4. Переконання вчителем учня

Одній з основних форм дії вчителя на учнях є переконання, основою якого служить роз'яснення суті явища, причинно-наслідкових зв'язків і стосунків, виділення соціальній і особовій значущості рішення того або іншого питання. Переконувати можна не лише словом, але і справою, особистим прикладом. Переконання найнадійніше в психологічному відношенні. Інколи, при розвиненому у учня самолюбивості, хороший ефект дає дія через зіставлення: вчитель фізичної культури говорить, наприклад, учневі: «Тут не дуже глибоко, але у тебе навряд чи вистачить сміливості лягти на воду і поплисти... Ось Петя (учень, з яким перший знаходиться в конкурентних стосунках) напевно не побоявся б...»

5. Навіювання

На відміну від переконання, навіювання адресоване не до розуму і логіки людини, не до готовності мислити і міркувати, а до відчуттів, до готовності учня отримати інструкцію до дії, вказівка, розпорядження. Оскільки учні вірять в доводи, що висловлюються вчителем, навіть бездоказові, навіювання не потребує системи логічних доказів і глибокого усвідомлення сенсу інформації, що повідомляється. На учня при навіюванні діє не стільки зміст навіювання, скільки його форма - зовнішній вигляд вчителя, інтонація голосу, твердий погляд і тому подібне Навіювання буває ненавмисним і навмисним. У першому випадку вчитель не ставить спеціальної мети вселити щось що вчиться, проте його стан мимоволі передається і що вчиться. Наприклад, хвилювання вчителя на змаганнях може передаватися його підопічним. Навмисне навіювання характеризується наявністю конкретної мети навіювання. За змістом навіювання його ділять на специфічне і неспецифічне. У першому випадку учневі вселяються конкретні думки і вчинки, в другому - настрій, психічні стани і тому подібне

За способом дії навіювання буває прямим (або відкритим) і непрямим (або закритим). Пряме навіювання характеризується відвертістю мети навіювання і прямою спрямованістю його на конкретного учня: «Не бійся, ти зробиш цю вправу... Ти спокійний...» і тому подібне Друге володіє властивістю опосередкованої дії на учня. Можна, наприклад, сказати йому, що в паралельному класі що все вчаться, навіть найслабіші, узяли цю висоту. Це буде прихованим навіюванням, що і цей школяр, що боїться стрибати, теж візьме висоту, з якою він ніяк не може упоратися. Непряме навіювання, таким чином, є навіюванням обхідним шляхом.

Пряме навіювання вимагає створення певних умов. Вселяюча дія буде сильнішою, якщо виходить від добре знайомого вчителя фізичної культури, чим від іншого, не ведучого занять в даному класі. Сприяє навіюванню доброзичливе відношення вчителя до учня, упевненість мови і виду вчителя. Має значення і те, що вселяється учневі. Найважчим є змінити світогляд вчиться. Навіть у гіпнозі, коли свідомість і критичність людини понижені, неможливо вселити йому те, що протирічить його поглядам і переконанням.

Тому навіювання не є провідним способом формування світогляду учнів. Крім того, те, що викликає сумнів, недовір'я, сприймається такими, що вселяються гірше. Чим молодше школярі, тим більше вони вселяються, оскільки у молодших школярів слабо розвинена критичність мислення, сильно виражена емоційність, є достатній авторитет.

Вибір способу навіювання багато в чому залежить від особливостей вчаться. Якщо учень слабо вселяється, то доцільно застосовувати не пряме, а непряме навіювання. У одному випадку кращий результат досягається, якщо вчитель показує свою перевагу над учнями, в іншому - якщо вчитель дає їм зрозуміти, що розраховує на їх допомогу і бажання. Слід враховувати і свої можливості як суб'єкта навіювання: якщо авторитет вчителя у учнів достатньо високий, то можна вселяти від свого імені; якщо ж немає, то доцільно вдатися до імені іншої людини (наприклад, знаменитого спортсмена), думка якої для учня авторитетніше.

Якщо клас або спортивна команда згодні з думкою вчителя, то навіювання окремому учневі краще проводити разом з групою, оскільки групове навіювання сильніше індивідуального. Якщо ж група не приймає точку зору вчителя, то навіювання треба проводити віч-на-віч.