3. Поняття валідності

Валідність методик у соціальних науках (від лат. valeo спромогтися зробити щось) - міра придатності методики для рішення певних дослідницьких завдань, для того чому вона призначалася. Висока валидность свідчить про те, що виявлені методикою індивідуальні особливості респондентів у даній психологічній і соціально однорідній вибірці дійсно мають істотне значення для діагнозу й прогнозу їхнього поводження й ефективності їхньої діяльності в передбачають ситуациях, що, і умовах. При встановленні валидности вирішальну роль грає обґрунтування й наступна перевірка гіпотези релевантности, тобто значеннєвої відповідності оцінок, отриманих у результаті застосування методики, з одного боку, і формалізованих оцінок поводження й діяльності респондентів, з іншої. Передбачається, що ті й інші оцінки обумовлені тими самими індивідуальними особливостями. Теоретично обґрунтована релевантность піддається практичній перевірці. Чим вище рівень збігів між тими й іншими оцінками, тим вище валидность. Повний збіг практично малоймовірно, тому що на рівень збігів впливає ряд не піддаються обліку й формалізації факторів динаміка мотивації, випадкові коливання умов, при к-рых виходять оцінки, і ін.

Відомі три види валідності.

Перший вид валідності - за критерієм. Зіставляються оцінки респондентів за застосованою методикою з формалізованими оцінками їхнього поводження й діяльності, які виступають як предмет дослідження. Останні оцінки й називають критериальными або критерієм. Для визначення рівня збігів найчастіше прибігають до обчислення коефіцієнта лінійної кореляції, використається також метод хі-квадрат, інші статистичні прийоми, що розкривають тісноту зв'язку. Варто врахувати, що зв'язок між оцінками за методикою й критериальными оцінками не повинна бути неодмінно прямолінійної (наприклад, між рівнем професійної кваліфікації й рівнем продуктивності).

Другий вид валідності - по змісту. Її встановлюють у тих випадках, коли потрібно довести, що включені в методику питання й завдання репрезентируют проблеми, що встають перед індивідом у тих сферах поводження й діяльності, яким присвячене дослідження. Перевіряється ця валидность спочатку змістовним аналізом всіх питань і завдань, з яких складається методика, щоб дати значеннєву характеристику їхньої репрезентативності. Потім методику перевіряють на соціально й психологічно однорідній вибірці. Всі індивіди, що входять у вибірку, опрашиваются (екзаменуються) комісією експертів, причому заздалегідь передбачається, що питання експертів ні по обсязі, ні по змісту не будуть повністю відповідати методиці, але вони повинні ставитися до репрезентируемым проблем. Далі, оцінки за методикою зіставляються з формалізованими оцінками комісії експертів. Валидность буде тим вище, чим вище рівень збігів. Повинні бути прийняті в увагу висловлені вище зауваження про малу ймовірність повного збігу. Застосовуються ті ж статистичні прийоми, що при роботі із установленням першого виду валидности. Третій вид валідності - по конструкті, по тісноті зв'язку результатів даної методики з результатами інших методик, призначених для рішення того ж класу дослідницьких завдань і минулу попередню перевірку валидности. Застосовуються статистичні зіставлення множинні кореляції й регресії, факторний аналіз.Валидность всіх трьох видів характеризується одержуваної при зіставленнях статистичною величиною коефіцієнтом кореляції, регресії, факторною вагою. Всі оцінки, як за самою методикою, так і критериальные, експертні оцінки по інших методиках, повинні мати достатню статистичну надійність, у противному випадку встановлювати валидность не можна. Валидность, установлену на одному класі вибірок по їх психологічній і соціальній однорідності, неправомірно переносити на інший клас вибірок.