподіваних результатів.

3. Можна знову звернутися до дослідження Госнелла, щоб проілюструвати наявність тенденції, інтерпретувати окремі випадки, коли мова йде про розходження між переважними ефектами й ефектами в підгрупах - " випадки, щовідхиляються," - і показати роль фокусированного інтерв'ю в подоланні цієї тенденції.

Госнелл виявив, що в цілому більша кількість громадян зареєструвалося й проголосувало у відповідь на повідомлення " характеру, щоперестерігає, утримуючу малюнок-карикатуру й кілька гасел", чим на інформаційне повідомлення, у якому приділялася увага правилам голосування. Але він знайшов ряд "виключень", які привели до появи гіпотез із цього приводу. У виборчому районі з переважно німецьким населенням інформаційні повідомлення набули більший ефект, чим "мальовані", що відразу змусило Госнелла припустити, що слово "Slacker"( щоухиляється від заклику) на малюнку викликало спогаду про війну й перешкодило підняти інтерес до голосування. У чеському й італійському районах інформаційні повідомлення також мали більший ефект, але тут Госнелл приводить зовсім інше пояснення: "Інформаційні картки набули більша дія, можливо, тому , що були надруковані на чеській й італійській мовах, тоді як мальовані повідомлення - на англійському". А от у польському районі інформаційні картки, надруковані польською мовою, були трохи менш ефективними, чим мальовані (9). Коротше кажучи, не маючи додаткових інтерв'ю, сфальцьованих на проблемі реакцій у групах, що відхиляються, дослідник виявився залученим у генерування власних припущень замість того, щоб одержати експериментально підтверджені висновки на основі повідомлень интервьюируемых про дійсний досвід. Ця характерна риса дослідження Госнелла, оціненого Катлином як винятково добре сплановане, може бути знайдена в безлічі соціальних і психологічних експериментів.

4. Навіть короткі інтроспективні інтерв'ю на додаток до експерименту виявляються корисними для розпізнавання процесів, що відбуваються при експериментально викликаних впливах. Так Зейгарник у її добре відомому експерименті, що стосується пам'яті й перерваних діях, зштовхнулася з наступним результатом: у деяких випадках перервані дії забувалися. Це суперечило її основним висновкам і початковій теорії (10). Інтерв'ю, проведені із суб'єктами, що характеризуються таким "" поводженням, щовідрізняється, показали, що незавершені дії, які були забуті, були сприйняті як помилки й суб'єктивно як би "завершені". Таким чином, вона змогла включити це гадане протиріччя у свою загальну теорію. Про значення таких інтерпретаційних інтерв'ю свідчить і той факт, що розширена теорія Зейгарник, що виникла завдяки інтерв'ю, надихнула Розенцвейга на ряд додаткових експериментів, і він частково сфокусував дослідження на тих самих гіпотезах, які виникли на базі інформації, отриманої в інтерв'ю.

Розенцвейг виявив експериментальним шляхом, що багато випробувані запам'ятовували більший відсоток успішних виконань завдань, чим невдалих (11). Інтерв'ю розкрили, що цей "об'єктивний експериментальний результат" був пов'язаний з особистісним змістом, що приймали завдання для різних суб'єктів. Наприклад, одна з випробуваних повідомила, що одержання нею стипендії залежало від високої оцінки за курсом психології, з якого вона була запрошена для даного експерименту. Під час досвіду вона думала про викладача цього курсу: "Під час експерименту мені увесь час здавалося, що це - випробування розумових здатностей і що викладач буде ознайомлений з результатами. Його ім'я постійно крутилось у мене в голові". Така додаткова інформація дозволяє при інтерпретації результатів прийняти гіпотезу про наявність придушення. Цього короткого огляду, імовірно, досить для того, щоб говорити про можливості використання інтерв'ю як доповнення до експериментального дослідження, а також для вивчення реакцій на ситуації, що виникають у повсякденному житті.