3. Поняття про персистування та реверсію мбт.

Перетворення бактеріальної форми мікобактерій туберкульозу на L-форми, фільтрівні, оскольчаті – називається персистуванням (залишатись; це здатність токсикантів залишатись протягом певного часу у носія, до того моменту доки не буде видалений). Повернення їх з персистуючих форм до бактеріальних з поверненням їх життєздатності називається – реверсією.

4. Атипові мікобактерії. Класифікація.

Атипові мікобактерії (анонімні, паратуберкульозні) - кислотостійкі, умовно-патогенні мікобактерії, поширені у воді, грунті, на овочах. За певних умов, особливо при зниженні імунітету, можуть викликати в людини захворювання, подібні до туберкульозу, які об'єднуються поняттям мікобактеріози. За класифікацією Runyon, яка грунтується на ознаках пігментоутворення та швидкості росту, виділяють 4 групи атипових мікобактерій: I - фотохромогенні - утворюють пігментацію колоній на світлі (M. kansasii); II - скотохромогенні - найбільш поширена група - утворюють жовто-оранжевий пігмент у темноті (M. aquae, M. scrofulaceum); III - нефотохромогенні - мають слабку пігментацію або не пігментуються (M. avium, M. intracellularae, M. xenopi); IV - швидкоростучі (M. phlei, M. smegmatis, M. fortuitum, M. marinum).     Частіше причиною мікобактеріозів є мікобактерії I і III груп. В організм людини вони потрапляють із пилом, водою, при контакті з ураженими тваринами та птахами. Збудникам и захворювання у людини вважають лише ті атипові мікобактерії, які повторно висівають із харкотиння при відсутності типових мікобактерій або виявляють специфічні антитіла в сироватці крові хворих. Атипові мікобактерії стійкі до ізоніазиду, чутливі до рифампіцину, піразинаміду. Вони часто бувають причиною мікобактеріозів у хворих на СНІД.

5. Епідеміологічний показник захворюваності на туберкульоз.

Захворюваність – кількість вперше виявлених хворих з активною формою туберкульозу на 100 000 жителів даного району протягом року. Епідеміологія – це фундаментальна наука, на яку спираються профілактична медицина та соціальна охорона здоров’я. Знання епідеміології туберкульозу є базою для запровадження успішної Національної програми боротьби з цим захворюванням, що базується на патогенезі тубереульозу, починаючи з моменту зараження і до одужання або смерті індивідума. Виділяють декілька основних етапів патогенезу туберкульозу: зараження, початок і перебіг інфекційного процесу, розвиток захворювання і смрть хворого. Для вивчення поширеності туберкульозу користуються такими епідеміологічними показниками: інфікованість, захворюваність, хворобливість і смертність, ризик інфікованості, параметр заразності.

6. Епідеміологічний показник смертності на туберкульоз.

Смертність – це кількість померлих від туберкульозу протягом року на 100 000 жителів даного району. Смертність від туберкульозу і хворобливість значною мірою залежать від ефективності лікувальних заходів. Показник летальності при туюберкульозі – уе відношення кількості померлих за рік від туберкульозу до кількості хворих на туберкульоз, що перебуває в тому самому році на обліку в диспансері. Окремо рекомендують вивчати летальність при бактеріовиділенні, тому що саме у бактеріовиділювачів частіше спостерігається несприйнятливий перебіг захворювання.