Школярі як об'єкт діяльності вчителя фізичної культури Питання лекції

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ 1

1. Предмет психології фізичного виховання 3

2. Зв'язок психології фізичного виховання з іншими галузями психологічної науки. 5

2. Методи психології фізичного виховання 6

3 Значення психології фізичного виховання в системі вищої фізкультурної освіти 9

4. Короткий нарис виникнення і сучасного стану психології фізичного виховання 10

Література 15

3. Форми діяльності вчителя фізичної культури 17

4. Умови діяльності вчителя фізичної культури 18

5. Педагогічні завдання і їх рішення 20

Контрольні питання 21

1. Школяр як індивід і особа 23

2. Мотиваційна сфера особи школярів 25

3. Інтелектуальна сфера особи школярів 29

4. Емоційна сфера особи школярів 31

1. Педагогічна спрямованість особі вчителя фізичної культури 38

2. Знання (ерудиція) вчителя фізичної культури 39

3. Уміння вчителя фізичної культури 39

4. Професійно важливі якості вчителя фізичної культури 41

1. Загальні уявлення про стиль діяльності 48

2. Характеристика різних стилів діяльності вчителів фізичної культури 51

2.1. Стилі діяльності, що характеризують підготовку до уроку 51

2.2. Стилі, що спонукають учнів до навчання 51

2.3. Стилі подачі учбового матеріалу 52

3. Стилі керівництва вчителів фізичної культури 53

1. Поняття «спілкування», його види 56

2. Характеристики педагогічного спілкування 59

3. Засоби спілкування вчителя фізичної культури з учнями 61

4. Культура мови вчителя фізичної культури 63

5. Чинники, що обумовлюють ефективність спілкування 67

1. Суть взаєморозуміння і етапи його встановлення 70

2. Сприйняття партнера по спілкуванню і виникнення першого враження про нього 71

3. Вивчення і розуміння вчителем учнів 75

4. Забезпечення розуміння себе іншим 78

5. Зближення позицій і підтримка взаєморозуміння 80

1. Прояв уваги до учня 84

2. Прохання вчителя 85

3. Вимоги вчителя 85

4. Переконання вчителем учня 87

6. Примус 89

7. Оцінка дій і вчинків учнів 90

8. Заохочення і покарання 92

9. Оцінка і її психологічна дія 95

1. Школяр як індивід і особа

Поняття про індивіда. Людина є представником біологічного вигляду Homo sapiens, тому він має загальні властивості з тваринами в протіканні біохімічних, фізіологічних і навіть психічних процесів (таких, наприклад, як відчуття, сприйняття, пам'ять). У людини, як і у високорозвинених тварин, є біологічні потреби - в їжі, руховій активності, в продовженні роду і тому подібне Біологічна суть людини і знаходить віддзеркалення в понятті «індивід».

Істотною особливістю індивіда є природна (генетично обумовлена) основа багатьох властивих йому властивостей (нервової системи і темпераменту) і здібностей. Біологічна організація людини має велике значення для його поведінки, ефективності діяльності, але не вирішальне. Людина все-таки соціальна істота, і його соціальна суть знаходить віддзеркалення в понятті «особа».

Поняття про особу. Вже в ранньому дитинстві чоловік включається в систему суспільних стосунків, провідником яких є сім'я як осередок суспільства. Надалі відбувається розширення круга суспільних стосунків, в які потрапляє дитя, відвідуючи ясла, дитячий сад, школу, спортивні секції, кухлі самодіяльності. Здійснюється процес соціалізації людини, яка засвоює етичні норми поведінки в суспільстві, починає розуміти закони суспільного розвитку і так далі Поважно, що дитя починає пізнавати і самого себе і на цій основі здійснює самоудосконалення, вибирає свій життєвий шлях, починає активно перетворювати дійсність. Таким чином, особа - це той же людський індивід, але узятий з боку його суспільної суті і суспільної діяльності.

У характеристиках людини індивідні і особові властивості переплелися дуже тісним і складним чином. Соціальні характеристики випробовують деколи дуже сильний вплив біологічних, зокрема природжених властивостей, а біологічне у міру соціалізації людини все більше набуває соціальних відтінків. Тому розглядувати людину як суму двох незалежних один від одного чинників - біологічного і соціального, «екзопсихики» і «ендопсихики», як це робиться в теорії двох чинників західних учених, неправомірно. Неправомірними виявилися і однобічні підходи до розуміння людини. Наприклад, одна з социологизаторських теорій стверджувала, що людина народжується без всяких завдатків і його розвиток повністю визначається соціальною середою: звідси «людина - чиста дошка, середа напише на ній все, що захоче» або «учень - це безформний шматок глини, з якого вчитель сліпить все, що захоче». Були і біологизаторськие теорії, що надавали вирішальне значення в розвитку людини і формуванні його особи чиннику спадковості.

Психологія виходить з положення, що природне і соціальне в людині утворюють єдність і не можуть механічно протиставити один одному. Такий підхід особливо важливий для педагогіки, оскільки він попереджає від двох крайнощів: сліпої віри у всемогутність педагогіки і невіри в її можливості. Природні властивості людини консервативні, тому подолання, наприклад, негативних рис характеру, що базуються на цих властивостях, зажадає від вчителя тривалих і правильно методично організованих зусиль. Соціальні властивості людини менш консервативні (наприклад, мотиви, установки), хоча деякі з них (зокрема, переконання) теж важко переробити.

У психології існують різні підходи до розгляду структури особи. Скористаємося тим, в якому виділяються різні сфери особи (тобто її сторони): мотиваційна, інтелектуальна, емоційна, вольова.