3. Складові філософії права: проблеми структуризації.

Структура філософії права.

1. Онтологія права – наука про буття, існування якихось явищ, дає відповідь на питання: в якому виді треба вивчати право, в чому полягає субстанція („матерія”) право. Це буттєва характеристика права. За Кантом, онтологія - навчання про загальні принципи буття.

Центральною у філософії О. Кульчицький вважав он­тологію, оскільки в своїй настанові на тотальність і роз­криття сутності «буття як такого» вона охоплює усі форми і постави буття, ставлячи перед собою запитання: що насправді існує? що таке справжнє буття? що таке дух, матерія? Відповідь на ці запитання потребує розкриття існуючого, сутнісного буття, де визначення сутності існую­чого невіддільне від способу існування цієї сутності, від розрізнення форм чи настанов існування та способу зв'я­зування цих форм між собою. У розв'язанні онтологічних проблем О. Кульчицький виділяв чотири підходи: матеріалізм, спіритуалізм, дуа­лізм, паралелістичний монізм.

Онтологія вирішує проблему, яким є світ сам по собі, безвідносно до людини, людських форм пізнання, в яких він (світ) дається людині, якою є його природа, сутність, структура. До онтологічних включали й проблему людського буття, його залежності від зовнішніх факторів, під якими мали на увазі як природні, так і надприродні чинники.

2. Аксіологія права – теорія цінностей, яка значимість права для суб’єктів а також ціннісні судження про правове значення фактично даного закону та держави. Вказує на місце цінностей в житті, на структуру ціннісного світу, тобто на зв'язок різних цінностей

3. Гносеологія права - теорія про пізнання, про закономірності пізнання права, як його досліджувати. Завдання правової гносеології полягає у вивченні передумов достовірного пізнання права з метою дослідження істинного знання про право і правові явища. Досліджує процес закономірності пізнання світу людиною, визначає його сутність, можливості, умови закономірності, розробляє систему принципів і категорій, які організують раціональне пізнання, є його понятійним фундаментом

4. Антропологія права – наука про людину. Вивчає проблеми зв’язку людини та права.

4. Співвідношення загальної теорії права і держави (праводержавознавство) та філософії права.

Теорія права і держави вивчає закономірності виникнення та розвитку права і держави, сутність, типи, форми, структуру й механізми функціонування права і держави, правову систему, основні державно-правові поняття, загальні для всієї юридичної науки. Теорія права і держави вивчає ці об'єкти як реальні соціальні інститути. Водночас філософія права досліджує прояви у праві лише окремих, хоч і фундаментальних, аспектів буття. Варто підкреслити, що теорія права і держави виступає як індуктивне знання, що виходить із досягнень конкретних юридичних наук, тоді як філософія права формується як дедуктивне знання про право, що виводиться з загальніших знань про людину і світ.

Існуєть 4 варіанти (різновиди) співвідношення цих наук:

1. Це окремі самостійні науки і розвиваються окремо. Філософія права є частиною науки філософії.

2. Вони не є незалежними, а є залежними – ця залежність проявляється у 2 варіантах:

- ФП є частиною загальної теорії, тобто ФП не може не користуватися висновками загальної теорії права;

- теорія права є частиною ФП, тобто загальна теорія права конкретизує висновки ФП.

3. Є загальна теорія права і філософія права є її частина. Заг. Теорія права повинна давати відповідь на пит. Що таке право, його сутність?

4. Вони мають спільну територію, спільний об’єкт пізнання. Кожна з цих наук досліджує право по своєму, хоча об’єкт в них співпадає.